Конфуціанство. Конфуціанство - давньокитайська філософська школа, а пізніше найвпливовіша разом з даосизмом і буддизмом релігійно-філософська школа Китаю. - презентация

1 Конфуціанство

2 Конфуціанство - давньокитайська філософська школа, а пізніше найвпливовіша разом з даосизмом і буддизмом релігійно-філософська школа Китаю. Заснував її відомий вчений і філософ, релігійний реформатор Конфуцій (Кун-цзи, Кун- цю, Кун-Фу-цзи, Кунг-ксю, ще одне ім'я - Чхун- Ні).

3 Конфуцій народився 551 року до н.е. в аристократичній але збіднілій сім'ї в королівстві Лу (східний Китай, сучасна провінція Шан- дунь). Він був високоосвіченою людиною, "ши" (китайський синонім інтелігента), знавцем музики (за китайським уявленням музика відбивала всесвітню гармонію і сприяла її відтворенню в суспільстві) та давніх ритуалів. Спочатку перебував на державній службі, але покинув її і став навчати. Через деякий час його знову покликали на державну службу, де він дослужився до міністра юстиції.

4 В основі вчення Конфуція лежить культ предків, який такий ж давній як і сама китайська цивілізація. Після смерті предки сприймались як духи, - а точніше - як зв'язуюча ланка між духами і людьми. Вони ж захищали від злих духів. Кожна сім'я, рід мали свій храм, в якому поклонялися духам предків. Спочатку в храмах знаходились ляльки з тканини чи статуї померлих. Пізніше з'явились таблички (чжу), які символізували предків. Без поради з духами померлих предків не починалась жодна серйозна справа: не сіяли, не збирали врожай. Державного характеру набуло шанування предків імператорів. Конфуцій вважав, що потрібно вклонятись не стільки реальним і прямим предкам, наприклад, батькам, скільки першим мудрецям, засновникам Піднебесної, родоначальникам усього людства.

5 Конфуцій розглядав Бога як Бога-Отця, а людей, як його дітей, які повинні любити Бога синівською любов'ю, а один одного як братів та сестер. "Вся піднебесна - одна сім'я", - казав він. Конфуцієм було розроблено "золоте правило" моральності, яке пізніше зустрінемо у Христа. В ньому говориться: "Роби завжди так, як хотів би, щоб робили з тобою. Не робі іншим те, чого не бажаєш собі". Віра в надприродне наявна в усіх міркуваннях Конфуція про природу, суспільство і людину. Його релігійно-філософська концепція має виразне соціальне спрямування, в основі її - відносини людини, держави і суспільства. Конфуцій визнавав сучасну йому суспільну структуру непорушною, існуючий суспільний лад - досконалим. На його думку людина має пізнати існуючий лад і суворо дотримуватись його порядків. Держава, яка забезпечує цей лад, - вища над усе, особа - ніщо перед державою. Це повинна підтверджувати і утримувати релігія.

6 В китайській культурі існувало поняття "тварина в образі людини". Виявити людське в людині, знайти ту грань, що відокремлює людину від тварини, - ось чого прагнув Конфуцій. Людина для Конфуція - це завжди "людина культури". Якщо вона не гуманна, якщо нема в ній людинолюбства, то це не людина, це лише подоба її. У своєму вченні Конфуцій показував, що ідеал життя не в загробному світі, а в цьому, сьогоднішньому дні. В кожному вчинку є святість, в кожному нашому жесті, погляді є відлуння святого, і все це присутнє тут і зараз. І гармонійне життя може бути ідеалом кожної людини. Для цього потрібно просто виявити людське в людині, втілити земний ідеал, "посюсторонню" святість в самому собі.

7 Дуже важливим, за Конфуцієм, є вчення "про імена": будь тим хто ти є за своїм становищем у суспільстві: хлібороб має бути хліборобом, чиновник - чиновником, раб - рабом. Кожна соціальна група має сталі форми поведінки - лі, кожен повинен дотримуватися свого лі та поважати предків. Державу мають очолювати мудрі люди і особистим прикладом виховувати підлеглих. За потреби вони мусять "виправляти імена": ставити кожного на своє місце у суспільстві. Конфуцій не приховував соціальної спрямованості його поглядів. Він вчив, що відмінність між вельможним панством і простим народом не може бути стертою

8 Основою суспільних відносин вважав гуманність. Для впорядкованості суспільства, бездоганності дій держави потрібно послідовно впроваджувати принципи гуманності - жень. Конфуцій старанно аналізує їх сутність. Це, 1. сяо - повага до батьків; 2. ті - повага до старших за віком і вищих за суспільним становищем; 3. чхун - вірність, відданість; 4. шу - прощення; 5. лі - доброчесність; 6. чжі - знання; 7. юн - хоробрість; 8. гун - шанобливість; 9. куань - великодушність; 10. сінь - вірність; 11. мінь - кмітливість; 12. чуй - доброта.

9 Ці моральні риси прикрасять людину. В них простежується принцип загальнолюдської моралі, що є вагомим доробком конфуціанства. Саме це забезпечило йому стабільний авторитет протягом двох з половиною тисяч років. Релігійно-філософське вчення Конфуція за двісті - триста років міцно вкоренилось у свідомість китайського суспільства. І хоча його критикували законники, чи легісти, та все ж конфуціанська проповідь покори, суворого дотримання суспільної ієрархії, суспільного консерватизму забезпечувала йому авторитет серед правлячої верхівки. У ІІ столітті до н.е. конфуціанство зближується з легізмом. Далі воно набуває абсолютно чітких ідеологічних рас, які зробили його офіційної ідеологією феодального Китаю.