Жінки Т.Г Шевченка 1.Оксано Коваленко 2.Ядвіга Гусековська 3.Варвара Рєпніна 4.Катерина Піунова 5.Амалія Клоберг 6.Ганна Закревська 7.Феодосія Кошиць 8.Лікера. - презентация

1 Жінки Т.Г Шевченка 1.Оксано Коваленко 2.Ядвіга Гусековська 3.Варвара Рєпніна 4.Катерина Піунова 5.Амалія Клоберг 6.Ганна Закревська 7.Феодосія Кошиць 8.Лікера Полусмак 9.Агата Ускова

2 Оксана Коваленко Перше кохання Оксана Коваленко Перше кохання

3 Доля Оксани Коваленко - першого кохання Т. Шевченка Подорожуючи Україною, Шевченко відвідав рідну Кирилівку, батьківські могили, зустрівся із ровесниками й однокласниками, серед яких не було його першого дитячого кохання, кучерявої Оксаночки Коваленко. Оксана і Тарас ще маленькими дітьми колись вкупі гралися. Матері, дивлячись на дружбу дітей, жартома говорили про їхнє одруження: Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились, І говорили, що колись Одружимо їх...

4 Ядвіга Гусаківська Ядвіга Гусаківська

5 У 1829-му році, приїхавши з Тарасом до Варшави, помішик Енґельгардт, віддає свого 16-річного козачка Тараса до відомого там маляра Франца Лямпі, щоб мати свого власного маляра. Його одягли, як панича, бо туди ходили більше вчитися панські діти. Отже у Варшаві відчув Тарас себе людиною. Тут він і закохався в гарненьку прачку польку Ядвігу Гусаківську, яка прала йому білизну, прасувала краватки та манишки. Але за цю любов чи прихильність Ядвіги Тарас теж мав платити данину: він мусів, на її вимогу, розмовляти з нею ТІЛЬКИ ПОЛЬСЬКОЮ МОВОЮ. Тарас швидко опанував її. Зрозуміло, що це кохання не могло не блиснути ясним промінням у його чутливому серці. Ця приязнь, як він признавався пізніше своєму приятелеві маляреві Сошенкові, облагородила його душу, піднісши його самого у власних очах. «Я вперше тоді подумав, казав Тарас, чому і нам, кріпакам, не бути такими ж людьми, як інші вільні люди». Та це захоплення Дунею тривало недовго: 20-го листопада 1830 року у Варшаві вибухнуло повстання проти російського окупанта, і пан швидко виїхав до Петербургу, а через якийсь час і вся челядь разом з Тарасом помандрувала туди ж. Тарас іще мав нагоду побачити з горища бій польських повстанців проти московського війська.

6 Княжна Варвара Рєпніна

7 Княжній Варварі Миколаївні Рєпніній, Душі з небес благословенній Дано любить, терпіть, страждать, І дар приречений, надхнення, Дано сльозами поливать. Княжній Варварі Миколаївні Рєпніній, Душі з небес благословенній Дано любить, терпіть, страждать, І дар приречений, надхнення, Дано сльозами поливать. Ви розумієте це слово!.. Для Вас я радо відложив Життя буденного окови. Священнодіяв я ізнову І сльози в звуки перелив. Ви розумієте це слово!.. Для Вас я радо відложив Життя буденного окови. Священнодіяв я ізнову І сльози в звуки перелив. Ваш добрий ангел надлетів, Обвіяв крилами і снами, І тихограйними річами З душею чудо сотворив. Ваш добрий ангел надлетів, Обвіяв крилами і снами, І тихограйними річами З душею чудо сотворив. «Він передав мені аркуш, пише княжна, я прочитала; чиста й солодка радість сповнила моє серце. І якби мені спало на думку виявити свої почуття, я кинулась би йому на шию. Та я сказала собі: треба подумати; щоб виграти час, я вдруге перечитала вірш, потім підхопилась з місця. Він у цей час ходив по кімнаті, я сказала йому: «Дайте мені своє чоло», і поцілувала його чистим поцілунком, тому що це відбулось в присутності Тані і Глафіри. Наступного дня я розповіла мамі все, крім поцілунка». «Він передав мені аркуш, пише княжна, я прочитала; чиста й солодка радість сповнила моє серце. І якби мені спало на думку виявити свої почуття, я кинулась би йому на шию. Та я сказала собі: треба подумати; щоб виграти час, я вдруге перечитала вірш, потім підхопилась з місця. Він у цей час ходив по кімнаті, я сказала йому: «Дайте мені своє чоло», і поцілувала його чистим поцілунком, тому що це відбулось в присутності Тані і Глафіри. Наступного дня я розповіла мамі все, крім поцілунка». Загалом Княжна приховувала від матері своє захоплення й любов до Шевченка. Але одного разу, коли Варвара прочитала свій твір, повість «Дівчинка», в якому висловила щире захоплення Шевченком, мати зробила зауваження, що вона дуже легко ділиться своїми сердечними справами. На це Варвара відповіла, що Шевченко їй не чужий, що вона любить його й вірить йому. На це мати відповіла: «Безсоромність!» Загалом Княжна приховувала від матері своє захоплення й любов до Шевченка. Але одного разу, коли Варвара прочитала свій твір, повість «Дівчинка», в якому висловила щире захоплення Шевченком, мати зробила зауваження, що вона дуже легко ділиться своїми сердечними справами. На це Варвара відповіла, що Шевченко їй не чужий, що вона любить його й вірить йому. На це мати відповіла: «Безсоромність!» Княжна все тяжче переживала своє кохання до Шевченка, він розумів її, та не міг відповісти тим же. Вихід з того стану був один: лишити Яготин, що Шевченко й зробив 10-го січня 1844 року. Про це Княжна писала до свого вчителя Ей-нара так: «...Настав день і час його від'їзду. Я з сльозами кинулась йому на шию, перехрестила йому лоб, і він вибіг з кімнати...» Княжна все тяжче переживала своє кохання до Шевченка, він розумів її, та не міг відповісти тим же. Вихід з того стану був один: лишити Яготин, що Шевченко й зробив 10-го січня 1844 року. Про це Княжна писала до свого вчителя Ей-нара так: «...Настав день і час його від'їзду. Я з сльозами кинулась йому на шию, перехрестила йому лоб, і він вибіг з кімнати...» Шевченко дуже шанував княжну, присвятив їй одну з кращих своїх поем, «Тризну» і подарував дві свої картини. Але кохання в його серці до неї не спалахнуло. Може тут багато значило й те, що йому було 29 років, а їй 35 і її походження. Проте в листах він називав її янголом, а, повертаючись із заслання, він відвідав її в Москві. Шевченко дуже шанував княжну, присвятив їй одну з кращих своїх поем, «Тризну» і подарував дві свої картини. Але кохання в його серці до неї не спалахнуло. Може тут багато значило й те, що йому було 29 років, а їй 35 і її походження. Проте в листах він називав її янголом, а, повертаючись із заслання, він відвідав її в Москві.

8 Катерина Піунова Катерина Піунова

9 Поминувши дрібні захоплення Шевченка Кошицівною та Усковою, варто згадати його спроби одружитися з Катериною Піуновою. Повертаючись із заслання, поет побачив її на виставі в 1857-му році в Нижньому Новгороді. Сюди тоді на зустріч з Шевченком приїхав відомий артист Щепкін. Вирішили поставити там жарт «Москаль чарівник» Котляревського. Шевченко, чекаючи дозволу їхати до Петербургу, мав уже нагоду бачити й перед тим молоденьку красуню артистку Піунову в театрі. Одного разу керівник театру запросив Шевченка за лаштунки, щоб показати сцену. Тут Шевченко и познайомився з Піуновою. Як згадує вона сама, «Я зробила перед Тарасом Григоровичем реверанс він подав мені руку... посміхнувся і сказав: «Вами я завжди милуюсь, коли бачу на сцені». Під гримом згадує вона, я почервоніла до вух». До речі, Піунова швидко вивчила українську мову, коли грала Тетяну в «Москалеві чарівникові». Шевченко разом з Щепкіном допомагав їй у вивченні української мови. Як видно з Шевченкового щоденника, Піунова зіграла свою ролю так, що глядачі ревіли від захоплення, та й сам Шевченко, за словами Щепкіна, більше всіх оплескував, кричав і тупав ногами. Поминувши дрібні захоплення Шевченка Кошицівною та Усковою, варто згадати його спроби одружитися з Катериною Піуновою. Повертаючись із заслання, поет побачив її на виставі в 1857-му році в Нижньому Новгороді. Сюди тоді на зустріч з Шевченком приїхав відомий артист Щепкін. Вирішили поставити там жарт «Москаль чарівник» Котляревського. Шевченко, чекаючи дозволу їхати до Петербургу, мав уже нагоду бачити й перед тим молоденьку красуню артистку Піунову в театрі. Одного разу керівник театру запросив Шевченка за лаштунки, щоб показати сцену. Тут Шевченко и познайомився з Піуновою. Як згадує вона сама, «Я зробила перед Тарасом Григоровичем реверанс він подав мені руку... посміхнувся і сказав: «Вами я завжди милуюсь, коли бачу на сцені». Під гримом згадує вона, я почервоніла до вух». До речі, Піунова швидко вивчила українську мову, коли грала Тетяну в «Москалеві чарівникові». Шевченко разом з Щепкіном допомагав їй у вивченні української мови. Як видно з Шевченкового щоденника, Піунова зіграла свою ролю так, що глядачі ревіли від захоплення, та й сам Шевченко, за словами Щепкіна, більше всіх оплескував, кричав і тупав ногами. Тарас Шевченко хотів навіть одружитися з нею, але різниця в роках їй було лише 15 років, а йому 43 роки була перешкодою. Тож ці залицяння скоро припинились. Він побачив, що ні вона, ні її батьки не бажають такого жениха. Він розгнівався й викинув її з свого серця. Проф. Зайцев вважає, що в особі Катерини Піунової Шевченко бачив нібито частку своєї колишньої Оксани. Проте Шевченко з Щепкіном намовили її переїхати грати на сцені до Харкова. 22-го лютого 1858 р. Шевченко пише в щоденникові: «Втретє сниться Піунова і весь час у вигляді обідраної сліпої жебрачки», а за день він довідується, що вона зрадила обіцянку, підписавши контракт з місцевим театром. Після цього поет навіть не вітався з нею при зустрічах. Тарас Шевченко хотів навіть одружитися з нею, але різниця в роках їй було лише 15 років, а йому 43 роки була перешкодою. Тож ці залицяння скоро припинились. Він побачив, що ні вона, ні її батьки не бажають такого жениха. Він розгнівався й викинув її з свого серця. Проф. Зайцев вважає, що в особі Катерини Піунової Шевченко бачив нібито частку своєї колишньої Оксани. Проте Шевченко з Щепкіном намовили її переїхати грати на сцені до Харкова. 22-го лютого 1858 р. Шевченко пише в щоденникові: «Втретє сниться Піунова і весь час у вигляді обідраної сліпої жебрачки», а за день він довідується, що вона зрадила обіцянку, підписавши контракт з місцевим театром. Після цього поет навіть не вітався з нею при зустрічах.

10 Лікера Полусмак Лікера Полусмак

11 Листується поет і з названим братом Варфоломеєм, просить його підшукати йому дівчину для одруження. Але й ці спроби не дали позитивних наслідків. Тим часом Шевченко залицявся до наймички Лукері, що працювала в панства Карташевських, українців, що мали у Петербурзі салон. Там збирались видатні письменники, поети, мистці. Лукеря була красива, струнка, і йому сподобалась. Вона теж походила з України. Він їй справив український одяг, намалював з неї портрет. Але незабаром він побачив, що вона була цинічна, непорядна й розпутна, і він лишив її сам. Але через багато років, лишившись вдовою, Лукеря з пошани до Шевченка переїхала в Україну, до Канева, і часто згадувала про своє знайомство з поетом, а люди, побачивши її, коли вона ходила на могилу Шевченка, казали: «Шевченчиха пішла, Шев- ченчиха пішла». Листується поет і з названим братом Варфоломеєм, просить його підшукати йому дівчину для одруження. Але й ці спроби не дали позитивних наслідків. Тим часом Шевченко залицявся до наймички Лукері, що працювала в панства Карташевських, українців, що мали у Петербурзі салон. Там збирались видатні письменники, поети, мистці. Лукеря була красива, струнка, і йому сподобалась. Вона теж походила з України. Він їй справив український одяг, намалював з неї портрет. Але незабаром він побачив, що вона була цинічна, непорядна й розпутна, і він лишив її сам. Але через багато років, лишившись вдовою, Лукеря з пошани до Шевченка переїхала в Україну, до Канева, і часто згадувала про своє знайомство з поетом, а люди, побачивши її, коли вона ходила на могилу Шевченка, казали: «Шевченчиха пішла, Шев- ченчиха пішла».

12 Ганна Закревська Ганна Закревська

13 Серед жінок, які зустрічалися на життєвому шляху поета, що викликали його щире захоплення, була й Ганна Закревська. Хоч Тарас Шевченко найменше повязував можливість особистого щастя з нею (вона була дружиною П. Закревського), проте, можливо, на думку дослідників життя і творчості поета, це було найглибшим і найтривалішим його захопленням. Познайомившись у Мосівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Драбівського району Черкаської області), поет потім зустрічався з нею у Березовій Рудці, куди їздив до братів Закревських під час першої та другої своїх подорожей в Україну. Найколоритнішою постаттю з усіх братів, людина, з якою познайомився Тарас Шевченко у згадуваній вище Мосівці й потім потоваришував, був Віктор Олексійович Закревський. Сам він був організатором й «старшиною» «товариства мочемордія», яке, за словами І. Франка, сприймалося як елементарна, часто цинічні реакція «проти усієї тієї фальші шляхетсько-панського життя, що вироблялася віками, та особливо при кінці XVIII і на початку ХІХ ст. дійшла до найвищого ступеня…» Варті уваги і такі важливі, на мою думку, подробиці, які повідомляє Петро Жур (один із дослідників життя і творчості поета) про В. Закревського. Він, зокрема, звертає увагу на спогади Г.П. Галагана, які той наводить у своєму щоденнику 21 вересня 1840 року: «Коли Закревський почув, як я читаю по-малоросійськи («Кобзаря»), почав од радості мене обнімати». І далі повідомляє: «Віктор усе життя прожив у цивільному шлюбі з простою селянкою. Сам він очолював той невеликий гурток («товариство мочемордія») молодих вільнодумців, з якими зблизився Шевченко в першу свою поїздку на Україну». «В гостинному домі Закревських, - згадує також О.С. Афанасьєв-Чужбинський, - Шевченко був своїм. Взимку ми зїхалися у Закревських. Шевченко був у них як свій і охоче жив у їхньому гостинному домі. Іноді зїжджалися до Віктора Олексійовича деякі поклонники Бахура, і відбувалися славнозвісні свята. Але Тарас Григорович любив і жіноче товариство, нерідко просиджував у вітальні господині в дружньому колі, весело розмовляючи, слухаючи музику або гучним своїм голосом співаючи сумовитих українських пісень. Тоді ніякі зусилля поклонників Бахура не в змозі були відняти його в нас, і кінчалося тим, що Віктор Олексійович з товаришами приходив з флігеля і ми всі разом просиджували далеко за північ». Старший брат Віктора Закревського, Платон, значно відрізнявся від нього, і за своїм характером був завзятим кріпосником. Відставний полковник після бурхливої і далекої від бездоганності казенної служби завзято господарював у своєму великому маєтку. «Можна повірити, - зазначає П. Жур, - свідченням старих селян, записаним Маріеттою Шагінян про те, що «Платон Олексійович «не бридився» особисто шмагати селян на конюшні». Портрет П.О. Закревського, котрий Шевченко намалював у грудні 1843 року, дає наочне уявлення про паскудний характер цього вгодованого тупоокого мужчини з ріденькими вусиками над губами року від одружився з Ганною Іванівною Заславською – 17-річною дочкою померлого поміщика села Марківки, полкового сотника, вихідця зі старовинної козацької родини. Жених був удвічі старший за наречену. До приїзду Шевченка у подружжя Закревських було вже двоє дітей – чотирирічний Гнат і дворічна Ольга. За свідченнями М.А. Маркевича, Ганна Іванівна була чарівна. Серед жінок, які зустрічалися на життєвому шляху поета, що викликали його щире захоплення, була й Ганна Закревська. Хоч Тарас Шевченко найменше повязував можливість особистого щастя з нею (вона була дружиною П. Закревського), проте, можливо, на думку дослідників життя і творчості поета, це було найглибшим і найтривалішим його захопленням. Познайомившись у Мосівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Драбівського району Черкаської області), поет потім зустрічався з нею у Березовій Рудці, куди їздив до братів Закревських під час першої та другої своїх подорожей в Україну. Найколоритнішою постаттю з усіх братів, людина, з якою познайомився Тарас Шевченко у згадуваній вище Мосівці й потім потоваришував, був Віктор Олексійович Закревський. Сам він був організатором й «старшиною» «товариства мочемордія», яке, за словами І. Франка, сприймалося як елементарна, часто цинічні реакція «проти усієї тієї фальші шляхетсько-панського життя, що вироблялася віками, та особливо при кінці XVIII і на початку ХІХ ст. дійшла до найвищого ступеня…» Варті уваги і такі важливі, на мою думку, подробиці, які повідомляє Петро Жур (один із дослідників життя і творчості поета) про В. Закревського. Він, зокрема, звертає увагу на спогади Г.П. Галагана, які той наводить у своєму щоденнику 21 вересня 1840 року: «Коли Закревський почув, як я читаю по-малоросійськи («Кобзаря»), почав од радості мене обнімати». І далі повідомляє: «Віктор усе життя прожив у цивільному шлюбі з простою селянкою. Сам він очолював той невеликий гурток («товариство мочемордія») молодих вільнодумців, з якими зблизився Шевченко в першу свою поїздку на Україну». «В гостинному домі Закревських, - згадує також О.С. Афанасьєв-Чужбинський, - Шевченко був своїм. Взимку ми зїхалися у Закревських. Шевченко був у них як свій і охоче жив у їхньому гостинному домі. Іноді зїжджалися до Віктора Олексійовича деякі поклонники Бахура, і відбувалися славнозвісні свята. Але Тарас Григорович любив і жіноче товариство, нерідко просиджував у вітальні господині в дружньому колі, весело розмовляючи, слухаючи музику або гучним своїм голосом співаючи сумовитих українських пісень. Тоді ніякі зусилля поклонників Бахура не в змозі були відняти його в нас, і кінчалося тим, що Віктор Олексійович з товаришами приходив з флігеля і ми всі разом просиджували далеко за північ». Старший брат Віктора Закревського, Платон, значно відрізнявся від нього, і за своїм характером був завзятим кріпосником. Відставний полковник після бурхливої і далекої від бездоганності казенної служби завзято господарював у своєму великому маєтку. «Можна повірити, - зазначає П. Жур, - свідченням старих селян, записаним Маріеттою Шагінян про те, що «Платон Олексійович «не бридився» особисто шмагати селян на конюшні». Портрет П.О. Закревського, котрий Шевченко намалював у грудні 1843 року, дає наочне уявлення про паскудний характер цього вгодованого тупоокого мужчини з ріденькими вусиками над губами року від одружився з Ганною Іванівною Заславською – 17-річною дочкою померлого поміщика села Марківки, полкового сотника, вихідця зі старовинної козацької родини. Жених був удвічі старший за наречену. До приїзду Шевченка у подружжя Закревських було вже двоє дітей – чотирирічний Гнат і дворічна Ольга. За свідченнями М.А. Маркевича, Ганна Іванівна була чарівна.