Письменник Суддя Нотар Військовий Дипломат Політик Громадський діяч Поет Крамар. - презентация

1

2

3 Письменник Суддя Нотар Військовий Дипломат Політик Громадський діяч Поет Крамар

4 Відродження було справді революційною епохою, епохою відкриття світу, природи, людини. Біля самих її витоків стоїть італійський письменник-гуманіст Джованні Боккаччо, автор безсмертного «Декамерону».

5

6 . Народився Джованні Боккаччо в сімї флорентійського купця. Його предки були селянами й жили в маленькому тосканському містечку Чертальдо, де мали будинок і клапоть землі. Та його батько став купцем. У Флоренції його звали трохи зневажливо Боккаччіно, та батька це не ображало. Боккаччіно займався не лише торгівлею, а й лихварством, і був енергійною людиною. Справи його швидко йшли вгору: спочатку він став агентом, а згодом і компаньйоном банкірського дому Барді. Оскільки Барді були всемогутніми, тому не дивно, що їхній агент, мужикуватий Боккаччіно, 1321 року засідав у флорентійському уряді сильних світу цього Як агентові, Боккаччіно доводилося бувати за кордоном. Найчастіше він відвідував Неаполь і подовгу жив у Парижі. Флорентійський історик Філіпп Віллані стверджував, що письменник народився у Парижі в середині 1313 року внаслідок незаконного звязку Боккаччіно із Жанною ді Келліно знатною французькою дамою майже королівського походження. У 1313 році він утік з Парижу, а бідна покинута Жанетта народила сина і невдовзі померла. Проте це легенда. Насправді ж Джованні Боккаччо народився або у Флоренції, або, що вірогідніше, у Чертальдо. Точно встановлено, що він був позашлюбною дитиною. Про його дитинство майже нічого невідомо, крім того, що мачуха, зайнята своїми дітьми, ігнорувала інтереси Джованні.

7 Про дитинство самого Боккаччо майже Навряд чи воно було радісним, адже вдача у батька була нелегкою. Відомо, що десь у середині 20 х років батько відвіз Джованні до Неаполя і віддав у науку до великого комерсанта. Купця з юнака явно не вийшло. Тому йому було наказано ходити до університету і вивчати канонічне право. Але й до професії юриста юний Боккаччо не відчував схильності. Єдине, що його захоплювало це поезія. Гроші й становище батька відкрили йому доступ до великосвітського товариства, де читалися вірші трубадурів, а також до літературно-наукового гуртка, який збирався навколо короля Роберта.. Під впливом спілкування з найосвіченішими людьми свого часу Джованні Боккаччо по- новому задумався над роллю, яку відігравали у житті людини розум, великодушність, мужність, доля, випадок. В цей же час Боккаччо знайомиться з віршами Петрарки, з яким листувався король. Прочитавши сонети великого майстра, Джованні спалив усі свої юнацькі вірші, але бажання стати хорошим поетом у ньому не згасло. При дворі короля Роберта Джованні Боккаччо зустрів Марію дАквіно, яку палко покохав і під імям Фямметти («вогник») прославив у багатьох своїх творах

8 Перший, неаполітанський, період творчості Джованні Боккачччо був досить інтенсивним. Він писав вірші про кохання, що оспівували Фямметту, створив прозовий роман «Філоколо» та дві великі поеми «Філострато» та «Тезеїда». У 1340 році сталося нещастя: банкрутство дому Барді розорило батька Боккаччо, і молодому поетові довелося повернутися до Флоренції. Відтоді він уже ніколи не вилазив із нестатків. Ніякого бажання продовжувати справу батька не було, юнак, як і раніше, захоплювався поезією. Флоренція, куди повернувся молодий поет, жила неспокійним життям: тут точилася жорстока політична боротьба Повне естетичне розкриття ідеали гуманізму знайшли своє в «Декамероні», написанному 1353 року і виданому більше, ніж через століття. Цей твір відіграв велику роль у розвитку ренесансних ідей в Італії і мав значний вплив на європейську літературу.

9 Перейшовши сорокарічний життєвий рубіж, Боккаччо дуже змінився. Закоханість у життя потроху згасала. Невдачі в особистому житті, втрата друзів, відсутність надійного джерела для існування поступово привели його до духовної кризи. Петрарка підтримував його морально в листах. Час від часу власті- Флоренції давали поетові дипломатичні доручення, які він успішно виконував.

10 У 1363 році письменник покинув Флоренцію і оселився в Чертальдо. Останній період життя і творчості Боккаччо минув під знаком дружби з Петраркою, який був у той час визнаним вождем європейського гуманізму. Письменник, як і Петрарка, спираючись на давнину, закладає основи гуманістичної «науки про людину», Останні роки Боккаччо були віддані творчості Данте. В жовтні 1373 року флорентійська комуна доручила йому прочитати лекції про «Божественну комедію». Боккаччо читав їх у церкві Св. Стефана до січня наступного року, коли хвороба змусила його відмовитися від публічних виступів. Коментар до «Комедії» був його останньою працею. Боккаччо познайомив гуманістичну молодь з Д анте, прилучив її до світу дантівських ідей. Помер Джованні Боккаччо в Чертальдо 21 грудня 1375 року. На його могилі написано: «Він займався благодатною поезією».

11 Новела (іт. novella, від лат. novellus новітній) невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.іт.лат.прозовийепічний

12 Психологічний роман- прозовий твір у якому основним об'єктом зображення є особисті почуття людини

13 «Декамерон» став найвідомішим твором доби Відродження. Письменник працював над ним з 1350 по 1353 роки. Збірка мала грецьку назву, що перекладається «десятиденник». Складається вона зі ста оповідок, новел. Взагалі, Боккаччо вважається «батьком європейської новели».

14 Дж.Боккаччо "Декамерон" ( ) - "Десятиденник" 100 новел 10 героїв: семеро молодих дам та троє юнаків, рятуючись від епідемії чуми по 10 новел Композиція роману

15

16 Зміст твору зображення приватного життя; веселі й сумні любовні пригоди, різні бувальщини, тогочасні та стародавні історії; серйозні життєві випробування; кумедні ситуації; - повчальні випадки із життя людини

17 Теми твору: ; антиклерикальна; любовна; філософська; морально-етична Боккаччо заперечує церковну аскетичну мораль; потяг до земних благ він вважає природним для людини і відстоює право на життєві насолоди. Священнослужителі висміюються за те, що прикидаються і лицемірять, спекулюють на віруючих, маскують своє шахрайство Боккаччо по-новому змалював жінку, відкинувши церковний погляд на неї як на істоту гріховну, показав її особистістю, а кохання інтерпретував як пристрасть чуттєву, здорову, радісну і благородну. Кохання зображується як сила, що облагороджує людину, збагачує її душу.

18 . Провідна думка - віра у можливість морального вдосконалення людини Герої: королі, імператори, духовні особи, знамениті ченці, поети, художники, полководці хрестових походів, звичайні городяни, що уславилися дивовижною долею, сміливими та ризикованими вчинками: ремісники, купці, лихварі, нотарі, студенти, лицарі, шляхтичі

19 Висвітлюються такі риси людей: - кмітливість, дотепність; - жадібність; - чесність, - зло, яке каралось; - хитрість; - добро, милосердя

20 1-ий день «про що кому заманеться»; 2-ий день «про таких, що, всякого лиха набравшись, негадано знаходять добру долю»; 3-ій день «про тих, що кмітливістю своєю чого бажали добули або що втратили повернули»; 4-ий день «про тих, чия любов мала нещасливе закінчення»; 5-ий день «про те, як після різних сумних і нещасливих пригод закохані зазнають нарешті щастя»; 6-ий день «про тих, які дотепною відповіддю давали відсіч глузливому слову або бистроумністю і винахідливістю своєю од себе шкоду, небезпеку чи кривду одвертали»; 7-ий день «про штуки, які чи то з кохання, чи то для власного рятунку витворяють жінки зі своїми чоловіками»; 8-ий день «про різні штуки, що то раз у раз люди людям строять: жінки чоловікам, чоловіки жінкам або чоловік чоловікові»; 9-ий день «кожен розповідає по своїй уподобі, що кому любе»; 10-ий день «про тих, які вчинили щось доблесне або благородне чи то в любовних, чи в інших яких справах».

21 інтерес до долі простої людини; розкриття характерів і психології головних героїв; описання природи утвердження вічних ідеалів любові, краси й інтелігентності; змалювання рис доброчинності і вад людського роду

22 Парадокс: твір, який нині вважається головним у творчому доробку письменника, сучасниками визнаний не був. Згодом «Декамерон» не раз потрапляв до індексу заборонених книг, бо головним його героєм є вулиця, людське суспільство з його вірою та забобонами, шляхетністю і підлістю, освіченістю і дурістю, вишуканістю і вульгарністю, міфами і дійсністю. Проте збірка пережила століття, і кожен читач може знайти в ній історію, яка зворушить його душу...

23 БЕЗСМЕРТЯ ДЖОВАННІ БОКАЧЧО збірка пережила століття, і кожен читач може знайти в ній історію, яка зворушить його душу...