Підготувала учениця 9- В класу Кошина Анна. Українські народні танці, запальні і ліричні, нестримні і повільні, полонили весь світ. У них яскраво виявляється. - презентация

1 Підготувала учениця 9- В класу Кошина Анна

2 Українські народні танці, запальні і ліричні, нестримні і повільні, полонили весь світ. У них яскраво виявляється характер, висока і самобутня культура нашого народу. Успішні гастролі Державного заслуженого ансамблю танцю УРСР та інших танцювальних колективів утвердили і прославили українське народне танцювальне мистецтво, завоювавши палких шанувальників на всіх континентах. Фольклорні й сценічні танці мають як спільні, так і відмінні риси. Фольклорний танець це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім для глядача ( товариства, гурту, громади ). Сценічний танець призначений в першу чергу для показу глядачеві і виключає будь - які елементи експромту. В українському народному танці часто наявний елемент змагання : двох парубків, парубка з дівчиною, або танцюриста з музикантом. На сцені таке змагання може бути свідомо поставлене хореографом, як елемент сюжету танцю.

3 Найдавнішими слідами танцювального мистецтва в Україні можна вважати малюнки трипільської доби, де зображені фігури людей, котрі одну руку кладуть на талію, а другу заводять за голову. Такі рухи зустрічаються в сучасних танцях. Зображення танцюристів і музикантів є на фресках Софіївського собору в Києві 11 століття. На думку деяких дослідників срібні фігурки чоловічків з Мартинівського скарбу 4 століття передають один з танцювальних рухів : напівприсядку з широко розставленими ногами і покладеними на стегна руками. Зображення танців знаходимо і в багатьох мініатюрах зі стародавніх літописів. Писемні повідомлення про давні танці дають нам літописці, які називають їх « скакание и топтание », « гульба и плясание », « хребтом вихляние », « плясание и плескание ». Літописці - християни називають такі дії « бісівськими », або « поганськими ». Це дає певні підстави вважати, що первісні танці були тісно пов ' язані з прадавнім богослужінням. Перші танці виникли як прояв емоційних вражень від навколишнього світу. Танцювальні рухи розвивалися також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше жестів, що відображали певні трудові процеси ( напр., деякі хороводи ). Первісний танець, як і пісня, виконував магічну роль, тому серед календарно - обрядових танців збереглося чи не найбільше архаїчних рис.

4 Про один із залишків такого язичницького обряду, який побутував у церковному богослужінні на Волині (1582), писав Ян Ласіцький. Він повідомляє про вінчання, яке відбувалося близько одинадцятої години ночі. Молодих до церкви супроводжували сопілкарі. Після здійснення церковного обряду священику подають чашу з медовим напоєм, він надпиває її за здоров ' я молодих, потім передає нареченим, щоб вони допили священний напій. Далі з голови нареченої знімають зелений вінок і починають його топтати це означає прощання з дівоцтвом. Тоді священик бере молодих за руки і веде в танець, а всі інші, взявшись за руки, довгим рядом танцюють за ними. Цей своєрідний ритуал, завершується загальни - ми піснями і танцями з плескан - ням в долоні. Як видно, до нас дійшов запис дивовижного поєд - нання християнського обряду з прадавнім народовірським зви - чаєм, який ще пам ' ятали в 16 сто - ліття. Вірогідно, в старіші часи таку ж роль виконували служи - телі язичницьких культів.

5 Ритуальні танці досі ще побутують в деяких регіонах України. Наприклад, гуцульські танці « Кругляк » і « Освячення зерна ». За своєю символікою вони подібні. Танець « Освячення зерна » виконувався на Різдво сильними, здоровими чоловіками : на білій плахті лежить зерно, навколо нього, взявшись за руки, танцюють в напрямку руху сонця ритуальний танок, який надає зерну магічної сили плідності. Далі освячене таким чином зерно висипають в поділ господині. Символіка танцю передає уявлення про чоловічу запліднюючу силу і жіночу народжуючу. Навесні це освячене зерно, перемішавши з іншим посівним зерном, господар посіє на ниву. Танець « Кругляк » виконується також одруженими чоловіками при освяченні пасіки. Топірці кладуть по колу, у вигляді сонця, зерно освячують в шапках, потім висипають господині в запаску. Цей ритуальний танок має сприяти здоров ' ю бджіл, доброму медозбору. Співається пісня, « щоб бджоли були веселі ». Звучать побажання : « Дай, Боже, щоб пасіка була така велична, як свята були величні ». Освяченим зерном господарі будуть навесні посипати вулики, коли вперше випускатимуть бджіл.

6 Хороводи один з найдавніших ви - дів народного танцювального мистецт - ва. Виконання їх колись пов ' язувалося з обрядовими діями, традиційною зуст - річчю весни ( весняний цикл танців ), від - значенням літа ( купальський цикл тан - ців ), зустріччю Нового року. За темами хороводи можна поділити на три групи : хороводи, в яких відображаються трудові процеси (« А ми просо сіяли, сіяли », « Мак », « Шевчик », « Бондар », « Коваль » та ін.); хороводи, де відбито родинно - побутові відносини трудового народу (« Перепілка », « Ой гілля - гілочки », « Пташка » тощо ); хороводи, в яких знайшли свій вияв патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа (« А вже весна », « Марена » та ін.). Хороводи являють собою синтетичний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія, музика та хореографія. Ідейний зміст того чи іншого хороводу розкривається в пісні. Отже, текст в обрядових танцях має першорядне значення, бо він визначає зміст танцю та його хореографічний малюнок.

7 Хороводи є однією з найстаріших ху - дожніх форм народного мистецтва взагалі і танцювального зокрема. Образність му - зичної і хореографічної мови хороводів привертала і привертає увагу професі - ональних композиторів і хореографів. Хороводи зустрічаються в балетах і операх як елементи народних обрядів ( опера « Майська ніч » М. Римського - Корсакова, « Утоплена » М. Лисенка та ін.).

8 Побутові танці беруть свій початок у хороводах, які є основою української народної хореографії. В цих танцях відображаються істотні риси характеру українського народу : волелюбність, героїзм, завзяття, винахідливість, дотепність, нестримна веселість тощо. До жанру побутових танців належать метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, верховини, польки і кадрилі. На основі спільних стилістичних особливостей хореографії та музики їх можна розподілити на три групи : метелиці, гопаки, козачки ; коломийки, гуцулки, верховини ; польки та кадрилі. У побутових танцях тепер немає тексту, залишилися лише окремі вигуки, слова чи строфи - триндички, які проказують виконавці в кульмінаційні моменти танцю.

9 Гопак традиційний український народний танець запорозького походження. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Існують різні варіанти гопака сольний, парний, груповий. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні мелодії гопака виконуються в народі й як самостійні музичні п'єси.

10 Свідчення зв'язку танцю Гопак із бойовими мистецтвами є доведена схожість великої кількості його елементів із бойовими рухами. Так, візантійський історик IX ст. Лев Діакон у «Хроніках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, котрі навчалися мистецтва воювати за допомогою танців. Згодом мандрівника із Франції, що випадково потрапив у Запорізьку Січ, здивував такий факт: козаки весь день тренувалися під власний спів, при цьому їхні рухи були дуже схожі на танцювальні. У Музеї історичних коштовностей України зберігаються відлиті із золота фігурки танцюючих чоловіків: вузькі чоботи, широкі шаровари, вишиванки, довгі вуса. Усі вони дуже нагадують козаків. Дана скульптурна група датується VI століттям.

11 Цей жанр танцювального мистецтва українського народу виник пізніше, ніж хороводи. В сюжетних танцях засобами народ - ної хореографії відображаються кон - кретні явища навколишнього життя і природи. Назва танцю виз - ачається йо - го змістом. Наприклад, танець « Лісору - би » дістав таку назву тому, що сюжетом його є трудовий процес рубання лісу. В загальній композиції танців цього типу, тобто у послідовності танцюваль - них фігур, ясно видно логічний і чіткий розвиток сюжетної лінії. Щодо тематики сюжетні танці можна розподіляти на групи, де основною темою є : праця (« Шевчик », « Коваль », « Косар », « Лісоруби », « Льон » та ін.); народна героїка (« Опришки » « Аркан » тощо ); народний побут (« Катерина », « Коханочка », « Волинянка », « Горлиця »); окремі явища природи і зображення виробничих знарядь селянина в дії (« Гонивітер », « Зіронька », « Віз » та ін.); звички птахів і тварин (« Гусак », « Бичок » та ін.). Сюжетні танці художньо найдосконаліші і найрізноманітніші щодо тематики.

12 Українські народні танці, так само як і інші види народної творчості, розви - валися протягом всієї історії українсь - кого народу. У народному танці знай - шли своє відображення радість, зав - зята веселість, м який гумор та інші риси, притаманні українському національному характеру.

13