ГВІДО ДАРЕЦЦОА ВТОРИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ : Учні 8 класу ССШ І-ІІІ ступенів 7 Гончарова Марина (8г) Карамзіна Маргарита (8г) Казачек Валерій (8в) Пітутін Артем. - презентация

1 ГВІДО ДАРЕЦЦО

2 А ВТОРИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ : Учні 8 класу ССШ І-ІІІ ступенів 7 Гончарова Марина (8г) Карамзіна Маргарита (8г) Казачек Валерій (8в) Пітутін Артем (8а) Головач Максим (8г)

3 Б ІОГРАФІЯ Гвідо Д "Ареццо (Гвідо аретинській) (Guido d" Arezzo) (бл травня 1050), італійський педагог і музичний теоретик. Освіту здобув в бенедиктинському абатстві поблизу Феррари, після чого став ченцем. Навчався співу, складав антифони; в 1025 переїхав до Ареццо (Тоскана), де його покровителем став єпископ міста Теодальдус. Працював керівником дитячого хору кафедральної школи, займався підготовкою співаків для міського собору. Свої твори нотіровани в принципово новій системі: створив четирехлінейний стан з буквеним позначеннями висоти звуків на кожній лінії, що істотно полегшувало читання мелодії. Реформа Д "Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль в розвитку композиторської творчості і лягла в основу сучасної нотації. Винайшов сольмизации - практику співу мелодії по складах, що означав назви ступенів (ут, ре, мі, фа, соль, ля); ці назви походять з початкових складів перших шести рядків латинського гімну Св. Іоанну - покровителю співаків. Розробив також систему гексахорд: ввів 6-ступенів звукоряду з певним співвідношенням інтервалів і складовими позначеннями щаблів. Видатні твори: трактат «Micrologus de disciplina artis musicae», «Regulae de ignoto cantu», «Epistola Michaeli Monaco».

4 Візит до Папи в Рим - це подія, про яку достовірно відомо від самого Гвідо: він із захопленням розповідає про їхню зустріч в «Листі» (між 1024 і 1033). Іоанн XIX, почувши про успіхи Гвідо, закликав його і познайомився з удосконаленим Антіфонарій. Гвідо описав реакцію Папи: «... Папа надзвичайно зрадів моєму приїзду, довго розмовляв і про різне розпитував; як якесь диво, він все крутив наш Антіфонарій і, невпинно повторюючи перераховані на початку [книги] правила, не відступився, тобто буквально не зійшов з місця, на якому сидів, поки не вивчив незнайомий йому, обраний ним довільно версікул [4], і тоді те, чому він навряд чи міг повірити [в переказах] інших, раптово виявив в собі самому. Чого ж іще? »[5]. Після того як Гвідо за одну аудієнцію навчив Папу співати з листа по своїй системі, розроблена ним нотація була рекомендована церквою для загального вжитку. Метод сольмизації, поряд з нотною реформою, вважається головним досягненням Гвідо, тому їм буде приділена основна увага.

5 Д ОЛЯ ВЧЕННЯ Г ВІДО А РЕТИНСЬКІЙ ПРО СОЛЬМИЗАЦІЮ

6 В ДАНИЙ ЧАС Г ВІДО ВВАЖАЄТЬСЯ АВТОРОМ ЧОТИРЬОХ ТРАКТАТІВ. «П РОЛОГ ДО А НТІФОНАРІЙ », АБО «І НШІ ПРАВИЛА ПРО НЕЗНАЙОМОМУ СПІВІ » У ЦЬОМУ ТРАКТАТІ, ЯКИЙ ПРЕДСТАВЛЯЄ « ТЕОРЕТИЧНЕ ВВЕДЕННЯ » ДО А НТІФОНАРІЙ ( ЗБОРАМ ЛІТУРГІЙНИХ ПІСНЕСПІВІВ ), НОТІРОВАННИХ ЗА ВДОСКОНАЛЕНОЮ НИМ СИСТЕМІ

7 В ИКЛИКАЄ ІНТЕРЕС ВЧЕННЯ Г ВІДО ПРО « КОМБІНАТОРНИХ » ПРИЙОМАХ СТВОРЕННЯ МЕЛОДІЇ. Ц ЕЙ МЕТОД ПІЗНІШЕ ОТРИМАВ НАЗВУ ЕКВІВОКАЛІЗМА, ТАК ЯК ВІН ЗАСНОВАНИЙ НА ПРИНЦИПІ ЗАКРІПЛЕННЯ П ' ЯТИ ГОЛОСНИХ ЛАТИНСЬКОГО АЛФАВІТУ ЗА П ' ЯТЬМА МУЗИЧНИМИ ЗВУКАМИ : БУКВИ АЛФАВІТУ : А Е I ПРО U І МУЗИЧНІ ЗВУКИ : З DEFG О СКІЛЬКИ БУДЬ - ЛАТИНСЬКЕ СЛОВО В СВОЄМУ СКЛАДІ МІСТИТЬ ЯКІСЬ З НАЗВАНИХ ГОЛОСНИХ, ТО МОЖНА ЛЕГКО « ОЗВУЧИТИ » ЙОГО ПО ДАНІЙ СИСТЕМІ ( ЛІТЕРАФОНІІ, ЯК ЦЕ ПРИЙНЯТО НАЗИВАТИ НИНІ ). Н АПРИКЛАД, Г ВІДО НАВОДИТЬ НАСТУПНИЙ ТЕКСТ : S ANCTE J OHANNES. В ИХОДЯЧИ ЗІ СКЛАДОВИХ ЙОГО ГОЛОСНИХ, ВІН ВИВОДИТЬ МЕЛОДІЮ : S AN - CTE J O - HAN - NES З D F З D Я К БАЧИМО, ВИЙШЛА МЕЛОДІЯ НОСИТЬ МУЗИЧНО « ВИПАДКОВИЙ » ХАРАКТЕР, ТАК ЯК ВОНА ПОВНІСТЮ ПОХІДНА ВІД ВХОДЯТЬ ДО ДАНЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ГОЛОСНИХ БУКВ. Щ ОБ РОЗШИРИТИ ЦЕЙ БІДНИЙ НАБІР З П ' ЯТИ ЗВУКІВ, Г ВІДО ОХОПЛЮЄ П ' ЯТЬМА ГОЛОСНИМИ ВЕСЬ ТОДІШНІЙ ЗВУКОРЯД З 19- ТИ СТУПЕНІВ ; А ОСКІЛЬКИ НОТ СІМ І ВОНИ ПОВТОРЮЮТЬСЯ В РІЗНИХ ОКТАВАХ, ТО НА ОДНАКОВІ ВИСОТИ ( У РІЗНИХ ОКТАВАХ ) ПРИПАДАЮТЬ РІЗНІ ЛІТЕРИ І НАВПАКИ, ОДНІ Й ТІ Ж БУКВИ ПАДАЮТЬ НА РІЗНІ ВИСОТИ. Г ВІДО НАВОДИТЬ ТАКУ СХЕМУ :

8 Для наочності при навчанні дітей нотній грамоті звуки всіх гексахорд були закріплені за суглобами і кінчиками пальців руки, яка стала іменуватися разом з ув'язненим в ній звукорядом гвідоновой рукою (хоча в його власних трактатах немає ні її зображення, ні згадки про неї). Розвиток системи сольмизации до нині відомого виду здійснили вже учні Гвідо аретинській.

9 M OΥΣΙÆΉ -« МУСИЧНЕ » З ПРИКМЕТНИКА ОСТАТОЧНО ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА ІМЕННИК - MUSICA. П ОСТУПОВО БОЖЕСТВЕННЕ МИСТЕЦТВО М УЗ СТАЄ ЛЮДСЬКИМ МИСТЕЦТВОМ ЗВУКІВ

10 В ИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА Гвидо Аретинский. Микролог. Фрагменты / Пер. с лат. Л. Н. Годовиковой // Музыкальная эстетика западноевропейского Средневековья и Возрождения / Ред.-сост B.П. Шестаков. М., С Гвидо Аретинский. Послание о незнакомом пении / Пер. с лат., комментарии C.Лебедева // Лебедев С, Поспелова P. Musica Latina. Латинские тексты в музыке и музыкальной науке: Хрестоматия. СПб., С (лат. текст). С (перевод).