Що таке політика? Політика як politics – постійне змагання за залучення прихильників, владу, повноваження та ресурси, якими наділяє ця влада Політика як. - презентация

1 Що таке політика? Політика як politics – постійне змагання за залучення прихильників, владу, повноваження та ресурси, якими наділяє ця влада Політика як policy – використання повноважень та ресурсів органів публічної влади задля вирішення Суспільних проблем

2 Навіщо потрібен аналіз політики? «Проект раціональності» (зробити процес вироблення політичних рішень більш науковим і менш заполітизованим) – захистити державну політику від невиважених і негідних маніпулювань, щоб натомість визначити політичний курс за допомогою раціональних, аналітичних і наукових методів. Намагання «вилікувати хворобу фракційності» (Джеймс Медісон), аби урядова політика не залежала від егоїстичних інтересів правлячої / владної більшості «Треба врятувати публічну політику від ірраціональності й нечесності політичного життя в надії натомість здійснити її раціональними, аналітичними й науковими методами» (Дебора Стоун)

3 Характеристики державної політики (policy) Державна політика має на увазі як поведінку, так і наміри багатьох субєктів Є цілеспрямованою дією Охоплює напрямки дій урядовців Зявляється як відповідь на політичні вимоги, або вимоги діяльності чи бездіяльності щодо певних питань Ґрунтується на законі і є легітимною Це те, що уряд дійсно робить Означає не лише дію, а й бездіяльність Дає результати, які можна передбачити, а також наслідки, які не завжди, або частково не можна передбачити Є підсумком тривалого процесу Означає інтра- (внутрішньо-) та між- організаційні звязки Є результатом великої кількості програм, законодавчих дій та організаційних взаємодій Передбачає ключову, але не виключну роль державних установ Визначається субєктивно

4 Дві головні парадигми розуміння політики (policy) Уповноважений вибір – ухвалення повноважним органом рішення, що спрямоване на вирішення певної суспільно-значущої проблеми, яке послідовно реалізується усіма органами влади та державними установами. Структурована взаємодія – складне мереживо взаємодії з різноманітними «учасниками гри», які приймають в ній участь, керуючись найрізноманітнішими міркуваннями: утримання існуючого status quo, отримання специфічних переваг, збільшення повноважень, розширення фінансування, залучення до процесу ухвалення рішень тощо.

5 Політика як уповноважений вибір Розуміння політики, як вповноваженого вибору, зосереджується на ухваленні урядом рішень. Це потребує зясування того: Яку проблему намагаються вирішувати? Які є варіанти рішень? Яким є спосіб прийняття рішення? Якими є результати реалізації прийнятого рішення – чи вирішує обрана політика ту проблему, на яку вона спрямована?

6 Політика як структурована взаємодія 1. Уряд не є однорідним, він складається з багатьох міністерств, інших державних установ, організацій, місцевих органів влади тощо; і всі вони бачать проблему з неоднакових точок зору, які повязані з тим, що вони самі роблять, а отже прагнуть повернути вироблення політики на свою користь 2. Будь-яке питання політики швидше за все приваблюватиме цілий ряд позаурядових (профспілок, політичних партій, наукових, бізнесових та громадських) організацій з різним розумінням цього питання і з різним ступенем впливу, на тих, хто ухвалює рішення, а також із різною зацікавленістю у співпраці з іншими учасниками. Результатом буде система взаємодії між учасниками, залученими до різних проектів, а не прагнення до досягнення чітких і взаємовизнаних цілей 3. Поступово виникають нові впливові та постійні гравці у процесі прийняття вповноважених рішень

7 Політика як структурована взаємодія Бачення державної політики, як структурованої взаємодії, для вирішення чіткої проблеми політики не передбачає однієї особи, яка приймає рішення, а отже потребує зясування: Діапазону учасників гри Різноманітності їхнього розуміння ситуації й проблеми Способів взаємодії між собою Результатів цієї взаємодії

8 «Заінтересовані сторони», Заінтересовані сторони – люди / установи / організації, стан (інтереси) яких може змінитися внаслідок ухвалення певного рішення або реалізації проекту.

9 Категорії «заінтересованих сторін» 1. Групи протесту; 2. Політики (обрані посадовці); 3. Бізнес структури; 4. Неурядові організації (НУО); 5. Впливові особи; 6. Державні службовці, представники державних установ та муніципальних служб; 7. Галузеві експерти; 8. Представники ЗМІ.

10 Аналіз заінтересованих сторін спрямовано на визначення: особливих інтересів сторони (відкритих та прихованих) та можливого їх впливу на формування змісту та реалізації політики; наявних або потенційних конфліктів між інтересами сторін; можливості узгодження інтересів сторін та налагодження стосунків кооперації між ними; відповідної форми участі кожної зі сторін на кожному етапі політики та визначення важливості й ризиків щодо їх участі.

11 Цикл політики 1. Визначення проблеми – зясування потреби урядових дій щодо тих чи інших проблем 2. Встановлення порядку денного – зясування того, на яких специфічних аспектах проблеми слід зосередити увагу уряду і тих, хто повинен займатися розвязанням проблем 3. Формулювання пропозицій політики – висунення альтернативних пропозицій щодо розвязання наявних проблем 4. Ухвалення політики – відбір однієї із запропонованих пропозицій, створення політичної підтримки для неї та впровадження її через прийняття відповідного повноважного рішення 5. Впровадження політики – заходи по реалізації поставлених цілей політики 6. Оцінювання та зміна політики – систематична оцінка якості діяльності і результативності виконання програми з метою вивчення її впливу, внесення пропозиції щодо змін та виправлень

12 Варіант політики – це звернення до питань цілей; інструментів ресурсів; зовнішніх умов; часу; ризику; невизначеності.

13 Критерії, на яких ґрунтується порада результативність ефективність справедливість адміністративна здійсненність політична прийнятність

14 Можливі напрямки критики варіанту рішення Політична діяльність – вибір / ранжування конкурентних цілей. Управлінська діяльність – вибір з-поміж різних засобів досягнення узгодженої мети. Незгода та посилання на довільність – можливі напрямки критики варіанту рішення: Вибір належних цінностей; Вибір належних критеріїв; Вибір фактів (одних і ігнорування інших); Хто виграв / програв; Дисконти; Альтернативна вартість; Непрямі витрати; Неочікувані наслідки; Формулювання проблеми; Адекватність ресурсів; Неврахування обмежень.

15 Дякую за увагу!