29 січня День памяті «Герої Крут». Битва під Крутами бій 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід. - презентация

1 29 січня День памяті «Герої Крут»

2 Битва під Крутами бій 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва: бій тривав годин із 5 між 4-тысячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми національно- свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

3 На похороні у Києві біля Аскольдової могилы президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш.

4 Проголошення суверенної Української Народної Республіки викликало значный міжнародний резонанс. Її визнали в 1918 році: Румунія, Франція, Великобританія, США, Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Японія, Китай, Португалія, Данія, Греція, Норвегія, Ірак, Іспанія, Фінляндія, Польща, Швеція, Швейцарія та інші; у 1919 році - Угорщина, Чехословаччина, Ватикан, Голландія, Італія тощо», крім Радянської Росії Предісторія

5 Неоголошена війна Радянської Росії проти УНР розпочалася в половині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності України Центральною Радою УНР, 22 січня 1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. «Маніфестом до українського народу» Володимир Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не смириться з існуванням незалежної України, та що більшовики передбачали поширення революції і на терни України. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і все в половині грудня находила військова і інша допомога більшовицьким силам в Україні.

6 Під командуванням Антонова-Овсієнка 20 тысяч більшовицьких загонів прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Незважаючи на те, що загін звано Східним фронтом, він складався із більш шести тысяч человік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту.З кінцем грудня 1917 року радянську владу все було установлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ.

7 Загальне командування операцією по здобуттю столиці здійснював Михайло Муравйов; більшовицьке угрупування під його особистим керівництвом нараховувало до 6 тис. человік, мало кулемети і артилерію. Наступ на місто більшовицькі війська вели двома группами: одна по залізниці Харків- Полтава-Київ, друга у напрямі Курськ- Бахмач-Київ.

8 Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і занятий оборону. Туди вони дісталися все 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучно перешкоду насып залізничної колії, на лівому студентська сотня в складі все неявного там загону почала риття окопів і спорудження земляных укріплень. Хід бою

9 Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по чел. Три з них зайняли позиції в окопах, четвертая, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

10 Наступного ранку 29 січня 1918 р., близько 9 години ранку розпочався наступ. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значных втрат. Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися нобої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони більшовиків почали обходите позиції обороняющих з лівого флангу настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва.

11 Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а все потім відступати. Атака виявилася невидалою, даже юнакам противостояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитых і поранених, українське військо відходило до эшелону. Росіяни, обо не хотіли, обо, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня залізницю заздалегідь розібрали еще в Крутах.

12 Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 человік). Відступаючи у сутінках, студенты втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, все зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не меньше 300 человік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених.

13 За свідченнями очевидців. з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенты підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час зобороняли хорватии тіла померлих.

14 Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

15 Десятиліттями історія бою обо замовчувалась, обо обрастала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою установлено пам'ятник i у 80-ті раковины бою монетным двором випуещено в обіг пам'ятну гривну.

16 Символічна могила і дерев'яний хрест крутят на Аскольдовій могилі у Києві o пункт первый презентации o пункт второй презентации o пункт третий презентации o пункт четвертый презентации o пункт пятый презентации

17 Меморіал битви під Крутами 1918 р. (автор Анатолій Гайдамака, 2006 р.)

18 На Аскольдовій могилі Поховали їх Тридцять мучнів-українців, Славних молодых... На Аскольдовій могилі Український цвіт! По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? Квітне солнце, грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святых. На Аскольдовій Могилі Поховали їх. Павло Тичина, 1918 рік «Пам'яті тридцяти»