Розвиток писемності, освіти та науки в Київській Русі Виконала студентка 23-с групи Кузьменчук Надія

1.Писемна культура Київської Русі 2.Освіта в Київській Русі 3.Наукові знання Київської Русі Зміст

Писемна культура Київської Русі Згадки про «писмена» слов'ян та русів є в різних джерелах. Поява писемності важливий рубіж у розвитку культури кожного народу. Археологічні джерела дають можливість віднести час оволодіння неупорядкованим письмом до IX ст. Пізніше слов'яни отримали дві азбуки глаголицю і кирилицю, одна з яких винайдена слов'янськими просвітителями Кирилом і Мефодієм.

На користь порівняно раннього знайомства Русі з писемністю свідчить, очевидно, і літописне повідомлення про знахідку Кирилом у Корсуні (Херсонесі) Євангелія і Псалтиря, написаних «руськими письмены», а також зустріч з чоловіком, який говорив цією мовою.

Підтвердженням реальності «руських письмен» можуть бути договори Русі з греками, один із екземплярів яких призначався для Русі і був написаний слов'янською мовою. Договір 911 р. вказує на руський звичай писати духовні заповіти на випадок смерті, а одна із статей договору 944 р. вимагала, щоб посли або купці, які прибували з Русі до Царгорода, мали при собі не золоті і срібні печатки, як практикувалося раніше, а спеціальні грамоти, підписані князем.

А після офіційного запровадження християнства на Русі в 988 р. вдосконалене слов'янське письмо кирилиця набуло особливого поширення. На Русь прийшла численна богослужбова література, історичні та юридичні книги з Болгарії (в тогочасному розумінні), звідти залучалися церковні кадри, писці та тлумачі. До нашого часу дійшли давньоруські списки з кириличних рукописів Х ст., створені за царя Симеона. Кирилицею написані всі відомі нам твори XI і наступних століть: «Остромирове Євангеліє», «Ізборники» 1073 і 1076 рр., «Слово про закон і благодать», «Мстиславове Євангеліє», «Повість минулих літ» та ін.

Про поширення писемності на Русі надзвичайно яскраво свідчать археологічні матеріали. Це написи (графіті), які продряпані на різноманітних побутових предметах та виробах на пряслицях, горщиках, корчагах, голосниках, ливарних формочках, плінфах тощо. Такі написи вже за своїм змістом є багатим історичним матеріалом. Вони засвідчують належність того чи іншого предмета певному власникові, відзначають дарчу, містять відомості про майстрів. Такі написи свідчать, що писемність була приналежністю найширших верств міського населення.

Освіта в Київській Русі Запровадження християнства викликало нагальну потребу і в освічених священиках, і в книгах й дало могутній поштовх поширенню освіти на Русі. Вже 988 р. князь Володимир Святославич створює в Києві, вірогідно, спочатку при церкві Святого Василія, пізніше при Десятинній церкві, першу школу ("нача поимати у нарочитые чади дети и даяти нача на ученье книжное") переважно для дітей правлячої верхівки. Школа поширювала та зміцнювала позиції християнства, одночасно переслідувалася й політична мета створення вітчизняного кліру та освіченого державного чиновника. Такі школи засновувалися й при інших новозбудованих церквах і монастирях.

Крім набуття звичайної грамотності, літописи розповідають про "ученіє книжноє", під яким, вірогідно, мався на увазі спеціальний курс необхідних середньовічних наук: богослов'я, граматики, риторики, співів та деяких відомостей з історії. Створення шкіл і розповсюдження писемності були пов'язані з соціальними та культурними вимогами давньоруського суспільства. Освічені люди були необхідні не тільки для широкого впровадження нового християнського культу, але й для функціонування державного управління, міжнародних зв'язків, торгівлі.

Визначною подією стало заснування Ярославом Мудрим першої на Русі бібліотеки, про яку згадує літопис під 1037 р. При ній була книгописна майстерня- скрипторій, де переписувались та перекладались книги з грецької мови на слов'янську.

За підрахунками вчених, Софійська бібліотека мала налічувати понад 950 томів.

Найбільш поширений був службовий тип Біблійних книг, тобто книги, які були залучені до церковного богослужіння й були необхідні для повсякденного вжитку в кожному храмі. Перші переклади Кирила та Мефодія охопили саме цей тип Біблійних книг, саме до нього відносяться найдавніші слов'янські списки.

Наукові знання Київської Русі В галузі розповсюдження наукових знань Київська Русь стояла на одному рівні з передовими країнами Європи. Реальні знання практична наука ремісників і землеро- бів як необхідні і корисні для суспільства набули якнайширшого розповсюдження в усіх галузях господарської діяльності Київської Русі.

Знання з математики, первісні елементарні розрахунки були необхідні для спорудження храмів. Арифметичними знаннями користувались під час торгівлі. Провадились також різні обчислення, записувались міри довжини, обсягу, відстані між містами. Робились складні розрахунки, викликані потребами церкви у складанні календарів і пасхалій. У грошовій системі використовувались наочно-обчислювальні засоби абака. Схема обчислення давньоруської абаки відтворена на мініатюрі Радзивілівського літопису.

Певні знання руські люди мали в галузі практичної хімії, які були необхідні для виготовлення смальти для мозаїк, скляних виробів (різноманітних і різнобарвних намистин та браслетів, посуду, віконного скла), різнокольорових емалей, поліхромної поливи для кераміки.

Досить широкими були географічні знання, які здобувались і в результаті практичного освоєння шляхів і через знайомство з географічними трактатами того часу.

Медицина Київська Русь одержала у спадок все багатство медичних знань язичництва. Волхви, знахарі, віщуни були фактично народними лікарями ("лечцами"). Лікарські рослини, "мовниці", лазні, масаж, кровопускання все це було на озброєнні народних цілителів. Вивченням медицини й лікуванням хворих займалась онука Володимира Мономаха княгиня Євпраксія, яка склала лікарський порадник "Мазі" ("Алліма"), де розповідалось про гігієну тіла, вплив клімату на організм, про сон, лазні, гігієну матері і дитини, їжу, різні хвороби і лікування ран.

Народна творчість Носіями театральної народної творчості, першими професіональними виконавцями (головним чином комічного жанру) виступають скоморохи, які зробили лицедійство своєю спеціальністю. Скоморохи майстерно володіли різними жанрами: були акторами, співаками, танцюристами, фокусниками, водили ведмедів, грали на різних музичних інструментах.

Музика Велике значення у житті народу мала музика. У супроводі музики виконувались обрядові пісні, танці та видовища на громадських та родинних святах. Під звуки музики розпочинали бої. Виконавці епічних пісень під акомпанемент гуслів оспівували ("славили") подвиги богатирів.

З археологічних знахідок останніх років, перш за все в Новгороді, нам відомі рештки інструментів духових сопілки, смичкових гудки та щипкових гуслі. Особливе місце серед згаданих інструментів посідали гуслі, які ще називалися "псалтеріум" (Псалтир) від грецького "бряцати по струнах". Струни натягувалися на резонаторний ящик різної форми, звичайно їх було 56. Вірогідно, співці-музики тримали їх горизонтально на колінах й грали обома руками.

Дякую за увагу!