ПСИХІЧНІ ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ. Психологія емоцій та волі, асоціативні процеси, інтелект асоціативні процеси, інтелект

ЕМОЦІЇ ЕМОЦІЇ – реакції людини на зовнішні і внутрішні подразники, що мають субєктивну окраску і повязані із задоволенням чи незадоволенням значимих для неї потреб (за Анохіним)

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЗИТИВНІ – НЕГАТИВНІ (по тону) СТЕНІЧНІ – АСТЕНІЧНІ (по тонусу) ВИЩІ – НИЖЧІ (за характером) РЕАКТИВНІ – ВІТАЛЬНІ (за механізмом виникнення). Розрізняють – 4 основні емоції гнів, радість – стенічні; смуток,страх – астенічні.

Вищі, складні, осмислені, більш постійні емоції – це почуття (радість, задоволення, спокій, сором і т.п.). ПОЧУТТЯ – відображення в свідомості людини її відношення до дійсності при задоволенні чи незадоволенні вищих (духовних) потреб. МОРАЛЬНІ – переживання людиною відносин до других людей, суспільства (обовязку, любові, морально- політичні). ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ – почуття повязані з інтелектуальною діяльністю (нового, здивування, сили розуму). В основі їх - любов до знань. ЕСТЕТИЧНІ – почуття краси.( явищ природи, творів мистецтва, вчинків). ПРАКСИЧНІ (ПРАКТИЧНІ) – повязані з практичною діяльністю людини.

ЕМОЦІЙНІ СТАНИ АФЕКТ – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, бурхливе і відносно короткочасне переживання, яке супроводжується зміною мязової діяльності та стану внутрішніх органів. (фізіологічний, патологічний). ПРИСТРАСТЬ – стійке тривале почуття людини повязане з прагненням до якогось предмета (вольова направленість). НАСТРІЙ – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. ФРУСТРАЦІЯ – ситуація вибору з негативними емоціями; короткочасне збентеження, викликане власною невдачею у виконанні завдання при непереборній перешкоді чи докорами оточуючих.

СТРАХ – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. ТРИВОГА – виникає за умови ймовірних несподіваностей як при затримці приємних ситуацій, так і при очікуванні неприємностей. (Тест Субєктивна хвилина). ХВИЛЮВАННЯ – характеризується синдромом підвищеного збудження, напруження чи страху, повязаних з негативними передчуттями. СОРОМ - при усвідомленні невідповідності дій і вчинків суспільним нормам (совість – лише у 40% людей). РАДІСТЬ – позитивно забарвлена емоційна піднесеність. ГНІВ – негативно забарвлена емоційна піднесенністть

СПОКІЙ – стан психофізіологічної і психічної рівноваги (вгамовується психічна активність людини). СТРЕС - при ситуаціях надто сильного напруження. Ганс Сельє у книзі Стрес без дистресса, виходячи із тривалості впливу стресора, виділив три стадії: реакція тривоги; стадія стійкості; стадія виснаження.

ТАКТИКИ ПОВЕДІНКИ В ОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИНАХ ЛЮДЕЙ : СИНТОКСИЧНА – за умови якої ворога ігнорують і роблять спробу співіснувати з ним мирно; КАТЕТОКСИЧНА – що призводить до наступу, бою; ВТЕЧА – або відхід від ворога без спроби співіснувати з ним або знищення його.

У повсякденному житті людини Г.Сельє виділяє два типи стресу – еустрес і дистрес: ЕУСТРЕС поєднується із бажаним ефектом ДИСТРЕС – із небажаним.

ЕМОЦІЙНІ ВІДНОШЕННЯ – це переживання людиною свого ставлення до інших людей. прихильність ворожість неприязнь ненависть емпатія байдужість ( Не бійтесь ворогів, вони можуть Вас лише знищити. Не бійтесь друзів, вони можуть лише зрадити Вас. Бійтесь байдужих, бо це з їх мовчазної згоди трапляється і те, і інше Войно-Ясіневський )

ВОЛЯ – форма психічного відображення, яка проявляється у здатності до вибору дій, повязаних з переборенням зовнішніх чи внутрішніх перешкод.. Здатність людини до саморегуляції своєї діяльності для досягнення свідомо поставленої мети. це свідомі дії людини це психічний процес, який характеризується переходом від прагнення і рішення до діяльності.

ВОЛЬОВИЙ АКТ - імпульс мети (ціль) і намагання її досягти – усвідомлення ряду можливостей її досягти – поява мотивів за і проти – боротьба мотивів і вибір – прийняття одного з мотивів в якості версії – виконання прийнятого рішення.

Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики – такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання обєктивної реальності ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ

МИСЛЕННЯ МИСЛЕННЯ – психічний процес, який полягає у розкритті зв`язків і залежності між предметами і явищами. Це вища форма узагальненого і опосередкованого ( через слово) відображення у свідомості людини найбільш суттєвих властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності та їх взаємозв'язків.

МИСЛИТЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ АНАЛІЗ – мислительний поділ осмисленого матеріалу на складові частини і виділення окремих ознак елементів, властивостей СИНТЕЗ – мисленне зєднання в одне ціле окремих частин. ПОРІВНЯННЯ – полягає у встановленні схожості і (або) відмінності між предметами і явищами. УЗАГАЛЬНЕННЯ – виділення головних загальних,найбільш характерних ознак для певного предмету, явища, ситуації

АБСТРАКЦІЯ – виділення окремих ознак обєкта, що вивчається. КОНКРЕТИЗАЦІЯ – мислительна операція, протилежна абстракції КЛАСИФІКАЦІЯ – це поділ і наступне обєднання предметів чи явищ більш загальним понняттям СИСТЕМАТИЗАЦІЯ – мислений розподіл предметів і явищ в певному порядку у відповідності з існуючими між ними звязками.

МИСЛИТЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ

ВИДИ МИСЛЕННЯ ЗА ФОРМОЮ ІСНУВАННЯ Наглядно – дійове (практичне):задача вирішується безпосередньо в дії, практичній діяльності. Характерне для дітей і вищих тварин наглядно – образне мислення повязане з конкретними образами, ситуаціями, змінами в них. словесно – логічне (абстракне, теоретичне, понятійне) –оперування поняттями, судженнями, умовиводами. Задача в вирішується в словесній (вербальній) формі.

ЗА ХАРАКТЕРОМ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИДІЛЯЮТЬ: МИСЛЕННЯ КАУЗАЛЬНЕ – причинно- наслідкове Вірус грипу - грип Паличка tbc - туберкульоз МИСЛЕННЯ КОНДІЦІОНАЛЬНЕ – враховання умови виникнення того чи іншого явища Грип – переохолодження Tbc – неповноцінне харчування

ТИПИ МИСЛЕННЯ ЗА СТИЛЕМ СТАНДАРТНЕ (трафаретне) – відображає усталені віками істини: 2х2=4. Воно не приносить нічого нового для прогресу. ОРИГІНАЛЬНЕ – не змінює основні базові знання і фундаментальні положення, але обєкти чи явища розглядаються з нової, недослідженої сторони. Допомагає оригінально розвязати задачу. РЕВОЛЮЦІЙНЕ (парадоксальне) – докорінно змінює старі погляди і аксіоми. Теорія Коперніка, мораль Ісуса Христа, теорія відносності Ейнштейна.

ФОРМИМИСЛЕННЯ ФОРМИ МИСЛЕННЯ ПОНЯТТЯ – це відображення найбільш суттєвих, найбільш загальних властивостей і якостей предметів та явищ, виражене мовним знаком-словом: дерево, людина, стіл СУДЖЕННЯ – відображає істотні звязки між предметами і явищами: - вода гасить вогонь - не все те золото, що блистить УМОВИВІД – висновок, зроблений з кількох суджень: - всі метали – провідники електрики - мідь – метал, мідь – провідник електрики.

СПОСОБИ УМОВИВОДІВ: ІНДУКЦІЯ – рух думки від одиничних тверджень до загального знання. ДЕДУКЦІЯ – рух думки від більш загального до менш загального – (всі тіла при нагріванні розширюються, значить камінь теж розширюється) АНАЛОГІЯ – висновок, зроблений на основі подібності між обєктами за певною ознакою. ІНТУІЦІЯ – стислий у часі, недостатньо усвідомюваний безпосередній пізнавальний акт без попереднього логічного обмірковування.

ФОРМИ МИСЛЕННЯ

ЯКОСТІ (ПРОДУКТИВНІСТЬ) МИСЛЕННЯ Широта Конкретність Глибина Самотійність Критичність Гнучкість Послідовність Темп Стандартність чи оригінальність Дотепність Кмітливість Винахідливість

ІНТЕЛЕКТ (РОЗУМ) ІНТЕЛЕКТ (РОЗУМ) – сукупність знань та життєвого досвіду людини, можливість їх подальшого накопичення та використання на практиці. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІСТЬ – широта кругозору, загальної ерудиції. ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ – культура вияву інтелекту та поведінки.

Дякую за за увагу увагу