Характерні особливості ефірних олій. План 1. Способи отримання ефірних олій. 2. Фізичні властивості ефірних олій. 3.Умови зберігання ефірних олій. 4. Види дії Е.О.

Способи отримання ефірних олій Віджим (пресування); Дистиляція; Екстракція розчинниками; Анфлераж;

Віджим (пресування) Це спосіб отримання Е.О. із шкірки плодів цитрусових (апельсин, лимон, мандарин). Олія виділяється під дією пресу без нагрівання. В отриманій Е.О. наявні часточки шроту та слизу, видаляються відстоюванням та центрифугуванням. Е.О. може містити фототоксичні речовини – фурокумарини, що видаляються хімічним способом. Фурокумарини – збільшуть чутливість шкіри до сонячного випромінювання, викликають локальну гіперпігментацію шкіри та опіки.

Дистиляція (перегонка водяним паром) Базується на властивості ефірних олій випаровуватись разом із гарячим паром. 3 види дистиляції: Водна (гідродистиляція), рослинна сировина знаходиться в кипяченій воді. Водно-парова – сировина знаходиться в кипяченій воді і додатково обробляється паром. Парова – сировина ізольована (лежить на решітці), пар проходить через неї.

Парова дистиляція Пар пропускається через сировину, захвачує з собою ефірні олії і конденсується в холодильнику, на виході отримується двохфазна рідина, яка розділяється.

Існує 2 стратегії відділення Е.О. від води за допомогою флорентинів Олія легша за водуОлія важча за воду

Екстракція розчинниками Використовується метод, коли: Рослинна сировина дає малий вихід Е.О. при дистиляції (жасмін, нарцис); Отримується олія непридатної якості. Застосовуються леткі органічні розчинники високого ступеня очистки: Петролейний ефір; Етиловий спирт;Бензол; Хлороформ;Ацетон; Диетиловий ефір;Бутан.

Процес екстракції розчинниками проходить у декілька етапів: 1. Рослинна сировина змішується з розчинником. Концентрація ароматичних речовин в розчиннику повинна досягати максимуму. Використовують апарат Сокслета. Леткий розчинник кипить, пари потрапляють в холодильник, конденсуються і осідають в колбі із сировиною.

Процес екстракції розчинниками проходить у декілька етапів: 2. Фільтрація з метою видалення використаної сировини. 3.Видалення леткого розчинника (при низькому тиску в потоці інертного газу). При виході отримується напіврідка або тверда маса – конкрет (леткі ароматичні речовини та нелеткі компоненти: воски, смоли, парафіни). 4. Екстракція етиловим спиртом Е.О. для звільнення від баластних речовин; відгонка, фільтрація, охолодження, отримують вторинний цінний аромотерапевтичний і парфумерний продукт – абсолют (абсолю).

Анфлераж Метод екстракції ароматичних речовин із рослин з малим вмістом Е.О. Метод популярний у Франції (19 ст.). В якості сировини використовували квіти: жасміну, фіалки, мімози, апельсину. Існує 2 види анфлеражу: холодний та гарячий.

Анфлераж Базується на здатності Е.О. переходити в газоподібну фазу та поглинатися жирами, сорбентами. Проводять анфлераж в спеціальних рамах-шассі, по середині рами – скляна пластинка. На пластинку наносять адсорбент (3-5 мм) – активоване вугілля, суміш свинного та яловичого жиру, зверху покривають квітами (3 мм).

Анфлераж За 1- 3 доби леткі Е.О. поглинаються адсорбентом. Операція багаторазова (30 разів). Насичений Е.О. жир – квіткова помада. Оброблену сировину, що містить певну кількість Е.О. екстрагують спиртом; згодом етапи: виморожування, фільтрація, відгонка у вакуумі, на виході очищена Е.О.

Фізичні властивості ефірних олій Якість Е.О. визначається органолептичними властивостями: прозорістю, однорідністю, відсутністю осаду. Ефірні олії – прозорі, безбарвні, жовтувато-зелені рідини різної вязкості. Винятки: Е.О. полину (зелений), ромашки (синій), апельсинова (жовтий), чебрецева, пачулієва (коричневий). Пекучий смак, погано розчинні у воді.

Якість Е.О. визначається фізико- хімічними властивостями: Густина – 0,69-1,188 г/см; Кут обертання площини поляризації – сума кутів обертання інгредієнтів, що входять до складу Е.О; Кислотне число – 0,5-50 од. При зберігання Е.О., КЧ. збільшується (розкладання ефірів); Ефірне число – визначає кількість вільних кислот і омилення вільних жирів. Питома вага – 0,8 – 1,2г/см куб.

Якість Е.О. визначається фізико- хімічними властивостями: Температура кипіння – С; Температура кристалізації- +17до– 30 С; Легші за воду, при змішування утворюють тонку плівку; Важчі за воду – базилік, гвоздика; Е.О. горючі; Розчиняються в органічних розчинниках: етиловий спирт, бензол, ацетон, хлороформ.

3. Умови зберігання ефірних олій Якість Е.О. знижують фактори: Сонячне світло; УФ-промені; Кисень; Висока температура; Вологість.

Правила зберігання ефірних олій: Темне, холодне, прохолодне місце (8-15 ) С, чи холодильник (2-8 С); У флаконі з темного скла; Простір між рідиною та пробкою мінімальний; Використати тільки до закінчення терміну придатності.

4. Види дії ефірних олій Тонізуюча, седативна або адаптогенна дія на психоемоційну сферу; Антисептична, бактерицидна, бактеріостатична; Протизапальна; Антиоксидантна – гальмує вільнорадикальні процеси; Епітелізуюча, ранозагоююча, репаративна; Шліфуюча – підвищує еластичність, щільність сполучної тканини; Нормалізація роботи ендокринної системи; Нормалізація обміну речовин.