Генріх Рудольф Герц ( ) народився 22 лютого в Гамбурзі, в сім'ї адвоката, що є пізніше сенатором. Навчався Герц чудово і був неперевершеним по кмітливості учнем. Він любив всі предмети, любив писати вірші і працювати на токарному верстаті. На жаль, все життя заважало слабке здоров'я.

У 1875 році після закінчення гімназії Герц надходить в Дрезденське, а потім в Мюнхенська вища технічна училище. Справа йшло добре до тих пір, поки вивчалися предмети загального характеру. Але як тільки почалася спеціалізація, Герц змінив своє рішення. Він більше не бажає бути вузьким фахівцем, він рветься до наукової роботи і надходить в Берлінський університет. Герцу пощастило: його безпосереднім наставником виявився Гельмгольц. Хоча знаменитий фізик був прибічником теорії дальнодействия, але як істинний учений він беззастережно визнавав, що ідеї Фарадея-Максвелла про близкодействии і фізичне поле дають прекрасне згоду з експериментом.

Потрапивши в Берлінський університет, Герц з великим бажанням прагне до заняттям у фізичних лабораторіях. Але до роботи в лабораторіях допускалися лише ті студенти, які займалися вирішенням конкурсних завдань. Гельмгольц запропонував Герцу завдання з області електродинаміки: чи володіє струм кінетичною енергією? Гельмгольц хотів направити сили Герца в область електродинаміки, вважаючи її найбільш заплутаною.

Герц приймається за рішення поставленої задачі, розрахованої на 9 місяців. Він сам виготовляє прилади й налагоджує їх. При роботі над першою проблемою відразу ж з'ясувалися закладені у Герці риси дослідника: завзятість, рідкісне працьовитість і мистецтво експериментатора. Задача була вирішена за 3 місяці. Результат, як і очікувалося, була негативною. Отриманий результат збігся з точкою зору Гельмгольца, хоча і помилковою, але в здібностях молодого Герца він не помилився. «Я побачив, що мав справу з учнем зовсім незвичайного обдарування» - зазначав він пізніше. Робота Герца була удостоєна премії.

Повернувшись після літніх канікул 1879 року, Герц домігся дозволу працювати над іншою темою: "Про індукції у обертових тілах", взятої в якості докторської дисертації. Він пропонував завершити її за місяці, захистити і отримати скоріше звання доктора, хоча університет ще не був закінчений. Працюючи з великим підйомом і натхненням, Герц швидко закінчив дослідження. Захист пройшла успішно, і йому присудили ступінь доктора з "відзнакою" - явище виключно рідкісне, тим більше для студента.

З 1883 по 1885 Герц завідував кафедрою теоретичної фізики в провінційному містечку Кілі, де зовсім не було фізичної лабораторії. Герц вирішив займатися тут теоретичними питаннями. Він коригує систему рівняння електродинаміки одного з яскравих представників дальнодействия Неймана. В результаті цієї роботи Герц написав свою систему рівнянь, з якої легко виходило рівняння Максвелла. Герц розчарований, адже він намагався довести універсальність електродинамічної теорії представників дальнодействия, а не теорії Максвелла. "Даний висновок не можна вважати доказом максвеллівською системи як єдино можливою", - робить він для себе, по суті, заспокійливий висновок.

З 1883 по 1885 Герц завідував кафедрою теоретичної фізики в провінційному містечку Кілі, де зовсім Не було фізічної лабораторії. Герц вірішів займатіся тут теоретичність харчування. ВІН корігує систему рівняння електродінамікі одного з Яскраве представніків дальнодії Неймана. В результаті цієї роботи Герц написавши свою систему рівнянь, з якої легко виходе рівняння Максвелла. Герц розчарований, Аджея ВІН намагався довести універсальність електродінамічної Теорії представніків дальнодії, а не Теорії Максвелла. "Сейчас Висновок не можна вважаті доказ максвеллівською системи Як єдіно можливостей", - робіть ВІН для себе, по суті, заспокійлівій Висновок.

Герц ретельно вивчив все, що було відомо до цього часу про електротехнічних коливаннях і в теоретичному, і в експериментальному планах. Знайшовши у фізичному кабінеті технічної школи пару індукційних котушок, і проводячи з ними лекційні демонстрації, Герц виявив, що з їх допомогою можна було отримати швидкі електричні коливання з періодом 10-8с. В результаті експериментів Герц створив не тільки високочастотний генератор (джерело високочастотних коливань), але і резонатор - приймач цих коливань.

Генератор Герца складався з індукційної котушки і приєднаних до неї проводів, що утворюють розрядний проміжок, резонатор - з дроти прямокутної форми і двох кульок на його кінцях, що утворюють також розрядний проміжок. В результаті проведених дослідів Герц виявив, що якщо в генераторі відбуватимуться високочастотні коливання (в його розрядному проміжку проскакувала іскра), то в розрядному проміжку резонатора, віддаленому від генератора навіть на 3 метри, теж будуть проскакувати маленькі іскри. Таким чином, іскра в другій ланцюга виникала без всякого безпосереднього контакту з першої ланцюгом. Який же механізм її передачі? Чи це електрична індукція, відповідно до теорії Максвелла? У 1887 році Герц поки нічого ще не говорить про електричні хвилях, хоча вже й помітив, що явище генератора на приймач особливо сильно в разі резонансу (частота коливань генератора збігається з власною частотою резонатора).

Провівши численні досліди при різних взаємних положеннях генератора і приймача, Герц приходить до висновку про існування електромагнітних хвиль, що поширюються з кінцевою швидкістю. Чи буде вона вести себе, як світло? І Герц проводить ретельну перевірку цього припущення. Після вивчення законів відбиття і заломлення, після встановлення поляризації та вимірювання швидкості електромагнітних хвиль він довів їх повну аналогічність зі світловими. Все це було викладено в роботі "Про променях електричної сили", що вийшла в грудні 1888 року. Цей рік вважається роком відкриття електромагнітних хвиль і експериментального підтвердження теорії Максвелла. У 1889 році, виступаючи на з'їзді німецьких природознавців, Герц говорив: "Всі ці досліди дуже прості в принципі, тим не менше вони тягнуть за собою найважливіші дослідження. Вони руйнують будь-яку теорію, яка вважає, що електричні сили перестрибують простір миттєво. Вони означають блискучу перемогу теорії Максвелла. Наскільки малоймовірним здавалося раніше її погляд на сутність світла, настільки важко тепер не розділити цей погляд ".

Напружена робота Герца не пройшла безкарно для його і без того слабке здоров'я. Спочатку відмовили очі, потім захворіли вуха, зуби і ніс. Незабаром почалося загальне зараження крові, від якого і помер знаменитий вже у свої 37 років учений Генріх Герц. Герц завершив величезна праця, розпочатий Фарадеєм. Якщо Максвелл утворив уявлення Фарадея в Математичні образи, то Герц перетворив ці образи в видимі і чутні електромагнітні хвилі, що стали йому вічним пам'ятником. Ми пам'ятаємо Г. Герца, коли слухаємо радіо, дивимося телевізор. І не випадково першими словами, переданими російським фізиком А. С. Поповим по першій бездротового зв'язку були: "Генріх Герц".