Перша писемна згадка про Любомль належить до 1287 року, яка міститься в Іпатіївському літописі, де наводяться такі слова волинського Князя Володимира Васильковича: Я хотів би поїхати до Любомля, бо не хочу мати діло з татарами. В 1288 році в Любомлі Володимир Василькович помер. За свідченням літопису, це було улюблене місто князя, і повязано походження його назви (любе мені або любиме місто) Перша писемна згадка про Любомль належить до 1287 року, яка міститься в Іпатіївському літописі, де наводяться такі слова волинського Князя Володимира Васильковича: Я хотів би поїхати до Любомля, бо не хочу мати діло з татарами. В 1288 році в Любомлі Володимир Василькович помер. За свідченням літопису, це було улюблене місто князя, і повязано походження його назви (любе мені або любиме місто)

За Володимира Васильковича місто стало відомим ремісничим центром. Тут виготовляли різні коштовні речі, мідні двері, золоті та срібні оправи для ікон, хрести, кадила та інші дорогоцінні вироби,які відправлялись до Києва й Чернігова. Засновником міста тут була побудована церква святого великомученника Георгія (Побідоносця). Щедро була обдарована князем вся церква іконами, книгами, служебним начинням. За правління Володимира Васильковича міто займало одне з провідних місць в політично- економічному та культурному житті Волинської землі. За Володимира Васильковича місто стало відомим ремісничим центром. Тут виготовляли різні коштовні речі, мідні двері, золоті та срібні оправи для ікон, хрести, кадила та інші дорогоцінні вироби,які відправлялись до Києва й Чернігова. Засновником міста тут була побудована церква святого великомученника Георгія (Побідоносця). Щедро була обдарована князем вся церква іконами, книгами, служебним начинням. За правління Володимира Васильковича міто займало одне з провідних місць в політично- економічному та культурному житті Волинської землі.

У У зв'язку з поглибленням процесу феодального дроблення і тяжкими наслідками татаро-монгольської навали Галицько-Волинське князівство наприкшщ 13-го - на початку 14-го століття занепадає. Воно стало предметом тривалого і запеклоїборотьби між Польщею і Литвою, в результаті Волинь разом з Любомлем у 1340 р. захопили литовські феодали. В 1366 р. було підписано трактат між Ольгердом і Казимиром Великим, за яким Любомль і землі Холмські були приєднані до корони. У 1392 р. в Любомл! перебував польський король Владислав Ягайло. Місто йому так сподобалось, що в!н наказав побудувати великий замок і костел, який зберігся до наших часів, але напротязі віків неодноразово горів і перебудовувався. В 1412 р. Тут був збудований костел Святої Трійці, який належав до Холмської Католицької єпархії На той час старе місто було оточене глибоким ровом і валами. Були три вїзні брами, а в центр! - ратуша з дзвоном і годинником. Захищена частина Любомля називалась селом Завалля і лише в 20 ст. була приєднана до міста.

Люстрація свідчить, що з Любомльського староства сплавлялися різноманітні види деревини. Крім того, тут масово вироблялися напівфабрикати для будівництва ком'яг - річкових суден, що служили для сплаву не лише деревини, а й інших товарів з усієї території України. Ком'яги продавалися до бузьких річкових портів, з яких найбільшими були Устилуг і Опалин. У Любомльському старостві на р.р. існували фільварки, їх було 5: а саме Замковий, Запільський, Кусниський, Пацький, Римацький. В 1566 р. Волинь була оформлена у воєводство, а в 1569 р. від Люблінської унії одержала всі права і свободи королівства. Тогочасний Любомльський повіт відійшов з усією Волинню до Речі Посполитої - Польщі, але не був включенийдо новоутвореного Волинського воєводства, а увійшов до складу Холмської землі.

1648 рік ознаменувався початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Події рр. широко розгортались і на території Любомльщини. Козацькі війська били польських панів, не жаліли і євреїв. В історичних літописах описуються ці жахливі погроми і знищення, серед яких згадується і Любомль. В одній із книг Тіта Гаявана розповідається, що "600 власників дворів, що проживали в цьому місті, всі були вбиті козаками". Після визвольної війни Любомль залишився під владою Польщі і кілька разів переходив у власність або під контроль окремих магнатів. 16 липня 1659 року польський король Ян Казимир за послушність і заслуги перед державою подарував місто колишньому гетьману України Івану Виговському. Але в 1664 р. останній був розстріляний польськими властями, а даровані йому володіння відібрані короною. Після цього Любомлем заволодів Павло Тетеря. В 1671 р. за рішенням польського сейму Любомльське староство, в числі інших володінь, було передано Дмитру Корибуту - Вишневецькому як компенсацію за збитки, яких він зазнав під час визвольної війни.

16 травня 1729 року в Любомлі сталася велика пожежа. Ось як описується вона в актах Холмського міського суду: "Я, Йозеф, я, Якуб, присягаю пану Богу, що в Любомлі по Св. Анні через вогонь випадковий, який з жидів тутешніх зачався, домів в'єзних і будиночків 22, ратуш на середині міста із дзвоном, брам 3 міські згоріло і в попіл обернено з усім домашнім спожитком опівночі, що не можна було врятувати через тяжкий вогонь, з яких домів і будиночків податки Речі Посполитій понищене місто Любомль платило до казни, і тільки залишився костьол фарний, церква мурована і школа жидівська." Окремим актом описані знищені пожежею єврейські будівлі. Серед них " жидівські будинки, великих в'єзних і будинків менших, а також і крамниць 22 зусіма предметами домашнього вжитку, товарами і речами опівночі через вогонь випадковий згоріло..."

З 1768 р. Любомль став приватним володінням великого польського магната,гетьмана Польщі, графа Ксаверія Браницького як подяка за те, що в 1762 р. на сеймовому засіданні Браницький врятував від смертельної небезпеки майбутнього короля Станіслава-Августа Понятовського. Браницькому було подаровано на Волині сучасну територію Любомльського і Шацького районів. На нього працювало тут 15 тисяч кріпаків. У 1782 р. Браницький побудував в Любомлі великий палац та в центрі міста під магазини муровані торгові ряди. Браницький заснував в місті свою резиденцію і заклав великий парк. Це стимулювало пожвавлення побуту жителів Любомля. До любомлського ключа маєтків належало багато сіл, лісів, землі, озер, млинів. Власник маєтності вів доволі жваве господарське життя, що стимулювало піднесення міста та запровадження для його мешканців пільг. Але разом з тим Браницькі вимагали від місцевого населення все більших податків: з них брали по 2 тис. золотих оброку замість 549 передбачених люстрацією 1765 р. Та найгіршим стало те. що в 1822 р. 144 завальських селяни були зараховані до кріпаків і віддані в економію. За часів господарювання Браницьких місто Любомль стало центром величезного графського маєтку. Про розміри володінь і жорстоку експлуатацію багатотисячного підневільного населення свідчить величезна сума щорічного доходу. У1795 році Західна Волинь, у тому числі і Любомль, увійшли до складу Російської імперії. Царизм поширив на польську шляхту привілеї російського дворянства, визнав її права на всі земельні володіння.

У 1795 року Волинь, у тому числі і Любомль, увійшли до складу Росії. 21 травня 1819 р. земля і всі угіддя Любомля визнавалися невід'ємною вотчиною графа Браницького та його спадкоємців, а любомльські міщани за користування землею мали сплачувати податок, визначений люстрацією 1765 р. В 1839 р. в Любомлі нараховувалося 519 чоловік селян, тобто середній розмір селянського наділу на душу становив десь біля півдесятини. Любомльські селяни мали в своєму володінні всього 110 корів, 12 коней, 89 овець. Селяни міста, як і раніше, залишалися на становищі кріпаків. Вони повинні були відробляти в маєтку Браницького 3 дні панщини на тиждень, 6 днів шарваркових та 12 літніх днів на рік,. Всіляко пригноблював Браницький і любомльських міщан. У скарзі, поданій в липні 1821 р., вони писали, що власник міста чинить їм різні кривди і утиски. В 1821 р. він збільшив розмір поземельного податку з міщан від 579 злотих 15 грошів до 2 тисяч злотих, заборонив їм орати землю, косити сіно і навіть користуватися пасовищами. Міщани протестували, скаржилися в усі інстанції. Боротьба їх з Браницьким тривала близько ЗО років, проте вони не добилися задоволення жодної із своїх вимог. В 1794 р., коли розпочалося повстання генерала Тадеуша Костюшка, полк "Великої Булави", який стояв в Любомлі, перейшов на бік повсталих. У Браницького, який не підтримав повстанців, була конфіскована вся гетьманська каса. Тадеуш Костюшко

У 1812 році розпочалась Вітчизняна війна. В Любомлі проходила північна лінія дислокації військ 3-ї російської армії під командуванням генерала О.П.Тормасова, яка з перших днів війни в жорстоких боях стримувала наступ військ Наполеона углиб країни. До початку вересня загарбникам вдалося захопити північно-західну частину Волині. В середині вересня в Любомлі з'єдналися французькі війська Шварценберга і Реньє. 17 вересня російські війська атакували ворога в районі міста, і загарбники були змушені тікати. Волинь було визволено, а ворожі війська відступили до Влодави. У вересні 1812 року в Любомлі деякий час розміщувався штаб 3-ї російської армії. О. П. Тормасов

В 1849 р. царський уряд конфіскував володіння Браницьких у Володимир-Волинському повіті. Значна частина любомльського маєтку перейшла до рук різних осіб з числа царських чиновників. Під час торгів кількасот десятин фільваркової землі купили місцеві міщани. Любомльські селяни стали державними. Проте становище трудящих і далі залишалося тяжким. Міщани сплачували великі податки. Селяни повинні були виконувати тяжкі повинності і сплачувати податок на користь держави. В місті, як і раніше, не було жодного медичного і навчального закладу. Проте у документах зазначається, що в Любомлі в 1845 році знаходився шкіряний завод, який виробляв товарів на суму 198 карбованців. Збували товари у різних містах Волинської губернії. Пожвавленню міста і його околиць сприяло прокладання в 1874 році залізничної колії Ковель - Холм. Місто знову почало оживати і розвиватись. В 1870 р. в місті вже був пивоварний завод, млин, шкіряний завод, 62 магазини, 25 ремісників, 6 ярмарків. Був збудований цегельний завод, трактир і 10 корчем, які давали великі прибутки. Річний оборот міського ринку становив півтори тисячі карбованців. В місті нараховувалось 2664 жителі, 66 відсотків яких становили євреї.

В кінці 19-го - на початку 20-го століття в місті розширюються старі та виникають кілька нових промислових підприємств. Так, крім раніше існуючих шкіряних майстерень ремісничого типу і пивоварного заводу, тут вступив до ладу значний за своєю потужністю винокурний завод, що належав Волинському відділенню селянського земельного банку. Річна продуктивність заводу становила карбованців. На ньому працювало 15 робітників. В документах за 1905 рік зазначається, що в Любомлі були "больница, почта, железнодорожная станция, камеры Мирового судьи, Судебного Следователя, Мирового Поередника, Станового Пристава, Волостное правление, три настоятеля приходов й 100 лавок..." Є дані про народонаселення 1902 року: дворяни та інші привілейовані стани - 60, міщан , селян і всього Також відомості про релігійну приналежність населення Любомля на 1902 рік: православних - 900, римо-католиків 393, іудеїв і всього

В 1914 р. розпочалась перша світова війна. Російська армія відступала на фронті. Влітку 1915 р. німецько- австрійські війська підійшли до річки Буг. Восени Любомль і волость були повністю окуповані австро- угорськими військами. В р.р. в Любомлі працювала українська народна школа, організована комісаріатом УСС, які воювали в складі австро-угорських військ. Перебували вони як організатори шкільництва в нашому краї до квітня 1918 р., поки легіон УСС не перейшов із Західної на Велику Україну. Восени 1918р. місто було знову окуповане польськими легіонами р. частини 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії визволили Любомль з-під влади білополяків. З 7 серпня до 11 вересня тут перебували польовий штаб 25-ї дивізії, який розмістився в колишній волосній управі міста. В середині вересня 1920 р. місто знову окупували польські війська. За Ризьким мирним договором 1921 р. Любомль відійшов до Польщі і перебував під її владою до вересня 1939 р.

В період польської окупації в лютому 1923 р. місто стало центром Любомльського повіту. Господарство поволі ставало на ноги. Економічне життя Любомля досягло значного рівня розвитку, про що свідчить той факт, що на початку 30-х р.р. у місті було шість відсотків мурованих будинків. В цей час у Ковелі, Володимирі-Волинському їх було близько 10 відсотків, а у Ратному не досягало і одного. Швидкими темпами розвивалась торгівля. З Хоча ріст шкільництва в краї був безумовним, та в Любомльському повіті не було жодної школи з українською мовою навчання. Польський уряд проводив політику примусової полонізації населення. Офіційною мовою в усіх установах була виключно польська. Жителі міста не мирилися з соціальним і національним гнітом та вели боротьбу за визволення з-під панування поміщицької Польщі і возз'єднання з Радянською Україною. В цей період в місті діяло багато культурних організацій, спортивних клубів як українських, так і єврейських і польських. Напередодні другої світової війни працювали 2 семикласні школи, приватна гімназія. Всі вчителі були поляками. В цей час в місті з населенням 8100 чоловік діяла одна лікарська амбулаторія і працювали два приватних фельдшери.

1 вересня 1939 р. розпочалась Перша світова війна. 23 вересня частини червоної армії вступили в Любомль. Вся повнота влади у місті перейшла до тимчасового управління. Місцеві органи народної влади здійснили націоналізацію залізничної станції, електростанції, шкіряного заводу, великих домоволодінь, магазинів і конфіскацію земель великих землевласників та церков. На базі націоналізованих і заново збудованих підприємств було утворено Любомльський райпромкомбінат, маслозавод, кооперативно-промислову артіль. Було відкрито лікарню, пологовий будинок. Населення стало безплатно одержувати медичну допомогу. Діти вперше дістали можливість учитися безплатно рідною мовою. З 1 жовтня почали роботу міські школи. В навчальному році працювали неповні середні українська і єврейська школи, а з наступного навчального року вони були реорганізовані у середні школи. У місті почали роботу бібліотека, Будинок культури, кінотеатр, проводилась радіофікація.24 березня 1940 р. відбулись вибори до Верховних Рад СРСР і УРСР, в яких взяли участь виборці всього району, а в грудні було обрано міськраду.

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. З перших хвилин війни Любомль та його околиці стали театром воєнних дій. Понад три роки тривала німецька окупація. Загарбники встановили в місті окупаційний режим. Спочатку вони знищили все єврейське населення міста. Масові розстріли почались 1 жовтня 1942 року, а згодом приступили до ліквідації свідомих українців - членів КПЗУ, радянських партійних активістів, які могли стати провідниками народу в його боротьбі з ворогами. Кілька десятків свідомих патріотичних молодих людей міста стали членами УПА. Серед них були Сацюк Петро, Абрамович Микола, Мохнюк Марія, Мохнюк Василь, Посельський Віталій, Шидловська Варвара, Дроздович Анатолій, Сацюк Григорій та багато інших. Одні з них загинули від рук фашистів, інші в сутичках з червоними партизанами і вояками Армії Крайової, а хто залишився в живих, були репресовані радянською владою після війни року війська 1-го Білоруського фронту визволили Любомль.

Німецько-фашистські загарбники заподіяли місту величезної шкоди. Вони спалили 421 житловий будинок і 280 надвірних приміщень, зруйнували центр міста, кінотеатр, залізничну станцію, маслозавод, знищили бібліотеку, вивели з ладу всі об'єкти комунального господарства. Щоб розпочати відбудову міста, насамперед необхідно було відновити роботу залізничної станції. І вже через 10 днів станція прийняла перші поїзди. До кінця 1944 р. стали до ладу шкіряний завод, маслозавод, бойня, окремі цехи промкомбінату. В 1945 р. відбудували електростанцію і місто одержало електроенергію. У післявоєнний період в місті значно зросла промисловість. У 1951 р. було споруджено нове приміщення РТС. У 1958 р. стали до ладу новий маслозавод та нова міська електростанція. У травні 1948 р. селянські господарства міста були об'єднані в колгосп ім. Бєлінського, а в березні 1961 р. на його базі було створено радгосп "Любомльський", до якого входили і колгоспи приміських сіл Бірки і Скиби.. У і роки в місті було споруджено будівлі районної лікарні, медичного училища, середньої школи 1, кінотеатр, універмаг, обеліск на Фосії. З 1964 р. електроенергія стала надходити з Добротвірської ДРЕС. В 1968 р. почав працювати завод "Світязь". 8 травня 1973 р. відкрився Любомльський краєзнавчий музей.

Сучасне життя Любомля розпочалось після здобуття Україною незалежності майже 20 років тому. Більшість державних промислових підприємств, що працювали в радянський час, були закриті або змінили форму власності. Зараз працюють переважно невеликі заклади сфери послуг - продовольчі та промтоварні магазини, перукарні, фотоательє, ресторани, кафе, транспортні та будівельні підприємства, майстерні з ремонту автомобілів, готелі. Всього в місті працює близько 100 комерційних структур різних форм власності та понад 250 громадян підприємців. Торгівля є переважаючою галуззю як в малому, так і в середньому бізнесі. Державними закладами соціальної інфраструктури в Любомлі є гімназія ім. Н. Ужвій, дві ЗОШ І - III ст., професійний ліцей, два дитячі дошкільні заклади. Продовжується будівництво лікарні та активно будується житло в приватному житловому секторі.

У Любомлі народилися такі відомі особистості, як: Братунь Ростислав Андрійович. український поет, громадський і державний діяч. Братунь Ростислав Андрійович. український поет, громадський і державний діяч. Ужвій Наталія Михайлівна. Визначна драматична і кіноакторка різноманітного плану. Ужвій Наталія Михайлівна. Визначна драматична і кіноакторка різноманітного плану. Букатевич Назарій Іванович. Український етнограф, історик, мовознавець, кандидат філологічних наук (1943), професор (1960). Букатевич Назарій Іванович. Український етнограф, історик, мовознавець, кандидат філологічних наук (1943), професор (1960). Букатевич Микола Петрович. Живописець. Букатевич Микола Петрович. Живописець. Черкашина Лариса Євгеніївна. Українська радянська письменниця. Черкашина Лариса Євгеніївна. Українська радянська письменниця.

1. Матеріали з фондів Любомльського краєзнавчого музею 1. Матеріали з фондів Любомльського краєзнавчого музею 2. Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. Київ Історія міст і сіл УРСР. Волинська область. Київ Powiat Lubomelski. Luboml Powiat Lubomelski. Luboml Січові стрільці на Волині 4. Січові стрільці на Волині 5. Киричук М. Волинь – земля українська 5. Киричук М. Волинь – земля українська 6. Левкович І.Ю. Нариси історії Волинської землі 6. Левкович І.Ю. Нариси історії Волинської землі 7.Крипяткевич І. Галицько-Волинське князівство. Київ, Крипяткевич І. Галицько-Волинське князівство. Київ, 1984

Підготували учні 8-А і 8-Б класів 2010 – 2011 навчальний рік