«Відповідальність за недотриманням умов застосування стандартів ISO 9000» Презентація на тему: «Відповідальність за недотриманням умов застосування стандартів ISO 9000» Роботу виконала Студента 4 курсу 6 групи Товарознавчого факультету Денної форми навчання Калашник Тетяни Юріївни

ВСТУП На нинішньому етапі реформування та розвитку економічних та соціальних відносин в Україні головним для неї є нагальне стратегічне завдання інтеграції в європейські світові структури (партнерство та співробітництво з Європейськими співтовариством, набуття членства в ЄС, приєднання до СОТ). Рішення цих завдань можливе за умов розроблення та реалізації національної політики щодо якості продукції та її конкурентоспроможності, прийняття норм і правил, які діють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництва продукції, товарів та послуг. Важливе місце належить створенню та удосконаленню нормативно-правових засад і механізмів забезпечення і підвищення якості. Тому Держспоживстандарт України протягом багатьох років здійснює розроблення та впровадження в дію стандартів з питань якості, впровадження як добровільних стандартів серії ISO Ядром є стандарти ISO 9001, ISO 9002 та ISO 9003, які надають користувачеві концептуальний та системний підхід до сучасного розуміння систем якості, перехід від «виявлення» до «запобігання». Стандарти ISO 9000 надають додаткову інформацію стосовно вибору та застосування стандартів, деталізують їх положення та спрямовують на забезпечення впровадження систем якості. Стандарти ISO 9004 зосереджують увагу на управлінні якістю як поєднанні процесів, функціональних процедур і організаційної структури підприємства, призначених на цілком відповідальних за постійне поліпшення якості всіх функцій на всіх організаційних рівнях підприємства. Стандарти ISO 9000 установлюють вимоги до системи якості, яка охоплює проектування, виробництво, монтаж та обслуговування продукції. При порушенні умов застосування стандартів серії ISO 9000 порушується сам процес виробництва продукції чи послуги, в наслідок чого виникає невідповідність встановленим нормативним документам, за що керівництво повинно нести відповідальність за порушення.

1. Відповідальність керівництва. Проведення політики у сфері якості. Проведення політики у сфері якості належить до обовязків вищої ланки керівництва, яке несе і відповідальність за її проведення. Управління якістю охоплює всі функції загального управління, повязані з визначенням політики, цілей і обовязків у сфері якості та їх здійсненням за допомогою таких засобів, як планування якості та оперативного управління нею, а також забезпечення та поліпшення якості в межах системи якості. Політика у сфері якості. Керівництво організації повинно визначати і документально оформити свою політику у сфері якості. Ця політика повинна бути погоджена з іншими напрямками діяльності організації. Керівництво повинно вживати всі необхідні заходи, які б забезпечили розуміння його політики у сфері якості, її здійснення та аналіз на всіх рівнях організації. Завдання у сфері якості. Керівництво повинно документально оформити завдання та зобовязання, що стосуються ключових елементів якості, таких як відповідальність призначенню, експлуатаційні характеристики, безпечність та надійність. У всіх випадках, з метою зведення до мінімуму втрати якості, особлива увага повинна приділятися проведенню розрахунків та оцінюванню витрат, повязаних із забезпеченням усіх елементів якості та вирішенням відповідних завдань. Відповідні ланки керівництва повинні документально оформити конкретні завдання у сфері якості, що відповідає політиці у сфері якості та іншим завданням організації.

Система якості. Система якості – це сукупність організаційної структури, методик, процесів та ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю. Для здійснення накресленої політики та поставлених завдань керівництво організації повинно розробити, створити та впровадити систему якості. Побудова і склад системи якості повинні вибиратися з урахуванням конкретного профілю діяльності організації та відповідних елементів. Система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечувати впевненість у такому: систему правильно розуміють, вона впроваджена, діє і дає ефект; продукція насправді відповідає потребам і очікуванням споживача; враховані потреби як суспільства, так і захисту навколишнього середовища; акцент зроблено на попередження проблем, а не на їх виявлення та усунення.

2. Відповідальність під час проектування та розроблення технічних умов Функція проектування та розроблення технічних умов повинна полягати у перетворенні вимог споживача у технічні вимоги до матеріалів, продукції та процесів. Результатом цієї роботи повинно стати виробництво продукції, що відповідає вимогам споживача і реалізується за прийнятною ціною, яка дозволяє організації одержати постійний прибуток. Проект та технічні умови повинні забезпечувати можливість виробництва продукції, її перевірки та контролю в запропонованих умовах виробництва, монтажу, реалізації та експлуатації. Керівництво повинно скласти плани, що визначають відповідальних за виконання всіх завдань з проектування та розроблення в організації та за її межами, і забезпечити те, щоб усі, хто бере участь у проектуванні, знали свої обовязки на всіх стадіях проектування. Під час делегування обовязків та повноважень, повязаних із забезпеченням якості, керівництво повинно забезпечити наявність у проекті чітких і конкретних технічних даних, необхідних для матеріально –технічного постачання, виконання роботи і перевірки відповідності продукції та процесів установленим вимогам.

3. Відповідальність за якість під час закупівлі. Закуплена організацією продукція зрештою входить до складу вироблюва­ної нею продукції, безпосередньо впливаючи на її якість. Вся діяльність з закупівлі повинна плануватися та управлятися відповідно до документально оформлених методик. Необхідно враховувати і якість закуплених послуг, таких як проведення випробувань, виконання перевірок чи оброблення за контрактом на субпідряд. Повинні бути налагоджені тісні робочі контакти та система зворотного зв'язку з кожним субпідрядником. Це сприяє забезпеченню неухильного поліпшення якості та дозволяє уникати розбіжностей або оперативно їх вирішувати. Такі тісні робочі контакти та система зворотного зв'язку корисні для обох сторін.

Система якості закупівлі повинна містити, як мінімум, такі елементи: Наявність чинних технічних умов, креслень, документів на закупівлю та інших технічних даних. Правильно налагоджене матеріально-технічне постачання починається з чіткого визначення вимог. Як правило, такі вимоги вносяться до умов контракту, креслень та документів на закупівлю, надаваних субпідрядникові. Вибір прийнятних субпідрядників. Кожний субпідрядник повинен довести свої можливості постачання про­дукції, яка відповідає всім вимогам, установленим технічними умовами, креслен­нями та документами на закупівлю. Угоду щодо забезпечення якості. Організація повинна укласти угоду з субпідрядниками щодо якості поставленої ними продукції. Угоду щодо методів перевірки. Необхідно укладати чітку угоду з субпідрядником щодо методів перевірки відповідності поставок установленим вимогам. Положення, що регламентують порядок вирішення розбіжностей. Повинні бути розроблені системні заходи та методики щодо вирішення з субпідрядником розбіжностей стосовно якості. Такі положення повинні регламен­тувати розгляд як поточних питань, так і проблем, що виникають. Методики вхідного контролю. Повинні бути розроблені відповідні заходи щодо забезпечення належного оперативного управління поставленими матеріалами та комплектувальними виробами. Обсяг вхідного контролю повинен ретельно плануватися. Крім того, необхідно своєчасно, до початку надходження продукції, впевнитися в тому, що всі необхідні інструменти, калібри, вимірювальні прилади, пристрої та обладнання наявні та правильно відкалібровані.

4. Відповідальність за якість процесів 4. Відповідальність за якість процесів. Планування процесів повинно забезпечити їх здійснення в конт­рольованих умовах відповідним чином і в певній послідовності. Контрольовані умови передбачають наявність відповідних засобів оперативного управління матеріалами, атестованого виробничого, монтажного та обслуговувального об­ ладнання, документально оформлених методик або програм якості, програмного забезпечення комп'ютерів, довідкових стандартів або зводів правил, належної атестації процесів та персоналу, а також відповідного постачання, оснащення та виробничого середовища. Опис процесів повинен бути у необхідному обсязі викладений у докумен­тально оформлених робочих інструкціях. Повинно проводитися дослідження можливостей процесів з метою визначен­ня їх потенційної ефективності. Загальні методи роботи, які доцільно впровадити в масштабах усієї орга­нізації, повинні бути зафіксовані, а посилання на них повинні міститися в усіх відповідних методиках та інструкціях. В них повинні міститися критерії визначення задовільності виконаної роботи, а також її відповідності вимогам та нормативам якості роботи. Критерії якості роботи повинні бути викладені в наочній та зрозумілій формі у вигляді письмово оформлених нормативів, фотографій, ілюстрацій та (або) зразків.

5. Відповідальність при управлінні виробничими процесами. Забезпеченню якості продукції необхідно приділяти увагу на всіх стадіях її життєвого циклу. Управління матеріалами. Перед запуском матеріалів та комплектувальних виробів у виробництво повинна проводитись перевірка їх відповідності встановленим вимогам. Продукція, що перебуває у процесі виробництва, а також та, що підлягає складуванню на проміжних етапах, необхідно належним чином зберігати, відокремлювати, транспортувати та захищати з метою дотримання її функціональної придатності. Особлива увага повинна приділятися управлінню зберіганням та запобіганню псуванню, у тому числі необхідно проводити регулярне оцінювання стану продукції на складі. Управління виробничим обладнанням та технічне обслуговування. Усе виробниче обладнання (стаціонарні механізми, пристрої, устаткування, інструменти, шаблони, моделі та калібри) перед їх введенням в експлуатацію повинні перевірятися на точність. З метою забезпечення стабільності виробничого процесу повинна бути розроблена програма профілактичного технічного обслуговування. Управління технологічними процесами. Технологічні процеси повинні плануватися, затверджуватися, контролюватися та регулюватися. Особлива увага повинна приділятися тим характеристикам продукції, вимірювання яких громіздке або трудомістке і вимагає спеціальної підготовки.

6. Відповідальність при перевірці продукції. У перевірку продукції включається: перевірка вхідних матеріалів та комплектувальних виробів, продукції в процесі виробництва та готової продукції. Перевірка вхідних матеріалів та комплектувальних виробів. Вибір методу, який потрібно застосовувати для забезпечення надходження до виробництва якісних купованих матеріалів, комплектувальних виробів та вузлів, залежить від впливу на якість конкретних чинників, стану оперативного управління та відповідної інформації, яка надходить від субпідрядників, і повязаних з цим методом витрат. Перевірка в процесі виробництва. Для встановлення відповідності у визначених точках виробничого процесу повинна проводитися перевірка, як правило, у вигляді контролю та випробувань. Визначення ділянок, що підлягають перевірці, та періодичність перевірок зале­жать від важливості характеристик та зручності проведення перевірок у процесі виробництва. Взагалі, перевірка повинна виконуватися якомога ближче до тієї точки, де забезпечується кожна конкретна характеристика. Перевірка готової продукції. Для поглиблення технічного контролю та випробувань, які проводяться в процесі виробництва, використовують два методи перевірки готової продукції.

7. Відповідальність за управління контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням. Постійне управління всіма вимірювальними системами, застосовуваними в процесі розроблення, виробництва, монтажу та технічного обслуговування про­дукції, повинно гарантувати впевненість у правильності рішень чи дій, що базу­ються на результатах вимірювань. Повинні бути впроваджені документально оформлені методики оператив­ ного контролю та забезпечення безпосередньо процесу вимірювань методом статистичного контролю, який має охоплювати обладнання, методики та профе­сійну підготовку працівників. Контрольне, вимірювальне та випробувальне об­ладнання повинно застосовуватися разом з відповідними документально оформленими методиками таким чином, щоб була впевненість у тому, що не­визначеність вимірювань відома і відповідає необхідній точності вимірювань. В разі виявлення того, що для належного вимірювання параметрів виробничо­го процесу та продукції забезпечуваної точності недостатньо, повинні бути вжиті відповідні заходи.

Управління контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням та методи проведення випробувань повинні включати: правильне визначення технічних характеристик та їх вибір, з урахуванням діапазону вимірювань, точності та роботоздатності в заданих умовах навколиш­нього середовища; вихідну перевірку до початку використання з метою забезпечення необхідної точності перевірці також підлягають програмне забезпечення та методики оперативного управління автоматичним випробувальним обладнанням); періодичне відкликання використовуваного обладнання на налагодження, ремонт та повторну перевірку відповідно до технічних умов виробника, результатів попередньої перевірки, а також методу та інтенсивності експлуатації, з метою підтримання необхідної точності цього обладнання; оформлення документа з зазначенням єдиної ідентифікації приладів, періо­ дичності перевірок, статусу перевірки, а також методик повернення, внутрішнього обслуговування (у тому числі вантажно-розвантажувальних робіт, транспортуван­ня), зберігання та складування, налагодження, ремонту, виконання перевірок, монтажу та експлуатації; простежуваність відповідності вимірювального обладнання еталонам з відомою точністю та стабільністю, переважно національним або міжнародним, а у випадку їх відсутності зазначення у документах застосовуваної для перевірки бази.

8. Відповідальність за управління продукцією, яка не відповідає встановленим вимогам. У документально оформлених методиках повинні бути встановлені заходи щодо невідповідної продукції. Методики з управління невідповідною продукцією призначені для попередження неумисного отримання споживачем невідповідної продукції і запобігання витратам на проходження невідповідною продукцією решти технологічного процесу. Повинні бути якомога швидше вжиті заходи щодо попередження неумисного використання або монтажу невідповідної продукції. Такі заходи можуть включати аналіз іншої продукції, спроектованої або виробленої за тими самими методиками, що і ця не відповідна продукція.

Управління контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням та методи проведення випробувань повинні включати: правильне визначення технічних характеристик та їх вибір, з урахуванням діапазону вимірювань, точності та роботоздатності в заданих умовах навколиш­нього середовища; вихідну перевірку до початку використання з метою забезпечення необ­ хідної точності ; періодичне відкликання використовуваного обладнання на налагодження, ремонт та повторну перевірку відповідно до технічних умов виробника, результатів попередньої перевірки, а також методу та інтенсивності експлуатації, з метою підтримання необхідної точності цього обладнання; оформлення документа з зазначенням єдиної ідентифікації приладів, внутрішнього обслуговування, зберігання та складування, налагодження, ремонту, виконання перевірок, монтажу та експлуатації; простежуваність відповідності вимірювального обладнання еталонам з відомою точністю та стабільністю, переважно національним або міжнародним, а у випадку їх відсутності зазначення у документах застосовуваної для перевірки бази.

8. Адміністративна відповідальність за недотримання умов застосування сертифікатів ISO Недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 3 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 170). Заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 8 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої, і на посадових осіб - від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 42-2).

Виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами, іншими біологічними агентами, біологічно активними речовинами та продуктами біотехнологій понад гранично допустимі рівні - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 1 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб - від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 42-3). Умисне придбання і використання для виробничих потреб винесених або вивезених з території, що зазнала радіоактивного забруднення, без радіометричного контролю і відповідного дозволу будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів - тягне за собою накладення штрафу від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією або вилученням цих предметів (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 46-1). Виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів - у розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 23).

Виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища - у розмірі 300% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 23). Випуск (в тому числі з ремонту) або реалізація продукції, якане відпо відає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України) - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб від 3 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 167)

ВИСНОВОК Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектору промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги шодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. Порушення умов застосування цих стандартів веде до порушення всієї системи організації, підприємства, установи. За роки що пройшли від часу опублікування, вони отримали широке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої процедури сертифікації, а також вимог експертів, які здійснюють перевірку системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Про адміністративні порушення: Кодекс України: Постанова Верховної Ради Української РСР від р.// Відомості Верховної Ради України. – Про захист прав споживачів: Закон України: Постанова Верховної Ради України від р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993.Про порядок зняття з виробництва та експлуатації, вилучення з реалізації, відкликання, повернення від споживачів недопустимо небезпечної продукції: Постанова Кабінету Міністрів України від р.// Збірник постанов Уряду України. – Сертифікація в Україні. Нормативні акти 3 ч. – К.: Держстандарт України, 1998 – – 811 с. 4. Мережко Н.В. Сертифікація товарів та послуг.– К.: КНТЕУ, – 378 с. 5. Самойленко А.А. Сертифікація послуг: навч. посіб. – К.: КНТЕУ, – 144 с. 6.