Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра менеджменту Менеджмент к.т.н., доц. Совершенна І.О. 2010

Англ. manage – керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з якоюсь проблемою. Менеджмент – це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. П. Друкер

Структура курсу 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту. 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту. 3. Історія розвитку менеджменту. 4. Організація як обєкт управління. 5. Функції та технології менеджменту. 6. Планування як загальна функція менеджменту. 7. Організування як загальна функція менеджменту. 8. Мотивування як загальна функція менеджменту. 9. Контролювання і регулювання як загальні функції менеджменту. 10. Методи менеджменту. 11. Управлінські рішення 12. Інформація і комунікації в менеджменті. 13. Ефективність менеджменту. 14. Керівництво та лідерство.

Список рекомендованої літератури 1. Мошек Г.Є., Поканевич Ю.В. та інш. Менеджмент. Навч.посібн. – К.: Кондор, – 392 с. 2. Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навч.посібн. – К., ЦУЛ, – 416 с. 2. Гріфін Р.В., Яцура В. Основи менеджменту. – Львів: БаК, –624с. 3. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Алерта, КНТ, – 516 с. 4. Мартиненко М.М. Основи менеджменту. – К.: Каравела, – 464 с. 5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. –М.: Дело, – 704 с. 6. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. – К.: Академвидав,2003.– 607с.

Список рекомендованої літератури Нормативно-правові акти 1. Цивільний кодекс України від р. // Господарський кодекс України. – Х.: Одисей, – 248 с. 3. Про господарські товариства: Закон України від р. // Фахові періодичні видання «Менеджмент и менеджер». «Управление компанией». «Менеджмент в России и за рубежом». «Проблемы теории и практика управления». «Компаньон». «Управление персоналом». «Персонал»

Інтернет-джерела http// http// http// http// http//

Тема 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту Зміст 1.1.Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. 1.2.Сутність категорій управління та менеджмент. 1.3.Рівні управління та сфери менеджменту.

Менеджмент – уміння домагатися поставлених цілей, використовувати працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Функція, вид діяльності щодо керівництва людьми в організаціях. Господарське керування. Оксфордський словник англійської мови: «менеджмент» - засіб (манера) спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, особливого роду вміння й адміністративні навички, орган управління, адміністративна одиниця.

Управління - це цілеспрямована дія на об 'єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв 'язку зі зміною певних обставин. Управління - усвідомлена цілеспрямована діяльність людини за допомогою якої вона упорядковує і підкоряє своїм інтересам елементи живої і неживої природи, техніки. (керує будь-якими технічними, соціальними, біологічними абстрактними системами).

Менеджмент і управління Слід зрозуміти різницю між поняттям менеджмент та управління. Управління – поняття ширше, ніж менеджмент. Управляти можна технічними системами, компютерними мережами, автомобілем, паровими котлами, конвеєром, літаком тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами, організаціями та ін.). Необхідність в управлінні виникла в результаті ті розподілу праці ще в первісному суспільстві. Розвиток людства тісно пов'язаний з розвитком управління.

Приклад: піраміда Хеопса в Стародавньому Єгипті: 147 м у висоту, площа більше 5 га, 2 млн. 300 тис. камяних блоків, на 1 наглядача – 10 робітників - «правило десяти» 100 тис. будівельників? Менеджмент поширений скрізь, де має місце будь-яка діяльність, але з найвищим ефектом здійснюється за умов вільного підприємництва, превалювання ринкового стилю керівництва. Менеджмент поширений скрізь, де має місце будь-яка діяльність, але з найвищим ефектом здійснюється за умов вільного підприємництва, превалювання ринкового стилю керівництва.

Метою менеджменту є ті результати діяльності, яких прагне досягти організація (підприємство) в майбутньому. Предметом менеджменту є управлінські та між особові відносини, які складаються в процесі виконання певних функцій. Завданням менеджменту є ті види робіт, які необхідно виконати для досягнення поставлених перед організацією (підприємством) цілей.

З функціональних позицій менеджмент – це безперервний процес планування, організування, мотивування, контролювання, необхідний для формування та цілей організації (підприємства).

Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства, регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність, приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Менеджер – це управлінець ринкової орієнтації, який має спеціальну підготовку та активно впроваджує ефективні умови господарювання, інновації, оперативно враховує зміни в оточуючому середовищі. Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки.

Відмінності між менеджером та підприємцем ОзнакаМенеджерПідприємець Формальний статус Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності. Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси. Виробничо- господарська орієнтація Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів. Зорієнтований на пошук нових можливостей. Здійснення задуманого Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною. Залучення ресурсів Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів. Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує фонди, кредит, лізинг тощоЗалучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує фонди, кредит, лізинг тощоЗалучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує фонди, кредит, лізинг тощоЗалучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує фонди, кредит, лізинг тощо Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує фонди, кредит, лізинг тощо

Рівні управління Кожна організація має свою певну, визначену, притаманну саме їй кількість рівнів управління. Обєктивність процесів управління потребує поділу управлінської праці. Виділяють горизонтальний поділ – призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами і вертикальний – координація управлінської роботи. Вертикальний поділ праці в управлінні організаціями (підприємствами) призводить до утворення рівнів управління.

Рівень управління – це сукупність рівноправних ланок системи управління. Управління вищої ланки (інституційний рівень) TOP-management TOP-management Управління середньої ланки (управлінський рівень) MIDDLE-management MIDDLE-management Управління низової ланки (технічний рівень) LOWEP-management LOWEP-management

Рівні управління До вищої ланки управління, наприклад в акціонерному товаристві, відносяться: голова правління, його заступники, правління і члени правління, спостережна рада, ревізійна комісія. До середньої ланки управління відносяться: менеджери та їх заступники структурних підрозділів апарату управління. До нижчого рівня управління відносяться: менеджери та їх заступники товарних відділів (секцій).

Рівні управління Вище керівництво організації виконує концептуальну роль, забезпечуючи розробку стратегії, постановку цілей та вирішення проблем на перспективу. Керівники середньої ланки забезпечують реалізацію розробленої вищим керівництвом стратегії, прийняття оперативних рішень. Керівники нижчої ланки безпосередньо разом з робітниками приймають участь в реалізації (виробництві) продукції, здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань і забезпечують надходження оперативної інформації для керівників вищої ланки

Розмежовуються управління персоналом та управління матеріально-технічною базою виробництва. Управління персоналом – діяльність, що охоплює соціально-економічні питання, економічні відносини між людьми, а також моральні, етичні, релігійні ті інші питання взаємопорозумінь між робітниками. Управління матеріально-технічною базою виробництва – праця менеджера з вироблення технічної та технологічної політики, управління постачанням і збутом, фінансами, а також використання управлінської інформації та прийняття рішень.

Менеджери-лідери – носії головного господарського мислення, орієнтованого на нововведення. Головні риси: доступність для кожного працівника, знайомство з більшою кількістю працівників, увага до систем заохочення, відкидає кабінетний стиль керівництва, з`ясовує проблеми на місцях, бере на себе відповідальність, делегує повноваження виконавцям, провину за помилки приймає на себе, головне – виправити помилку.

Завдання управління підприємством: створення умов щодо автоматизації виробництва, залучення до виконання робіт працівників з більш високою кваліфікацією, формування системи високої зацікавленості співробітників фірми в досягненні наміченого результату шляхом впровадження системи заходів стимулювання й мотивації, контроль ефективності функціонування фірми, координація роботи всіх підрозділів, вивчення спроможностей виходу на нові ринки, формування політики розвитку фірми, визначення необхідних ресурсів та забезпечення ними, контроль за виконанням поставлених завдань.

Підсумкова мета управління підприємством – забезпечення прибутковості через оптимальну організацію виробничого процесу. Т.ч. менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним включає відносно вузьку сферу, що включає соціальні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам у рамках певної організації, що діє в ринкових умовах.

Менеджмент як мистецтво управління Господарські організації - це складні системи, на функціонування яких впливають різнобічні чинники зовнішнього й внутрішнього середовища. Вміння управляти таким складним механізмом потребує високої фахової підготовки.

Сьогодні менеджмент ґрунтується на постулатах: зовнішнє середовище організації (підприємства) надзвичайно змінювальне і рухливе. кожний співробітник фірми – насамперед особистість, а не «інструмент» для забезпечення прибутку, управління – складна сфера людської діяльності, якої слід навчатись протягом життя.

Типи і види управління: технічне управління природними і технологічними процесами, державне управління соціально-економічним життям суспільства через різні інститути – правову систему, міністерства, відомства, місцеві органи влади, ідеологічне управління – політичні партії та угрупування, управління соціальними процесами (рух на захист навколишнього середовища, світу), господарське управління виробничою й економічною діяльністю організацій в умовах ринкових відносин.

Типи управління цільове, лінійне (від керівника до виконавців), функціональне (функції планування, організації праці, координації дій, стимулювання, контролю виконуються спец. штатними органами: виробничий відділ, кадрів, бухобліку…).

За критерієм часу види управління: оперативне (день, тиждень, місяць) програмне (до 1 року), стратегічне – довгостроковий процес розвитку організації.

Види менеджменту: Загальний менеджмент Виробничий менеджмент Фінансовий менеджмент Маркетинг

Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту Зміст 2.1.Закони і закономірності менеджменту. 2.2.Сутність, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети організації. 2.3.Характеристика принципів менеджменту та взаємозвязок між ними.

Закон – це внутрішній суттєвий звязок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток.

Закони менеджменту та їх зміст НазваЗміст Закон спеціалізації управління Передбачає поділ управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо. Закон інтеграції управління Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих стилів, стилів керівництва. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом низовим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.

Закони менеджменту та їх зміст Закон демократизації управління Акцентує увагу на участі керівників в управлінських процесах, забезпеченні довгострокового спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо. Закон економії часу в управлінні Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці. Закон пропорційного розвитку систем управління Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).

Дякую за увагу! До зустрічі на лекціях! До зустрічі на лекціях!