Лекція 5. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ.

ПЛАН 1. ЗАДАЧІ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ФІРМИ. 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ РОБОТИ ФІРМИ ЕТАПИ РОЗРОБКИ ВНУТРІШНЬО ФІРМОВОГО ПЛАНУ СТРУКТУРНА СХЕМА ПЛАНУВАННЯ ОБ'ЄКТИ ДОВГОСТРОКОВОГО ПЛАНУВАННЯ СТРУКТУРА КОРОТКОСТРОКОВОГО ПЛАНУ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ.

1. ЗАДАЧІ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ФІРМИ.

Планування необхідне для досягнення фірмою наступних цілей: - підвищення контрольованої частки ринку - передбачення вимог споживача - випуск продукції більш високої якості - забезпечення погоджених термінів постачань - встановлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції - підтримка репутації фірми у споживачів.

В цілому же задачі стратегічного планування будь-якої фірми зводяться до наступного: 1.Планування зростання прибутку. 2.Планування витрат підприємства, і, як наслідок, їх зменшення. 3.Збільшення частки ринку, збільшення частки продажу. 4.Поліпшення соціальної політики фірми.

Стан конкуренції на ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами (М.Е. Портеру): 1. Суперництво серед конкуруючих продавців. 2. Конкуренція з боку товарів, що є замінниками й і конкурентноздатних з погляду ціни. 3. Погроза появи нових конкурентів. 4. Економічні можливості і торгові здібності постачальників. 5. Економічні можливості і торгові здібності покупців.

Тиск на супротивників залежить від того, є фірма-ініціатор домінантною фірмою, з відчутним ринковим впливом, чи посередньою фірмою, дії можуть бути с прогнозовані на певний відрізок часу, чи фірма відчуває(має) фінансові ускладнення, - чи її стратегія заснована на запеклих спробах відвоювати нішу ринку.

Рушійні сили, здатні впливати на ринкові умови й інтенсивність дії сил конкуренції: - Швидкий чи повільний ріст довгострокового попиту. - Зміни в складі покупців і способах використання продукту. - Відновлення продукту. - Інновація. - Маркетингові інновації. - Вхід, вихід великих фірм. - Використання технічних і технологічних досягнень. - Зміни у витратах і ефективності. - Поява споживчо-диференційованого вибору товарів замість товарів масового споживання. - Зміни в державній політиці і регулюванні. - Зменшення невизначеності і ризику.

Фактори, що впливають на силу конкурентної боротьби: 1. Збільшення числа конкуруючих фірм. 2. Повільний ріст попиту на продукцію. 3. Можливість фірм використовувати зниження цін чи інші методи збільшення продажів. 4. Недостатня диференційованість товарів. 5. Збільшення розмірів віддачі від стратегічних маневрів. 6. Відхід з бізнесу стає дорожче, ніж продовження конкуренції. 7. Збільшення розходжень між фірмами в змісті їхніх стратегій, кадрового складу, ресурсів і так далі. 8. Поглинання фірм і впровадження нових сильних конкурентів.

Умови, які повинна мати фірма, щоб адекватно відповідати на виклик зовнішнього середовища є: - Здатність до своєчасного виявлення актуальних нестатків, потреб і запитів потенційних споживачів. - Здатність до аналізу економічної кон'юнктури ринків товарів і послуг, що дозволяють ефективно, вчасно і якісно задовольнити виявлені нестатки, потреби і запити. - Здатність до аналізу економічної кон'юнктури ринків факторів виробництва. - Здатність до висування конкурентноздатних ідей. - Здатність до реалізації цих ідей. - Здатність до забезпечення незалежності фірми від зміни кон'юнктури ринків товарів, факторів виробництва за рахунок зовнішньої гнучкості. - Здатність до забезпечення внутрішньої гнучкості за рахунок оснащення засобами технологічного оснащення й іншого устаткування.

Умови, які повинна мати фірма, щоб адекватно відповідати на виклик зовнішнього середовища є: - Здатність до забезпечення комерційної діяльності плідною технологією. - Здатність до забезпечення за рахунок формування адекватної зміни кадрового потенціалу. - Здатність здійснювати зміни архітектурно- планувальних рішень, адекватно змінам цілей виробничих сил. - Здатність забезпечити рівень конкурентноздатності товарів і послуг, необхідної для захоплення лідерства в сегментах ринку, що обслуговуються і перспективних сегментах ринку. - Здатність забезпечити випуск товарів і послуг у необхідних обсягах (вплив на виробництво). - Здатність забезпечити високу ефективність функціонування фірми за рахунок найбільш раціонального використання інвестиційних можливостей фірми.

Мета торгової фірми повинна бути: 1. Мета повинна бути конкретною і виміряною. 2. Орієнтована в часі (довгострокова, середньострокова, короткострокова). 3. Досяжною.

У такий спосіб основною задачею планування є одержання максимального прибутку як результату діяльності і здійснення його найважливіших функцій: планування комерційної діяльності, маркетингу, продуктивності, інновацій і іншого.

Цілі торгової фірми: 1. Загальні (глобальні), розроблені для фірми в цілому: а) відбивають концепцію фірми; б) розроблені на тривалу перспективу; в) визначають основні направлення програм розвитку фірми; г) повинні бути чітко сформульовані й ув'язані з ресурсами; д) ранжирування цілей за принципом пріоритетності.

Цілі торгової фірми: 2. Специфічні цілі розробляються в рамках загальних цілей по основних видах діяльності в кожнім підрозділі фірми і виражаються в кількісних і якісних показниках (рентабельність, норма прибутку).

Цілі торгової фірми: Інші специфічні цілі (під цілі): - з комерційної діяльності (рівень продажів, диверсифікованість, система розподілу, обсяг збуту); - наукові дослідження і розробки (нові товари, якість продукції, технологічний рівень); - виробництво, якщо таке має місце на фірмі (витрати, якість, економія матеріальних ресурсів, нова удосконалена продукція); - фінанси (структура і джерела фінансування, методи розподілу прибутку, мінімізація оподатковування).

2. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ РОБОТИ ФІРМИ.

1. Орієнтація в господарському просторі Успіх будь-якого підприємства торгівлі залежить від вдалого вибору сфери діяльності, правильного визначення стратегії вмілої тактики діяльності.

Однак, існують перешкоди, що у тій чи іншій формі виникають на шляху: недостача, відсутність виробника в країні, низький виробничий потенціал регіону, низька платоспроможність населення, ненадійний збут, соціально-політична нестійкість у країні, інфляційні процеси та інше.

При виборі сфери бізнесу треба дотримувати ряд вимог, що на думку закордонних підприємців, гарантують успіх: - постаратися мати монополію на який-небудь вид виробів, чи послуг, домінувати на ринку своїм патентом і продукцією, що не має близьких аналогів; - якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, у тому числі комерційне посередництво, то його частка в приросту обсягу продажів, у вартості реалізованої продукції повинна бути досить велика, - підприємство має потребу в постійно високій нормі прибутку і темпах росту замовлень, причому обов'язково повинна бути велика частка повторних замовлень на продукцію, - необхідно постійно створювати ринок для своєї продукції, а не намагатися всіма силами утримати старий.

Тому при плануванні комерційної діяльності торгова фірма повинна попередньо провести глибокий аналіз ринкової ситуації і зробити прогноз розвитку очікуваних співвідношень попиту та пропозиції, тобто підприємству необхідно:

- мати визначений ступінь волі у встановленні горизонтальних (з іншими фірмами і підприємствами) контактів, - мати власну позицію на ринку з урахуванням комерційного ризику, зв'язаного з конкуренцією, -розробити технологічну, організаційну, комерційну політику, що дозволяє враховувати кон'юнктуру і впливати на неї, - знати інформацію про конкурентів, - використовувати кваліфікованих фахівців і керівників, здатних вести переговори, розробляти і практично реалізовувати комерційні рішення.

Організатору підприємницької справи необхідно знать, що існують і чисто економічні обмеження на проникнення в ту чи іншу галузь - так називані вхідні бар'єри: -високий рівень первісних капіталовкладень, -тривалий строк окупності вкладених засобів, - невизначеність у досягненні комерційного результату, -відсутність прибутку навіть при нормальному плині підприємницької діяльності.

2.Стратегія і тактика. Наступний крок на шляху підприємця- комерсанта - розробка стратегії і тактики своєї діяльності. Це постановка середньострокових і довгострокових цілей, що полягають у максимізації вигоди (доходу і прибутку). Ринкова стратегія підприємства визначається виходячи з обраного товару і ринку, для якого він призначений. Вона будується з урахуванням наявних можливостей. Тактика - припускає короткострокові, оперативні рішення для реалізації стратегічної установки в конкретних умовах.

До основних питань стратегії відноситься: - яку продукцію (товари, послуги, роботи і все інше, що можна розглядати як товарну пропозицію, винесена на ринок) виводити на ринок, у якому асортименті і за якими цінами; - на якого споживача вона розрахована і яких потенційних споживачів можна залучити надалі; - які умови необхідні для продажу продукції на запланованому рівні; - через які канали розподілу й у яких обсягах буде організоване ринкове постачання; - якими засобами найкраще впливати на попит і стимулювання продажу; - яким повинне бути після продажне обслуговування і ким воно буде здійснюватися: - яких економічних результатів очікують учасники ринку і які для цього вимагаються витрати.

Оптове підприємство може виступати в якості дистрибютора - збутового посередника, торговця за договором, що укладається з фірмою- виготовлювачем договір на право продажу продукції на визначеній території протягом погодженого терміну і здійснюючого операції від свого імені і за свій рахунок, але дотримуючись умов, установлених договором з виготовлювачем товару. Дистрибютор здійснює свою діяльність в умовах постійно мінливої конюнктури ринку. Необхідно домагатися такого положення, щоб споживачу не було потрібно самому розшукувати на ринку які-небудь товари чи послуги, тому при величезній розмаїтості товарів успіх діяльності дистрибютора залежить від його уміння прогнозувати споживчий попит і оперативно вносити необхідні зміни у свої стратегічні плани і тактичні дії.

3. Конкуренція. Знати свого конкурента не менш важно, ніж знать свого клієнта. Конкуренція - суперництво в досягненні мети - була і залишається формою взаємної економічної суперечки, боротьби за покупця і своє місце на ринку. Відсутність конкуренції невигідно для клієнта: тільки в період конкурентної боротьби він виявляється у вигідному становищі. Для нього конкуренція - основна умова для придбання максимально дорогих товарів по максимально низьких цінах.

У конкурентній боротьбі використовують цінові і нецінові методи. Цінові будуються на отриманні додаткового прибутку шляхом зменшення витрат виробництва і реалізації, зниження цін без зміни асортименту і якості продукції. Знижуючи ціну, можна здійснити захоплення частини ринку.

Нецінова конкуренція припускає зміну властивостей продукції, додання якісне нових властивостей, створення нових виробів для задоволення тих же потреб Наприклад, фірми SAMSUNG Electronics і SAMSUNG Display розробили оригінальну модель телевізора, що екологічно нешкідливий і навіть корисний для здоров'я. Винахід запатентований уже в 13 країнах, у тому числі в Японії і США. Ця модель відноситься до розряду унікальних, тому при реалізації створюється функціональна конкуренція.

4. Планування господарської діяльності підприємства. Планування має на увазі визначення цілей підприємства на визначену перспективу, аналіз способів їх реалізації і ресурсного забезпечення.

Процес планування містить у собі три етапи: - аналіз стратегічних проблем: - прогноз майбутніх умов діяльності і визначення задач; - вибір оптимального варіанта розвитку.

Основними елементами планування є: - прогнозування; - постановка задач; - коректування плану; - складання бюджетів; - конкретизація плану.

Можливі різновиди прогнозів можна представити у виді наступного ряду: 1. Економічні прогнози - носять переважно загальний характер і служать для опису стану економіки в цілому, по компанії чи по конкретних виробах(товарах). 2. Прогнози розвитку конкуренції - характеризують можливу стратегію і практику конкурентів, їхню частку на ринку і так далі. 3. Прогнози розвитку технології - орієнтують користувача щодо перспектив розвитку технологій. 4. Прогнози стану ринку - використовуються для аналізу ринку товарів. 5. Соціальне прогнозування - досліджує питання, зв'язані з відношенням людей до тих чи інших суспільних явищ чи товарів.

Методи прогнозування Неформальні методи прогнозування. Наочна інформація - інформація одержувана від засобів масової інформації (крім друкованих органів), а також суміжників, постачальників, конкурентів. Матеріальні витрати одержання такої інформації незначні, однак вимагають великої кількості часу. Письмова інформація - інформація, одержувана з друкованих джерел періодичної преси. Так само, як і наочна, письмова інформація не має глибокого характеру і швидко застаріває. Промислове шпигунство - інформація, отримане за допомогою промислового шпигунства, споконвічно, як найважливіша, знаходиться під захистом користувача. Така інформація є найбільш коштовною.

Методи прогнозування Кількісні методи прогнозування. Застосування таких методів доцільно у випадках стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища. Інакше кажучи, лише тоді, коли можна припустити, що діяльність у минулому мала визначену тенденцію, яку можна чекати й у перспективі, наявній інформації досить для внесення можливих коректив і виявлення статистично достовірних залежностей.

Методи прогнозування Якісні методи прогнозування. Аналізуючи діяльність підприємства, складаючи прогноз його функціонування, аналітик не завжди має інформацію, якої достатньої для кількісних методів прогнозування, а у деяких випадках вище керівництво фірми попросту не розуміє складних методів кількісного прогнозування, що, у будь-якому випадку, вимагає застосування якісних методів прогнозування. Якісні методи прогнозування комерційної діяльності, припускають звертання до думки експертів - людей найбільш компетентних з досліджуваних питань.

До якісних методів прогнозування можна віднести наступні: - Думка журі, як правило, зводиться до узагальнення думок експертів з подальшим їхнім усередненням; - Модель чекання потреб - метод, що є деякою мірою зворотним методу сукупної думки, виробляється опитуванням клієнтів; - Метод експертних оцінок - відібрані та експерти, що користаються довірою, заповнюють опитувальний лист. З усієї сукупності можливих методів аналізу, імовірно, одним з найбільш перспективних є баловий метод. Його можна використовувати не тільки для прогнозування, але і для планування і для аналізу. Цей метод дозволяє обєкти візувати сукупність суб'єктивних думок.

загальна методологія балового методу - формулювання мети проведення експертного аналізу; - визначення групи фахівців, що забезпечує проведення експертизи; - розробка і забезпечення проведення експертного аналізу; - формування групи експертів, що беруть участь в експертизі; - розробка анкети з формулюванням питань, що виключають їхнє двояке трактування й орієнтованих на кількісну оцінку; - проведення анкетування; - аналіз анкет; - проведення анкетування в другий, третій, четвертий раз, у залежності від складності дослідження і необхідної точності; - узагальнення результатів.

Велику роль у стратегічному плануванні комерційної діяльності, в умовах невизначеності, грають резерви: 1. Страховка усередині фірми - наявність запасів сировини, вільних потужностей, коштів, контактів і зв'язків. Основою такого підходу до резервів є фінанси. 2. Доступ до кредитів - вироблення фінансової політики, керування активами і пасивами.

3. 3. ЕТАПИ РОЗРОБКИ ВНУТРІШНЬО ФІРМОВОГО ПЛАНУ.

Процес стратегічного планування комерційної діяльності фірми Створення стратегічних господарських підрозділів Ситуаційний аналіз Стеження за результатом Розробка стратегії комерційної діяльності на ринку Постановка цілей комерційного відділу Визначення задачі фірми (комерційний напрямок діяльності)

Формування стратегічних господарських підрозділів (СГП). СГП - самостійні чи відділенні підрозділи, що відповідають за асортиментну групу, чи який-небудь товарних відділ у рамках організації з концентрацією на конкретному ринку і керуючим, наділеною повною відповідальністю за об'єднання усіх функцій у стратегію. Приклад. ПОЛАГРОСЕРВІС виробничий, оптова торгівля, роздріб – кожний має свою структуру та особливості проведення комерційної діяльності.

Кожне з цих підрозділів має наступні загальні характеристики: конкретну орієнтацію; точний цільовий ринок; одного з комерційних керівників фірми на чолі; контроль над своїми ресурсами; власну стратегію; чітко позначених конкурентів; явні відмінні переваги.

Встановлення цілей комерційної діяльності. Кожне з стратегічних господарських підрозділів в організації повинне установлювати власні цілі комерційної діяльності. Вони звичайно визначаються як у кількісних показниках, так і в якісних поняттях. Дослідження показали, що для фірм, що випускають продукцію виробничого значення, найбільш важливі комерційні цілі, зв'язані з часткою прибутку, зусиллями торгових агентів з продажу, розробкою нової продукції, продажем основним споживачам і політикою ціноутворення; для виробників споживчих товарів - з часткою прибутку, стимулюванням продажів, розробкою нової продукції і політикою ціноутворення, зусиллями торгових агентів і витратами на рекламу; для фірм, що діють в області сервісу, із зусиллями торгових агентів, рекламними темами, що обслуговують споживачів і стимулюванням збуту.

Ситуаційний аналіз. Визначення комерційних можливостей і проблем, з якими вона може зштовхнутися.

Стратегія комерційної діяльності Визначення того, як потрібно застосовувати структуру комерційної діяльності, щоб залучити і задовольнити цільові ринки і досягти цілей організації. У рішеннях про структуру комерційної діяльності головне - планування продукції, збут, просування і ціна. Для кожного стратегічного господарського підрозділу в організації необхідна окрема стратегія; ці стратегії повинні координуватися. Стратегія повинна бути максимально ясної.

Реалізація тактики. Тактика являє собою конкретні дії, виконувані з метою реалізації заданої комерційної стратегії. Звичайно фірми, що успішно застосовують стратегічне планування, забезпечують осіб, що приймає рішення, необхідною чіткою інформацією; володіють значною відмітною перевагою і хвилюються про своїх споживачів; стимулюють керівників використовувати свої здібності і бути адаптивними, а також стимулюють гнучкість і масштабність. ПРИКЛАД В капіталістичних країнах перед укладанням угоди дається співробітнику перелік питань для обговорення, інформація про потенційного клієнта, його вподобання та ін..

Спостереження за результатами. Спостереження за результатами включає порівняння планованих показників з реальними досягненнями протягом визначеного періоду часу. Для цього можна використовувати бюджети, тимчасові графіки, дані збуту й аналіз витрат. Перелік потенційних клієнтів та постачальників з обсягами закупівлі та постачання і асортиментом. Якщо реальне функціонування відстає від планів, то необхідно застосовувати відповідні міри після того, як будуть визначені області, у яких виникають проблеми. У деяких випадках плани приходиться переглядати через вплив неконтрольованих перемінних на збут і витрати. Деякі далекоглядні компанії розробляють такі плани, що заздалегідь визначають, що потрібно робити у випадку несприятливих обставин.

Етапи планування: - аналіз стратегічних проблем; - прогноз майбутніх умов діяльності і визначення задач; - вибір оптимального варіанта розвитку комерційної діяльності; - виконання складених планів, розробка планів, що забезпечують, удосконалювання методів і процедур, мобілізація людських і фінансових ресурсів фірми.

4. 4. СТРУКТУРНА СХЕМА ПЛАНУВАННЯ.

У поняття "планування" входить визначення цілей і шляхів їхнього досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється по таких важливих напрямках, як збут, фінанси, виробництво і закупівлі. При цьому, звичайно, усі проміжні плани тісно взаємозалежні між собою.

Сам процес планування проходить у 4 етапи: 1. розробка загальних цілей; 2. визначення конкретних, деталізованих цілей та завдань у порівняно короткий період часу (місяць, півроку, рік, на перспективу); 3. визначення шляхів і засобів їхнього досягнення; 4. контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними.

Довгострокове планування (Обєкти довгострокового планування: організаційна структура, виробничі потужності, капітальні вкладення, потреби у фінансових вливаннях, вивчення та розробка ринку і т.і.) Довгострокове планування (Обєкти довгострокового планування: організаційна структура, виробничі потужності, капітальні вкладення, потреби у фінансових вливаннях, вивчення та розробка ринку і т.і.) Короткострокове планування Короткострокове планування План товарооборо ту План товарооборо ту План рекламних міроприємств План рекламних міроприємств Кошториси витрат Плани доходів Орди- Неорди- нарні Плани доходів Орди- Неорди- нарні План з реалізації прибутку Кошториси витрат Орди- Неорди- нарні нарні Кошториси витрат Орди- Неорди- нарні нарні Кредитний План кап. план вкладень Кредитний План кап. план вкладень План досліджень та розробок План досліджень та розробок Короткостроковий Постійна Короткостроковий фінансовий план фінансова фінансовий план (прибутки) увязка (витрати) Короткостроковий Постійна Короткостроковий фінансовий план фінансова фінансовий план (прибутки) увязка (витрати) Довгосрокове планування балансу і фінансів

Приведені вище види планування дають найкращий ефект, якщо їх використовувати правильно. Будь-яка компанія повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування. Наприклад, при планування виробництва продукту як одного з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове й оперативне планування в сукупності, тому що планування виробництва продукту має свої специфічні риси і визначається поставленою метою, термінами її досягнення, видом товару і так далі.

Аналіз діяльності фірми Аналіз стану галузі Аналіз ринкової конюнктури Аналіз конкуренції Аналіз конкуренції Стратегічне планування Аналіз системи керування Фінансовий аналіз Надання результатів Синтез Процедура розробки плану містить у собі наступні операції

5. 5. ОБ'ЄКТИ ДОВГОСТРОКОВОГО ПЛАНУВАННЯ.

Довгострокове планування, включає середньострокове і короткострокове планування, широко застосовується у світовій практиці. Довгостроковий план звичайно охоплює трирічний чи п'ятилітній періоди. Він скоріше носить описовий характер і визначає загальну стратегію компанії, оскільки важко угадати всі можливі розрахунки на такий тривалий термін. Довгостроковий план виробляється керівництвом компанії і містить головні стратегічні цілі підприємства на перспективу.

Основні області довгострокового планування: - організаційна структура - виробничі потужності - капітальні вкладення - потреби у фінансових засобах - дослідження і розробки - частка ринку і так далі.

ПЛАН порядку планування змін обставин на фірмі Оцінка повсякденних комерційних операцій, виявлення проблем Прогнозування зовнішнього середовища (галузь, нові постачальники, конкуренти, зміна споживчих пріоритетів) Перегляд довгострокових напрямків комерційної діяльності компанії Рівень цілей комерційної діяльності (стратегія) Прогнозування областей досягнень Резерви та стратегічні питання НОВА СТРАТЕГІЯ КОМЕРЦІЇ Пошук нової стратегії комерційної діяльності товар- ринок Розширення виробництва-продажу, Скорочення витрат, Зміна асортиментної структури, інше Вивчення прогнозу досягнень з комерції Довгострокові цілі, Довгострокові проекти, Довгострокова комерційна стратегія Середнє строкове планування Коротко строкове планування ВИКОНАННЯ ОЦІНКА ВИКОНАННЯ

Організаційна структура підприємства повинна забезпечувати: - оптимальну рентабельність, тобто вона повинна бути по можливості простою, чіткою і легко доступною для огляду; - охоплювати по можливості мінімальна кількість проміжних ланок; - забезпечувати умова підготовки комерсантів та комерційних логістів на перспективу.

Проблема вибору організаційної структури керування займає особливе місце. Структура керування може значно відрізнятися в різних компаніях. Виділяються, головним чином, дві структурні системи керування: централізована і децентралізована.

При централізованій системі керування все підлегле віце-президенту з комерції. Подібна система представляє цілком інтегровану і функціональну організацію. Децентралізована система керування представляє керуючим різних підрозділів здійснювати усі функції, що відносяться до їх діяльності. При цьому керуючий кожного підрозділу несе відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у даній сфері.

Дослідження і розробки. Дослідження і розробки впливають на прибуток підприємства. Тільки підприємства, що мають велику частку на ринку, можуть вкладати кошти в наукові дослідження і розробки, одержуючи вагому віддачу. Розрахунки показують, що якщо фірма витрачає на наукову діяльність більш 3-х % обороту, то вона працює з рівнем рентабельності порядку 26 %. Дослідження і розробки сильніше впливають на рентабельність, чим збільшення частки на ринку. Малим підприємствам не рекомендується використовувати вартісних(дорогих) технології, тому що це приведе до падіння прибутку.

6. 6. СТРУКТУРА КОРОТКОСТРОКОВ ОГО ПЛАНУ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

Короткострокове планування комерційної діяльності фірми може бути розраховане на рік, півроку, місяць, і так далі. Короткостроковий план на рік включає обсяг виробництва(продажу), планування прибутку й інше. Короткострокове планування тісне зв'язує плани різних партнерів і постачальників, і тому ці плани можуть або узгоджуватися, або окремі моменти плану є загальними для компанії - виробника і її партнерів.

Крім того, короткостроковий план містить у собі: - план товарообігу; - план по сировині(постачанню товару); - виробничий(торговий) план; - план по праці; - план руху запасів ; - план по реалізації прибутку; - план капіталовкладень і інше.

Етапи складання короткострокового плану: 1. Аналіз ситуації і проблеми. 2. Прогнозування майбутніх умов діяльності. 3. Постановка задач. 4. Вибір оптимального варіанта. 5. Складання плану. 6. Коректування й ув'язування. 7. Конкретизація плану. 8. Виконання плану. 9. Аналіз і контроль.