Батьки і діти це любов і сльози. Це вічне щастя і одвічний біль. Це сонце і тепло, сніги й морози. Мед на вуста й на вічні рани сіль. Як на троянді колючки і квіти. Так і в житті є радість і печаль. Високі мрії й дуже різні діти... А діти це і щастя, і турбота. Відповідальність і тривога теж. Без відпочинку й вихідних робота, Любов така, яка не має меж
. Питання виховання та навчання дітей залишаються актуальними не тільки для педагогів, а й для батьків. І якщо сім'я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються, якщо такий союз слабкий або не склався взагалі, сили школи зменшуються вдвічі, а то й на дві третини. Не секрет, що школа - це широкий простір для конфліктів, що провокують обидві сторони. Зрештою, тільки 56% батьків визнають всю відповідальність за поведінку, навчальну та виховну діяльність своїх дітей, не посилаючись на школу і суспільство. На їхню думку, сім'я виховує, школа дає знання, а суспільство роботу і право самовизначитися в житті. 12% батьків вважає, що виховувати дитину повинна сім'я, школа й суспільство, тому відповідальність за її поведінку, зокрема правопорушення, має розподілятися порівну. Понад 32% батьків взагалі знімають з себе відповідальність за виховання своїх дітей, за ступінь готовності їх до життя.
визнають відповідальність спільна відповідальність сім'ї та школи не несуть відповідальності
Чим сумлінніше сімя виконує свою роль, тим краще для дитини. Усі ми памятаємо ще з дитинства відомі крилаті фрази із народної скарбниці "Який батько, такий син, Яблуко від яблуні далеко не падає, Міцна сімя - міцна держава", тощо. Саме нормам суспільного життя навчаються в сімї. Кожна сімя має своєрідний стиль спілкування. Власне, уміння взаємодіяти з дітьми - це дуже важлива річ. Дослідники твердять, що тепер батьки розмовляють з дітьми приблизно 15 хв. на день. Із цих 15 хвилин 12 - припадає на роздавання наказів. За результатами опитувань переважну більшість школярів найбільше лякають думки про неприємності чи смерть близьких, четверте місце поділяють страх фізичного насильства і збідніння сім'ї. Отже, нинішні діти переймаються дорослими проблемами. Але не можуть адекватно зреагувати на них, вирішити, а тому постійно відчувають психологічне напруження. Характерно, що більшість дитячих страхів пов'язані з сімейними установками і цінностями щодо школи, майбутнього дорослого життя. Деякі страхи дитина долає самостійно, і це один із головних елементів дорослішання, адаптації до нових умов життя. Але є й такі, з якими дуже важко впоратися самотужки. Необхідна допомога людей, які попри всі невдачі чи негаразди люблять та поважають дитину. Далеко не завжди вона звертається по допомогу, тому батькам слід бути уважними, щоб вчасно розпізнати страхи й побоювання. Школяр має відчувати – про нього турбуються, розуміють і за потреби підтримують.
Було проведено опитування учнів всіх навчальних закладів щодо насильства в сім'ї та школі. Відповідно до результатів опитування тільки кожна шоста дитина описує свою сімю, як щасливу та дружню, 43,3 % дітей вказують, що в їхніх сімях бувають сварки, 2,4 % дітей змалку бачать сварки та бійки. Які ж дії найчастіше застосовують батьки по відношенню до своїх дітей? Тільки в 73,5 % сімей дітям пояснюють, як слід себе поводити, 64,3 % - хвалять, коли дитина заслуговує цього. В інших сімях ситуація не є втішною: 13,1% батьків накладають на дітей певні заборони, які дуже часто є порушенням санітарно-гігієнічних вимог та не сприяють покращенню фізичного здоровя дитини; 8,7% - кричать, сварять; 1,1 % - погрожують; 1,2% - бють; 2,9% - обзивають. Застосовуючи описані міри покарання до дітей, батьки найчастіше не усвідомлюють, що при цьому в дитини формується певний стереотип поведінкових реакцій, в подальшому дитина, наслідуючи їхню поведінку, так само бути ставитися до своїх менших братів та сестер, однолітків, друзів.
Використовуючи неправильні методи виховання – силу, образи, покарання, як фізичне, так і моральне, не можливо виховати психологічно здорову особистість. При покаранні, приниженні у кожного виникають такі почуття, як гнів, ненависть, які, в свою чергу, підвищують рівень агресивності, формують і закріплюють асоціальні форми поведінки, прагнення до самоствердження через силу. Діти, які не знаходять підтримки, розуміння в сімї, шукатимуть їх на вулиці в неформальних угрупованнях, для яких вживання алкоголю, наркотиків є нормою. Це не доводить та не підтверджує той факт, що карати дитину взагалі не можна. Карати за провину дитину потрібно, проте слід памятати: дитина повинна бути покарана одразу ж після проступку; дитині доцільно повідомити, за що саме її покарано; покарання є ефективним, коли батьки пояснюють його причину. Проте значній частині батьків, здебільшого тим, які вважають за неможливе завдати болю дитині, відносно легко перейти межу і вдатися до жорстокості, насильства. Тому, використовуючи тілесні покарання, слід памятати, що вони приховують в собі певну небезпеку, оскільки можуть привести до жорстокого побиття з нанесенням важких травм; посилюють агресивність дитини - насилля веде за собою нове насилля; можуть нанести шкоду фізичному, розумовому, духовному або емоційному розвитку дитини; знижують інтелектуальні здібності дитини у вирішенні творчих завдань і, таким чином, гальмують навчальний процес.
В 13,2 % сімей або батьки і справді карають дітей несправедливо, або не пояснюють, за що саме дитина покарана. Як показує практика психологічної роботи, цей факт підтверджує і те, що дуже часто за одну і ту ж провину діти отримують подвійне покарання – спочатку карає мама, приходить батько і накладає нове покарання. В даному випадку в учнів, особливо зі слабкою нервовою системою, тривожних, невпевнених може виникнути невроз. Неодноразово підтверджуються і подвійні, іноді не зрозумілі для самих учнів методи виховання батьків: з однієї сторони, вони сварять їх, щоб ті не спілкувалися з окремими друзями через їх асоціальну поведінку, в 9-10 класі приходять на консультації з приводу вживання їх дітьми алкоголю, шкідливих звичок, а з іншої сторони - самі спонукають їх до цього, пропонуючи алкогольні напитки. То чи можемо ми, батьки, відмовитись від покарання, яке в більшості випадків викликає у дітей образу та страх? Рано чи пізно можна так налякати дитину, що в результаті вона почне поводитись так, як нам хочеться, але це буде лише видимістю того, що покарання принесло бажаний результат. Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, помітите, що вона намагається знайти способи звести рахунки зі своїми кривдниками. Наказуючи, батьки встановлюють такі норми поведінки, при яких діти намагаються вийти сухими з води.
Отримання покарання від людей, на любов яких дитина розраховувала, закріплює віру в неї у те, що діяти з позиції сили і покладатися в усьому тільки на себе – єдиний спосіб досягнути в житті того, чого бажаєш. Саме тому майже кожна четверта дитина не знає або не має до кого звернутися у скрутну хвилину, не може поділитися зі своїми тривогами, проблемами. На певному етапі між батьками та дітьми виникають непорозуміння, часто батьки звертаються за допомогою, оскільки не можуть знайти спільної мови з дітьми. Дуже часто батьки звертаються із запитанням: «А що я роблю неправильно? В чому моя помилка?» Саме для того, щоб дати відповідь на поставлені запитання, доцільно розглянути типи неправильного виховання, їх вплив на поведінку дитини.
Соціально бажана дитина Жорстоке ставлення Кумир сімї Надмірна вимогливість Гіперопіка Бездоглядність Типи виховання, їх вплив на поведінку дитини. Емоційне відкидання
Бездоглядність – батьки намагаються задовольнити тільки найнеобхідніші потреби дитини: вони одягають її, годують, проте дитина знаходиться поза батьківською увагою, належить сама собі. Гіперопіка – батьки занадто опікуються дитиною: часті заборони, надмірний контроль, що веде до безпорадності, тривожності, замкнутості; у підлітків ж, навпаки, викликає протест – уповільнення соціалізації, нездатності прояву самостійності, інфантилізм.
Кумир сімї - дитина в центрі сімї - батьки, бабусі та дідусі створюють навколо дитини атмосферу, в якій вона реально не може оцінити свої можливості, що призводить до виховання егоцентризму, в дитини виникають труднощі у формуванні навичок самостійності, систематичної праці. Емоційне відкидання – уникання контактів, відсутність емоційного звязку дитини з батьками - ранимість, відчуженість, відчуття неповноцінності, замкненість, сповільнений емоційний розвиток.
Жорстоке ставлення – суворі покарання за найменші проступки – формується страх перед батьками, жорстокість, агресивність. - дитина в центрі сімї - батьки, бабусі та дідусі створюють навколо дитини атмосферу, в якій вона реально не може оцінити свої можливості, що призводить до виховання егоцентризму, в дитини виникають труднощі у формуванні навичок самостійності, систематичної праці. Надмірна вимогливість – батьки намагаються реалізувати в дитині все те, чого їм не вдалося досягнути в житті, надмірні вимоги та завантаження дитини – виснаження нервової системи, пригнічені бажання, невпевненість, страх, які дуже часто призводять до неврозів.
Для ефективного спілкування з дитиною батькам потрібно вміти поставити себе на місце дитини, зрозуміти її внутрішній світ, а виховувати потрібно в доброзичливості, прихильності, любові. соціально бажана дитина. У кожного з нас є багатий матеріал для вивчення дитячої душі – це наше власне дитинство, яке відклалось у глибинах нашої памяті, але в тій чи іншій мірі впливає на все наше життя. Ми памятаємо своє дитинство, неодноразово згадуємо найприємніші моменти. І якщо ви, батьки, хочете знайти розуміння з вашою дитиною, то хоча б на одну хвилинку перенесіться в своє дитинство, пригадайте його, адже це місток до порозуміння з вашою дитиною. Якщо ви відчуваєте, що не розумієте дитину, вам здається, що вона знову до вас чіпляється з "дитячими" проблемами, згадайте себе в її віці, в схожій ситуації, і ви знайдете неочікуване рішення, ви зрозумієте, як правильно вчинити саме в цій ситуації і саме з вашою дитиною.
Поради для батьків. Застосовуючи покарання, батькам необхідно памятати: Покарання не повинно шкодити здоровю дитини – ані фізичному, ані психічному. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте, навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто мякі, довірливі та нерішучі. Ніякої профілактики, ніяких покарань про всяк випадок. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок. Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте дитині розпочати все спочатку. Без приниження. Що б там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання може бути зворотна. Дитина не повинна боятися покарання: вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти. І завжди памятайте: найголовніше - любити дитину!
Та добре, якщо є кому турбуватися і підтримувати. А якщо батьки не цікавляться своїми дітьми? Або ж занадто їм довіряють? Як поводять себе такі підлітки? Найчастіше – вони пропускають уроки. Це й породжує одну з найгостріших проблем сьогодення – поширення вживання наркотичних речовин підлітками. Це соціальне явище має свою динаміку і закономірності розвитку. Як свідчать спостереження соціологів і психологів, серед причин дитячої і підліткової наркоманії чільне місце посідає вплив оточення, друзів і компанії. Потрапляючи в середовище, де вживають наркотичні речовини, підліток часто починає вживати наркотики, тому що боїться бути білою вороною. Входження і пристосування до компанії для нього надзвичайно важливі. Адже якщо підлітка визнали своїм, він відчуває підтримку компанії і свою причетність до неї. У деяких дітей спостерігається втрата життєвих орієнтирів у звязку з недостатністю або відсутністю уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, а звідси – самотність, туга. Тому і шукає дитина виходу з цієї ситуації в компанії, в різних «тусовках», неформальних об'єднаннях молоді, які часто суттєво впливають на його світогляд, поведінку, життя.
Серед причин чільне місце посідає вплив оточення. Дитина Дитина Школа (загальноосвітній навчальній заклад) Батьки (система підтримки функціону- вання школи) Територіальне розміщення Соціум (система соціальних впливів )
Статистика свідчить, що кількість злочинців серед учнів загальноосвітніх шкіл за останній час збільшилася в кілька разів. При розслідуванні кримінальних справ обов'язково з'ясовується, що підлітки витратили гроші, здобуті злочинним шляхом. в залах ігрових автоматів і компютерних клубах. Та, як би там не було, висновок напрошується один: підлітки стають «заручниками» компютерних клубів, а отже небажаний вплив цих клубів на формування свідомості та поведінку дітей реальний. Ш.О. Амонашвілі писав: Вірте в дитину. Вірити треба навіть тоді, коли опустились руки, коли зробив усе, а нічого не виходить. Памятайте, що доля дитини залежить тільки від вас.
Поради батькам Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників велика, у випускників менша... Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості. Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників велика, у випускників менша... Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості. Вчителі як і всі люди різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов'язково знайдете спільну мову. Вчителі як і всі люди різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов'язково знайдете спільну мову. Під час виникнення неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, запам'ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною. Під час виникнення неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, запам'ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною. Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб'єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі. Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб'єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.
Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (у школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей обов'язково пов'язані з соціальним контекстом, у якому вона розвивається. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки. Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (у школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей обов'язково пов'язані з соціальним контекстом, у якому вона розвивається. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки. Не приймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити цю крупинку корисного, яка обов'язково присутня в ньому. Вчіть цьому дитину. Не приймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити цю крупинку корисного, яка обов'язково присутня в ньому. Вчіть цьому дитину. Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати підчас індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаться нез'ясованими. На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати підчас індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаться нез'ясованими.
Подумайте, чим би ви могли допомогти школі або конкретному учителеві? Ця допомога не повинна виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, вам доцільно повідомити вчителя про деякі особливості вашої дитини, проблеми, які на даний момент не сприяють навчанню, засвоєнню знань вашою дитиною. Ваша участь в житті школи обов'язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для того середовища, в якому вона знаходиться. Подумайте, чим би ви могли допомогти школі або конкретному учителеві? Ця допомога не повинна виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, вам доцільно повідомити вчителя про деякі особливості вашої дитини, проблеми, які на даний момент не сприяють навчанню, засвоєнню знань вашою дитиною. Ваша участь в житті школи обов'язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для того середовища, в якому вона знаходиться. І останнє. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так то вас можна тільки привітати. Якщо ні у вас ще є час, щоб щось змінити. І останнє. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так то вас можна тільки привітати. Якщо ні у вас ще є час, щоб щось змінити.
Не йди попереду мене, Я можу не піти за тобою. Не йди позаду мене, Я можу не вести за собою. Іди поруч зі мною І просто будь моїм другом