Мокрокалигірська загальноосвітня школа I-III ступенів Катеринопільської районної ради Ми зробимо усе для України, Щоб мові вічно цвісти і жити. (Дідук Л. Т.) Підготували учні 11 класу Микитенко Вадім Шуміленко Сергій Керівник - Волик С.А. 2011р.

Життєвий і творчий шлях Людмила Тимофіївна Дідук (Панченко) народилася 12 березня 1958 року в селі Мокра Калигірка. Мати, Панченко Меланія Василівна працювала санітаркою в місцевій лікарні, батько, Тимофій Петрович Панченко, працював заготовачем. Захопленням батька було малювання та оформлення агітаційних плакатів в районі. У 1965 році Людмила пішла в перший клас Мокрокалигірської середньої школи. У школі очолювала комсомольську організацію, брала активну участь у позакласній роботі. Займалася спортом, була членом збірної школи по баскетболу, гандболу, волейболу. Завжди виборювала призові місця на районних змаганнях. У пятому класі почала писати вірші.

Життєвий і творчий шлях В 1975 році закінчила школу. Після закінчення школи працювала старшою вожатою в школі. Пройшла курси в Запорізькій Вищій комсомольській школі по підготовці резервних кадрів комсомолу. Закінчила Уманський державний педагогічний інститут імені П.Г.Тичини за спеціальності «Педагогіка і методика початкового навчання». Працювала вчителем початкових класів в Мокрокалигірській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. В 1998 році була обрана сільським головою територіальної громади с.Мокра Калигірка. Після закінчення повноважень в 2006 р. повернулася працювати в Мокрокалигірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Людмила Тимофіївна має вищу категорію. Працює заступником директора по виховній роботі, педагог-організатор, завідуюча музеєм культури і побуту с. Мокра Калигірка, керівник гуртка декоративно- вжиткового мистецтва Мальви, літературно - поетичної студії Джерело.

Перший вірш Чуєш, шепоче пшениця: Я вже достигла давно Золотом, сріблом іскриться, Сипле додолу зерно. Просить в комору недаром – зерно достигло давно Холод прийде незабаром Осінь постука в вікно. Л.Т.Дідук (1970р. 5кл.)

Син Віталій з невісткою Вітою Дочка Наталія Людмила Тимофіївна з чоловіком Андрієм Анатолійовичем Внучка Анастасія Внучка Валентина

На крилах юності Є син Віталій, донька Наталія та дві онучки: Валічка і Настя. Син та донька закінчили Черкаський педагогічний університет. Зараз Віталій працює в університеті ім. Б.Хмельницького викладачем. Дочка теж захоплюється красою поетичного слова. За першу збірку На крилах юності, ще в дитинстві отримала медаль та путівку в Артек. І в даний час свої твори пише для дітей.

На крилах юності Вічне чекання Стоїть край дороги зажурена мати – Синочків з війни все чека. Приходить щоденно сюди виглядати, Бо ж в серці надію плека. І вірить, минуться тривоги, Вернуться з походу сини І більше не знатимуть люди Страшне лихоліття війни. З могили вони підіймуться, Зійдуть з постаментів своїх І матері сонцем всміхнуться, І квітами впадуть до ніг. Н.Дідук

Краса поетичного слова Мова У нас сьогодні свято мови, В колисці гойданій, та скупаній в росі. У нас сьогодні свято слова – Зручніше влаштовуйтеся гості всі. О мово, соловїна, калинова! Яких іще нам слів дібрати ? Джерельна, чиста, світанкова - Тебе ми вічно будем шанувати. Тебе ми з першим звуком полюбили, Бо ж колискові мамині пісні Великої любові нас навчили До мови й рідної землі. Без тебе як нам жити і радіти? Ми зробимо усе для України Щоб мові вічно цвісти і жити. Зустріч з випускниками Засвітились в школі вікна, Гамір, сміх лунає Це шкільна родина наша Випускників стрічає. Раді гостям всі у школі, Кожному радіють. Вчителі все розпитають Як учні зросліють. Як навчається, живеться, Чи важко жити в світі? А чи легко все вдається, Як думають діти? Учням школи теж цікаво Правду всю дізнатись: Як до ВУЗу поступити, Мрії як дістатись.

Сімя Сестри Людмила, Надія та Галина Знімок з мамою Панченко Меланія Василівна та сином Віталієм

Літературно- поетична студія Джерело