Чайна церемонія Японія Тядо́, Садо́,

Тядо, Система правил приготування зеленого чаю і чаювання в Японії. Оформилася у 14 столітті, у період Муроматі. Розвинулась як окремий вид мистецтва з другої половини 17 століття. Поширенна серед різних верств населення з 18 століття Відома у Західному світі як Чайна церемонія. зеленого чаю Японії14 столітті період Муроматі мистецтва17 століття18 століття Західному світі Засновник сьоґунату Муроматі сьоґунату Муроматі Асікаґа Такаудза

Історія виникнення Японський архіпелаг Японський архіпелаг знаходиться на сході зони лаврових лісів і чай, як складова рослина цієї зони, міг рости на його території, однак жодних ознак поширення чаю в Японії природним шляхом в минулому не зафіксовано. Знання ж про техніку вирощування, обробки і приготування чаю потрапила до архіпелагу лише у 9 столітті з Китаю, на початку періоду Хей ' ан. Припускають, що культура чаювання з ' явилася у Японії після 804 року, коли буддистські ченці Кукай іСайтьо повернулися зі стажування у китайській імперії Тан на батьківщину. Поштовхом до розвитку цієї культури стала діяльність монаха Ейтю, який після 30- річного перебування в Китаї поширював серед аристократів і духовенства двору Імператора Саґи заморський звичай розпиття чаю. Наприкінці 9 століття мода на чаювання зникла, проте у буддистських монастирях столиці залишилась практика поїти ченців чаєм під час всенічних молебнів і служінь в якості антиснодійного. З цією метою чай вирощували на маленьких чайних садах цих монастирів, а також садах Імператорського палацу. лаврових чай9 столітті періоду Хей ' ан804 буддистські КукайСайтьо Тан аристократів Імператора Саґи

Тогочасний чай у Китаї і Японії називали « кубиковим ». Під час приготування напою, чайний кубик розкрошували і заварювали у окропі. Проте у 2- й половині 10 століття китайці перейшли від « кубикового » до « порошкового » чаю ». Про цей вид чаю згадував своєму щоденнику японський монах Дзьодзін, який у 1072 році стажувався у китайській імперії Сун. Монах вживав чайний напій як ліки, але повідомляв, що китайці п ' ють його як воду і, зазвичай, подають гостям. Популяризацію нового « порошкового » чаю в Японії здійснив дзенівський чернець Ейсай, який у 1168 і 1191 роках перебував на навчанні у Китаї. У трактаті « Записи про лікування чаюванням », який було піднесено сьоґунуМінамото но Санетомо, він так само наголошував на лікувальних властивостях чайного напою. китайці« порошкового » чаю Дзьодзін1072 Сун дзенівський Ейсай « Записи про лікування чаюванням » сьоґунуМінамото но Санетомо

Сен но Рікю, японський японський культур ний і політичний діяч 16 століття, періоду Сенґоку. Один із найвідоміших майстрів чайної церемонії в Японії. Засновник школи « простого чаю » вабітя, патріарх школи чаювання Сенке. Прізвисько Йосіро буддистське ім ' я Соекі16 століття періоду Сенґоку чайної церемонії вабітя

Культура вирощування чаю в Японії також пов ' язана із діяльністю Ейсая. Перший доброякісний японський чай було отримано із привезених ним китайських зерен, які він передав ченцю Мьое, настоятелю столичного монастиря Кодзандзі у місцевості Тоґаноо Мьое Кодзандзі

Прибори для чаювання

Чайний стіл