Лекція Поточні витрати підприємства та собівартість продукції

Зміст лекції 1.Загальна характеристика витрат та поточних витрат підприємства 2. Класифікація поточних витрат підприємства 3.Собівартість продукції та її види. 4. Механізм та особливості калькулювання продукції промислових підприємств 5. Методика планування поточних витрат підприємства

Витрати – це грошове відображення затрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацію добробуту власника. До витрат не відносять: попередню (авансову) оплату запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик (не плутати з виплатою процентів); витрати, що відображають зменшення власного капіталу

Поточні витрати визначаються як зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшенням зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власником). Витрати визначаються одночасно зі зменшенням активів, чи збільшенням зобов'язань, вони повинні бути прямо пов'язаними з прибутком (економічною вигодою), що одержує підприємство у певному періоді.

Виділяють економічний та бухгалтерський підходи до визначення складу та суми поточних затрат. При економічному підході до поточних витрат включають затрати втрачених можливостей, тобто суму грошей, яку можна було б зберегти при найбільш вигідному способі використання ресурсів, реалізації більш оптимальних господарських рішень. При цьому визначають кінцевий втрачений прибуток, який підприємство недоотримало.

І. Класифікація витрат. Класифікація витрат підприємств за функціональним призначенням Витрати підприємства Витрати в процесі звичайної діяльності Витрати в процесі звичайної діяльності Витрати надзвичайних подій (код рядка 205*) Витрати надзвичайних подій (код рядка 205*) Податок на прибуток Податок на прибуток Повязані з операційною діяльністю Повязані з фінансовою діяльністю (код рядка 140*) Повязані з фінансовою діяльністю (код рядка 140*) Повязані з інвестиційною діяльністю (код рядка 150*) Повязані з інвестиційною діяльністю (код рядка 150*) Витрати від стихійних лих, аварій, інших форс-мажорних обставин Від звичайної діяльності (код рядка 180*) Від звичайної діяльності (код рядка 180*) Від надзвичайних подій (код рядка 205*) Від надзвичайних подій (код рядка 205*)

Операційні витрати за функціональним призначенням поділяються на наступні складові: витрати у складі собівартості реалізованої продукції, які формуються у виробничих підрозділах підприємства; адміністративні витрати, які обліковуються у структурних підрозділах, котрі виконують загальногосподарські функції; витрати на збут, які формуються у підрозділах, що виконують функції просування продукції до покупця; інші операційні витрати, які формуються у підрозділах, що не займаються безпосередньо виробництвом та реалізацією продукції.

За функціональним призначенням інвестиційні витрати поділяються на витрати від участі в капіталі – збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства; собівартість реалізованих фінансових інвестицій; собівартість реалізованих необоротних активів; собівартість реалізованих майнових комплексів.

За функціональним призначенням фінансові витрати поділяються на: відсотки за користування кредитами, за облігаціями випущеними, доходи за фінансовою орендою; інші витрати, повязані з залученням позикового капіталу.

За способом віднесення на собівартість об'єкта віднесення витрат Прямі – складові витрат, які розраховуються прямими методами на об'єкт віднесення витрат. Витрати пов'язані з виробництвом окремих видів продукції – на сировину, основні матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, які можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості продукції

Непрямі – компоненти витрат, що нероздільно пов'язані з двома чи більшим об'єктом віднесення витрат і тому розподіляються на один об'єкт витрат пропорційно до економічно обґрунтованої бази

2.Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень Економічні елементи характеризують спожиті ресурси за їх економічним змістом, незалежно від форми та місця використання, тобто сукупність однорідних витрат у грошовому відображенні за їх видами.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат: Матеріальні витрати; Витрати на оплату праці; Витрати на соціальні заходи; Амортизація основних фондів та нематеріальних активів; Інші витрати.

Матеріальні витрати включають вартість витрачених у виробництві : Сировини,матеріалів; Купівельних напівфабрикатів та комплектуючих; Палива та енергії; Запасних частин; Тари та тарних матеріалів; Допоміжних та інших матеріалів.

До складу елементу Витрати на оплату праці включають: Основну заробітну плату за окладами та тарифами; Премії та заохочення за результати поточної діяльності; Доплати на надбавки, компенсаційні виплати; Оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу за об'єктивними причинами.

До складу елементу Відрахування на соціальні заходи включають: Відрахування на пенсійне забезпечення – 33,2%; Відрахування на соціальне страхування - 1,5%; Страхові внески на випадок безробіття – 1,3%; Відрахування у фонд соціального страхування у випадках травматизму на виробництві - 0,7% Комунальні платежі.

До складу елементу Амортизація включають: Суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів.

До складу елементу Інші операційні витрати включають: Витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вищевказаних елементів, зокрема витрати на : Відрядження; На послуги зв'язку; Плата за розрахунково - касове, депозитарне обслуговування; Орендні платежі.

Калькуляційні статті відображають формування витрат за напрямами діяльності та місцем виникнення. Витрати, що повязані з виробництвом продукції, групуються за наступними калькуляційними статтями: сировина та матеріали; покупні напівфабрикати, послуги виробничого характеру сторонніх організацій та підприємств; паливо та електроенергія на технологічні потреби; зворотні відходи (віднімаються); основна та додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальні заходи; - витрати на утримання та експлуатацію обладнання; - загально виробничі витрати; - втрати від браку; - інші виробничі витрати; - супутня продукція.

Графіки динаміки змінних витрат Сукупні змінні витрати Сукупні змінні витрати, грн Обсяг виробничої діяльності, шт.. Змінні витрати на одиницю продукції Змінні витрати на 1-цю продукції, грн Обсяг виробничої діяльності, шт.

Графіки динаміка постійних витрат Сукупні постійні витрати Сукупні постійні витрати, грн Обсяг виробничої діяльності, шт. Постійні витрати на одиницю продукції Постійні витрати на 1-цю продукції, грн Обсяг виробничої діяльності, шт.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництва, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягів виробництва. Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу – годин праці, заробітної плати, прямих затрат тощо, виходячи з фактичної потужності виробництва у звітному періоді.

Постійні загальновиробничі витрати – це витрати на управління виробництвом і обслуговування, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

3. Класифікація витрат для здійснення процесу контролю та регулювання 1. За можливістю контролю Контрольовані Неконтрольовані Ефективні Неефективні Планові витрати Позапланові витрати 2. За впливом на результати діяльності 3. За принципами організації

11.3. Собівартість продукції та її види. Особливості формування собівартості продукції на промисловому підприємстві Собівартість промислової продукції це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на іі виробництво та реалізацію. Витрати на виробництво формують виробничу собівартість, а витрати на виробництво та збут – повну собівартість продукції.

Виробнича собівартість – це грошове відображення поточних витрат підприємства безпосередньо на виробництво продукції (робіт, послуг) у межах встановлених нормативів. Складається з прямих витрат на оплату праці, прямих матеріальних витрат, та розподілених загальновиробничих витрат.

Індивідуальна собівартість характеризує витрати конкретного підприємства на випуск продукції. Фірмова – включає витрати на виробництво продукції за групою підприємств, що входять до об'єднання, фірми, корпорації. Середньогалузева характеризує середні по галузі витрати на виробництво одиниці продукції.

Роль поточних витрат та собівартості продукції при здійснення фінансово- економічних розрахунків: 1.Витрати утворюють нижню межу встановленої ціни на виготовлену продукцію (надані послуги); 2.Облік складових витрат дозволяє визначити найбільш значимі ресурсні елементи, здійснювати постійних контроль за їх формуванням;

3. Аналіз витрат дозволяє виробнику порівняти власні витрати з середньогалузевими, витратами конкурентів; 4. Величина витрат визначає рівень рентабельності виготовлення продукції, надання послуг; 5. Групування витрат за калькуляційними статтями, обчислення собівартості є якісною характеристикою та узагальнюючим показником ефективності досліджуваного виробництва.

Планова собівартість відображає максимально допустимий розмір витрат та включає витрати, які при наявному рівні техніки, технології та організації виробництва є необхідними та найбільш оптимальними. Розрахункова собівартість використовується при обґрунтуванні інвестиційних проектів впровадження нових технологій чи виробництв. Звітна чи фактична собівартість відображає фактичні витрати ресурсів на виробництво та реалізацію продукції.

Мета планування собівартості продукції: Економічно обґрунтоване визначення величини поточних витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва та збуту кожного виду продукції Планова собівартість окремих виробів, товарної,валової, реалізованої продукції використовується для визначення потреби у фінансових ресурсах, планування прибутку, визначення економічної ефективності інвестиційних проектів, діяльності підприємства.

Мета обліку собівартості продукції: Своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на усі види діяльності підприємства, на окремі вироби, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів підприємства.

11.4. Механізм та особливості калькулювання продукції промислових підприємств Калькулювання представляє собою комплексну систему економічних розрахунків витрат виробництва на випуск продукції і собівартості одиниці окремих видів продукції.

Основними задачами калькулювання продукції 1.Визначення обґрунтованої величини витрат на одиницю продукції; 2. Контроль рентабельності виробництва та реалізації окремих видів продукції; 3.Визначення оптимальних технологічних, конструкторських, організаційних умов виготовлення продукції, 4. Забезпечення інформаційної бази проведення цінової, асортиментної політики підприємства.

Непрямі витрати включаються до складу собівартості окремих видів продукції за допомогою зазначених нижче методів. 1.Метод розрахунку кошторисних ставок – цей метод використовується для розподілу витрат на експлуатацію устаткування відповідно до рівня завантаженості обладнання. 2. Метод пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції та витрат на утримання та експлуатацію устаткування – умовно-змінних витрат.

3. Метод пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції. 4. Метод пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягів діяльності по ланках виробництва.

Особливості врахування змінних та постійних витрат у процесі калькулювання. Ключове питання оцінки собівартості виробленої продукції є вибір періоду для віднесення постійних витрат – період їх фактичної появи (за методом поглинання витрат) чи період реалізації продукції( за методом прямих витрат).

Метод прямих витрат - Метод – передбачає віднесення змінних витрат на вироблену продукцію, а постійних витрат – на реалізовану. В результаті формується так званий маржинальний прибуток. Під маржинальним прибутком (("сумою покриття", "прибутком брутто" )розуміють різницю між відпускною ціною реалізованої продукції(без податків) та змінними витратами на виробництво та реалізацію продукції.

11.5. Методика планування поточних витрат підприємства Основні етапи планування поточних витрат підприємства 1.Організація обліку витрат та формування інформаційної бази їх аналізу, планування, прийняття управлінських рішень. 2. Аналіз витрат підприємства з метою визначення раціональності їх здійснення, кількісної оцінки факторів, що впливають на суму та рівень витрат по кожному структурному підрозділу, виду продукції, підприємству в цілому.

3. Обґрунтування норм використання ресурсів, трудовитрат, обслуговування, які закладаються як основа для планування витрат за окремими калькуляційними статтями. 4. Планування виробничої собівартості продукції підприємства, яке передбачає складання кошторису витрат на виробництво продукції. 5. Планування загального обсягу та структури поточних витрат підприємства, які включають витрати від усіх видів діяльності підприємства. 6. Складання планової (нормативної) калькуляції по кожній калькуляційній одиниці. 7. Облік, контроль та оперативне управління витратами підприємства.

Аналіз поточних витрат здійснюється у наступній послідовності. Аналіз динаміки розмірів та рівня поточних витрат. Аналіз витрат здійснюється за їх функціональним призначенням. Аналіз динаміки витрат за калькуляційними статтями та економічними елементами. Аналіз динаміки витрат та собівартості продукції залежно від зміни у обсягах діяльності Кількісна оцінка факторів, що впливають на формування поточних витрат підприємства Оцінка ефективності управління процесом формування поточних витрат підприємства.

Функціонально-факторний аналіз передбачає одночасне та взаємоповязане дослідження результатів діяльності – доходів і прибутку та вартості їх отримання – витрат живої та уречевленої праці. Механізм управління результатами господарської діяльності у взаємозвязку цих показників отримав назву "взаємозвязок витрат, обсягів реалізації, прибутків" (Cost-Volume- Profit / CVP).

Відносні показники, що характеризують витрати підприємства Коефіцієнт (або рівень) витратомісткості діяльності (КМд), Коефіцієнт витратовіддачі (КВВ) -

Коефіцієнт (або рівень) рентабельності витрат, КРВ ВЗ – загальна сума витрат; ОР – обсяг реалізації; ЧП – чистий прибуток підприємства

Методи планування поточних витрат 1. Економіко-статистичний метод планування - метод екстраполяції динамічних рядів, основним критерієм використання якого є наявність чіткої тенденції розвитку витрат під впливом певних факторів у попередніх періодах. Даний метод базується на дослідженні цієї тенденції, побудові її функції-тренда та розрахунку по даному тренду прогнозних значень рівня та обсягу поточних витрат підприємства.

Факторно-аналітичний метод з виконанням укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат. Техніко-економічний чи кошторисно- нормативний метод планування. Кошторисно-нормативні розрахунки проводяться за калькуляційними статтями витрат, їх складовими елементами, на підставі норм затрат праці та споживання ресурсів для конкретного виробничого процесу за визначеною номенклатурою продукції, що випускається.