Леся Українка (1871 – 1913) Життєвий шлях письменниці

Д Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української інтелігенції. Дитинство

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Петр Косач, юрист, громадський діяч. – батько Ольга Косач – мати Лесі Українки. Псевдонім Олена Пчілка

З братом Михайлом До початку 13-го року Лесиного життя вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися,разом читали, разом вчилися, разом розважалися.

Леся із сестрою Ольгою Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів«, в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

Остання гілочка Косачівського роду, була Ісидора, яка після перебування в 1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала до Америки, де і знайшла вічний спокій. Сестра Ісидора (молодша)

Оксана Косач (молодша сестра Лесі Українки) та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько. Фото 1903 р.

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька :сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України. Будинок у Колодяжному

Будинок - музей у Колодяжному

Єдиний учитель Лесі Її єдиним і досить строгим домашнім учителем була мати, Ольга Петрівна. Вона розробила власну програму навчання, що відрізнялася широтою й ґрунтовністю, але строгої системи не було, і про цей недолік сама поетеса згодом дуже жалкувала. Батько намагався наполягати на тому, щоб запросити до Лесі викладачів із гімназії, але хіба можна було переспорити владну, самолюбну Ольгу Петрівну, яка звикла до того, що в житті Лесі повинні бути головним тільки її рішення?!!

Перші здібності Надзвичайно талановита, сприйнятлива, ранима, із глибоким, істинним музичним даруванням, (вона почала грати, складати маленькі музичні п'єси з п'яти років) у віці восьми років написала перший вірш.

В очах дівчинки вперше з'явилася печаль Леся в 1881 році несподівано важко захворіла. Її мучив нестерпний біль у правій нозі. Спершу вирішили, що в неї гострий ревматизм, лікували народними засобами, але все було даремно. Біль перейшла в руки. Лікарі, нарешті, змогли визначити, що це - туберкульоз кістки. На музичній кар'єрі Лесі був поставлений хрест. Після першої складної, але вкрай невдалої операції, рука залишилася покаліченою! Тоді -то в очах крихкої дівчинки вперше з'явилася печаль. Вона й надалі, немов легке покривало, закутуватиме всю її творчість. Відтепер багато місяців дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, весь час відчувати біль...

Батьки не здавалися. Вони возили дівчинку до моря, зверталися до кращих лікарів народної медицини, закордонним професорам у Німеччині, але все було марно. Хвороба якщо й відступала, то не надовго.

Самозабутньо ночами вивчала мови (болгарську, іспанську, латинську, старогрецьку, італійську, польську, німецьку, не кажучи про англійську й французьку), географію, історію Сходу й східних культур, історію мистецтва й релігій, а для своїх молодших сестер у 19 років написала підручник : " Стародавня історія східних народів".

Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, у якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував із найрізноманітніших питань.

Леся Українка за вдачею була дуже скромною людиною. Вона надзвичайно талановита, сприйнятлива, ранима, із глибоким, істинним, музичним даруванням. Завжди у всьому намагалася відшукати радість, навіть у малому.

Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вона вважала навіть, що з неї був би кращий музикант, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі й жалі (До мого фортепіано). Проте глибоке розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюються в багатьох творах, про це свідчать уже заголовки: Сім струн, Мелодії, Ритми, Пісні про волю, Лісова пісня… Вона здобула глибокі й різнобічні знання. Особливо добре знала літературу – вітчизняну й світову, володіла класичними й основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати із грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської. Історію так досконало вивчила, що в 18 років написала підручник Стародавня історія східних народів. З юних років цікавилась філософією, знайомилась з науковим соціалізмом, читала марксистську літературу.

Світогляд Українки в кінці 80-х – поч. 90-х рр. ще не склався остаточно, але вже в ньому позначалися впливи лібералізму; далі письменниця звільнялася від них і рішуче зближувалась із революційною демократією (особливо в період революції 1905).

Застудившись,Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії До мого фортепяно. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Лікування Леся Українка в Криму

Будинок-музей Лесі Українки в Ялті Будинок–музей в Києві

Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов'язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки. Гурт Плеяда

У взаємовідносинах Франка та Лесі були різні періоди: від щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфрон- тації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє національ- ного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та по- вагу одне до одного. Іван Франко та Леся Українка

Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. Леся Українка в останні роки життя

Леся Українка збагатила нашу поезію новими темами й мотивами. На межі ХІХ-ХХ ст., використовуючи м андрівні, вічні сюжети світової літератури, стала в авангарді творчих сил, що виводили українське письмен- ство на світовий рівень.

Могила Лесі Українки Пам'ятник у Києві

Пам'ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки). Скульптор Г.Н.Кальченко, архітектор А.Ф.Ігнащенко. Встановлено в 1973 р. Пам'ятник на могилі Лесі Українки на Байковому кладовищі в Києві. Скульптор Г.Л.Петрашевич. Встановлено в 1939 р.

Памятник Лесі Українки у Клівленді Памятник Лесі Українки у Торонто