І на Хортиці,і скрізь був… Т. Шевченко Комунальний заклад Матвіївська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Запорізької обласної ради Підготувала вчитель української мови та літератури: Жифарська Наталія Євгеніївна спеціаліст першої категорії Навчальна практика 8 клас

Світ постав зі Слова, і Україна повстала зі Слова,і Слово те було в Шевченка. Слово великої, непогасної любові до України. Ми говоримо – Україна – і перед нами постає образ її сина Шевченка. Ми говоримо – Шевченко – і перед нами постає образ України. Бо ці два поняття не розривні.

Сьогодні ми обговоримо один із періодів життя поета – перший приїзд на Україну, зокрема на Запоріжжя. Справді тема «Шевченко і Запоріжжя» - грандіозна, неосяжна, незглибима, і… малодосліджена. Останнє не може не дивувати, адже кожен рядок, кожне слово, і навіть літера осінені любов`ю до «Запоріжжя людославного». Невже дослідники не чули потужного голосу «запорозства» в його віршах і поемах? На думку запорізького письменника П.П. Ребра, саме Запоріжжя «виховало» і надихнуло геніального українського співця. Саме на запорізькому ґрунті вибуяв і розцвів його дивовижний поетичний сад.

Численні публікації Петро Ребро присвятив темі «Шевченко і Запоріжжя». Він уважно простежив родовід Тараса і його козацьке коріння, дослідив запорізькі мотиви у творчості поета, описав подорож молодого Шевченка на острів Хортицю, зворушливо розповів про долю одного з примірників «Кобзаря», поділився враженням від всенародного Шевченківського свята літератури і мистецтв, що відбулося на Запоріжжі 9-11 березня 1987 року.

Дослідник козаччини Д. Яворницький до 50-річчя з дня смерті поета, написав розвідку «Запорожцы в поэзии Т.Г. Шевченко». У ній видатний історик про значення Запорожжя в житті та творчості Великого Кобзаря говорив так: «при одном воспоминании о запорожцах поэт сразу оживал и как бы расправлял на высоком челе своем все морщины свои, подобно тому, как оживает и чувствует в себе духовное веселие истинный, благочестивый христианин в Великдень, во время разговения святою паскою».

Справді, «для поета все миле, все любо і все дорого в Запоріжжі». Родовідне дерево Шевченка нам майже не відомо. Про козацьке походження поета не має і слова ні у відомій біографії Л.Хінікулова «Шевченко», ні у ґрунтовній монографії літературознавця Кирилюка «Т.Шевченко».

Спробу заповнити «білу пляму» в родоводі Шевченка зробив його правнук – Дмитро Красицький та правнучка Людмила Красицька: у вересні-листопаді 1987 року вони опублікували повідомлення, побудоване на маловідомих архівних матеріалах, « Гілки Шевченківського роду». Автори свідчать:Шевченки - рід у Кирилівці давній. Коріння його сягає у XVIII століття…розповідають про кирилівського юнака Івана, який разом з іншими подався на Січ і став козаком. Повернувшись додому Іван одружився і,«підробляв ремеслом, якого навчився ще на Запоріжжі,- шив людям чоботи. І за це, як було тоді за звичаєм, одержав на селі прізвище Швець. Так виникло в родині предків Шевченка прізвище,якому з часом судилося у дещо трансформованому вигляді уславити свій рід». Так це чи не так, але достеменно відомо, що обидва діди Шевченка – Яким Бойко та Іван Шевченко – мають козацьке походження.

Поет сам шукав його корені, докопувався до джерел. Не випадково половину його бібліотеки складали книги з історії України, запорозького козацтва. Саме вони наснажували поета. Приятелі не рідко називали Шевченка козаком, отаманом, гетьманом (особливо в листах). Насправді ж Шевченко був родом козак, а духом – запорожець. Душа поета, за його висловом, «душа щира козацького роду». Вона проміниться в кожному рядку «Кобзаря», бо «щирі сльози козацькії в серці запеклися

Він закликає: Нехай душі козацькії В Україні витають. («Думи мої,думи мої») Він вірить: Прокинеться доля; Козак заспіва. («Гайдамаки») Він переконаний: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. («Кавказ») Для Шевченка козак, а поготів запорожець – чи не найвищий титул людини. А що то за люде Були тії запорожці- Не було й не буде Таких людей.

Про Шевченка писали запорізькі письменники: Володимир Омельченко Синові Урочисто, на честь Кобзаря Я назвав свого сина Тарасом. ….виростай же хорошим на вроду Й чистим серцем. У добрий час! Щоб козацькому славному роду Та повік не було переводу, Україну люби, Як великий Тарас! Петро Біба Поема «Чортомлицька ваза».. Тут Шевченка вітали поля Й, побратавшись крізь час з козаками, Січ наслухав Рєпін Ілля, Де могили Сіркової камінь…

На Запоріжжі глибоко шанують пам'ять Великого Кобзаря. Прийнято урядову постанову про спорудження памятника в Запоріжжі року Шевченківські дні на Запоріжжі ознаменувалися надзвичайною подією: до Запорізького держуніверситету завітав … Тарас. Тут було встановлено скульптуру Великого Кобзаря. Автор роботи В.В`ялий зобразив поета молодим, замріяним, натхненним. Саме таким був геніальний український поет 1843 року, коли відвідував Хортицю. Запоріжці шанують пам'ять поета: у Михайлівці є вулиця Шевченко, у Запоріжжі Шевченківський бульвар, а також села Шевченко, Шевченкове… А 30 квітня 2004 року завітав поет і до міста енергетиків. В Енергодарі у 190- річницю з дня народження було встановлено погруддя Тараса Шевченка.