ПОЧИНАЄМО ФОРМУВАТИ КОМУНІКАТИВНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА (з досвіду роботи вчителя початкових класів Н-Сіверської зош І-ІІІ ст. 2 Зуйок Ніни Миколаївни)

КОМУНІКАТИВНІСТЬ (від лат. communicatio – «звязок», «повідомлення») - СУКУПНІСТЬ ІСТОТНИХ, ВІДНОСНО СТІЙКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ, ЩО СПРИЯЮТЬ УСПІШНОМУ ПРИЙОМУ, РОЗУМІННЮ, ЗАСВОЄННЮ, ВИКОРИСТАННЮ Й ПЕРЕДАВАННЮ ІНФОРМАЦІЇ.

КОМПЕТЕНЦІЯ - це суспільна норма, вимога, це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід в нестандартних ситуаціях з метою розвязання певних життєво важливих проблем.

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ: комунікативна комунікативна соціальна соціальна загальнокультурна загальнокультурна уміння вчитись уміння вчитись

У ФОРМУВАННІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА РІЗНОМУ ЗМІСТІ НЕОБХІДНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ: чітке усвідомлення дитиною мети роботи; чітке усвідомлення дитиною мети роботи; мотивацію на одержання виховного результату; мотивацію на одержання виховного результату; оволодіння загальнонавчальними уміннями і навичками; оволодіння загальнонавчальними уміннями і навичками; рефлексію своїх досягнень; рефлексію своїх досягнень; можливість використання одержаних знань і умінь для розвязання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обовязково творчі); можливість використання одержаних знань і умінь для розвязання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обовязково творчі); набування індивідуального досвіду завершеної справи; набування індивідуального досвіду завершеної справи; успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо), які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці; успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо), які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці; навчання дітей приймати рішення, спираючись на знання, досвід, елементарне прогнозування. навчання дітей приймати рішення, спираючись на знання, досвід, елементарне прогнозування.

СКЛАДОВІ ЗАГАЛЬНОПРЕДМЕТНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань; здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань; здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету; здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету; уміння будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні і письмові звязні висловлювання, які відображають; знання учнів про предмет розмови, їх думки, почуття, наміри; уміння будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні і письмові звязні висловлювання, які відображають; знання учнів про предмет розмови, їх думки, почуття, наміри; уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими, будуючи відповідним чином свої висловлювання. уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими, будуючи відповідним чином свої висловлювання.

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ= УМІННЯ СЛУХАТИ + УМІННЯ ГОВОРИТИ УМІННЯ ГОВОРИТИ

РОЗВИТОК ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ РОБОТА НАД СЛОВОМ РОБОТА НАД СЛОВОМ РОБОТА НАД РЕЧЕННЯМ РОБОТА НАД РЕЧЕННЯМ РОБОТА НАД ТЕКСТОМ РОБОТА НАД ТЕКСТОМ

В І Р Ш І Д І Т Е Й

*** Ось і літечко настало – Надворі вже тепло стало. Сонце гріє мені личко. Швидко я вдягну спідничку, На спідниці є малина. Гарна дівчина Карина! МОЯ ПОДРУЖКА Влада – подружка моя. З нею граємо щодня : То бігаємо, то стрибаємо, В повітря змія запускаємо. Дивимось «Машу і Ведмедя», Катаємось на велосипеді. Дуже люблю її я, Бо це подружка моя. Карина Доропей

ВЕСНА Весна – веснонька прайшла – Сміх та радість принесла – І співуча, і квітуча, І барвиста, і ясна. Ніжне сонце пригріва, На городи позива. Щоб не сумно нам було – До бабусі у село! *** Ось і літечко прийшло, Дітям радість принесло! Світить сонце золоте. Небо ясне, голубе. Загорати - досхочу ! Вже до річки я скачу! Дуже хочеться пограти, На скакалці пострибати. Юлія Гула

У бабусі нашої - Золотії руки, Що вона не зробить – Рідним до душі. То спече пампушки, То підсмажить курку, Прочитає казку, В школу проведе... Дуже-дуже хочеться Вирости скоріше, Школу закінчити Й стати лікарем. І відкрити ліки – Ліки від утоми – Для бабусі милої І для всіх людей. Влада Коробко

ЛЮБЛЮ ЛІТЕЧКО Люблю я тепле літечко І квіти запашні. У полі повне житечко Всміхається мені. Люблю як світить сонечко, Шепоче щось мені, І кидає промінчики До рук моїх і ніг. Люблю сховатись в затінок, В лісочок за селом, І думати, і мріяти, Хоч що б там не було... Люблю я тепле літечко... Олена Картава

*** Ось і літечко прийшло, Дітям радість принесло! Вони бігають, стрибають І до річки поспішають! Ольга Іллюха

КАЗКОВА КРАЇНА Золотий годинник сяє, Казка двері відчиняє. В зачаровану країну Просить діток на гостини. Там завжди веселе свято! Дружать хлопчики й дівчата. Місяці-брати чаклують, Кольоровий рік малюють. Анна Стінкова

СКЛАДАЄМО КАЗКИ

Влада Коробко КРИЖАНЕ СЕРЦЕ У деякому царстві, в деякому государстві жила принцеса Осінь. Вона була рудоволоса, з блакитними очима і рожевими губками. Принцеса з кожним днем ставала все розумніша і гарніша, але вона була дуже гордою. Багато заморських принців бажали стати її нареченим, але Осінь всім відмовляла. Одного разу до принцеси завітав старий пан Вітер і подарував їй незвичайний шматочок криги та й каже: – Мила Осінь! Коли ця крига розтане, вона розтопить і твоє крижане серце. Здійсниться диво! – Мила Осінь! Коли ця крига розтане, вона розтопить і твоє крижане серце. Здійсниться диво! Вітер пішов, а Осінь взяла в руки крижинку. Її лагідні руки віддавали тепло цій диво-крижинці. Через деякий час вона розтанула, і перед Осінню зявився вродливий юнак. Це був зачарованої краси принц Вітрець. Вони закохалися один в одного. В той же день молодята зіграли пишне весілля. І жили довго і щасливо. Ось і казочці кінець, хто читав – той молодець!

Олена Картава ОСІНЬ І СОСНА Жила-була Осінь. Вона любила одягатися в сукні різного кольору: то в жовтий, то в червоний, то в коричневий... Осінь ходила по лісу і деревам дарувала своє гарне вбрання. А одного разу вона підійшла до Сосни і запропонувала вибрати якусь сукню. – Не хочу! - скрикнула Сосна. – Ти чого така сердита? – поцікавилась Осінь. – Відчепись! – і Сосна боляче вколола Осінь своїми голками. Образилась Осінь на Сосну за таку поведінку. Не підходить більше до неї. Стоїть з того часу Сосна зеленою. Не пробачила Осінь такої поведінки.

ВІДГУК НА СУЧАСНУ ДИТЯЧУ ПРОЗУ

Відгук на книгу Богдана Жолдака «Капосні капці» підготував учень 4 класу Новгород – Сіверської зош І–ІІІ ступенів 2 Свириденко Костянтин Вчитель: Зуйок Ніна Миколаївна навчальний рік

Книжка Богдана Жолдака, яку порадила прочитати наша вчителька Ніна Миколаївна, мене зацікавила. Особливо її назва – «Капосні капці». Чому ж капосні? Яка ж капость може бути від капців? Але, прочитавши книгу, я зрозумів, що мова йшла про незвичайні капці. Це були не ті капці, які ми звикли носити, а східно-азіатські, великі, з довгим закрученим носаком. Якщо в наш час зустрінеш людину в такій взувачці, відразу ж подумаєш: «Яка чудна!» То що можна було сказати про той народ, який жив за часів правління князя Володимира. Для них це було диво-дивне і чудо-чудне, яких світ не бачив. Адже на той час взуття мав тільки вельможний та знатний люд. А простий народ ходив босоніж. І як же потрапили ці капці в той стародавній Київ, де відбувалися основні події? Усе розвивалося дуже стрімко, динамічно. Навіть подумки не встигаєш за розвитком подій. Через увесь сюжет «проходять» ті злощасні капці, які потрапили в Київ з нашестям ординців. Головний герой – нещасний Омелько, якому випадково дісталася така взувачка. Чого він тільки не натерпівся від неї! Латана-перелатана, вона була йому завелика і наробила, як йому так і всьому київському народу, чимало біди. Війна з ординцями завдала шкоди, але не менше її було і від цих капосних капців. Омелько встиг сходити в цій взувачці майже весь Київ, побував у царських палатах. Там усе було догори дригом, зруйноване, поламане вщент. Нещастя один за одним сипались на Омелькову голову. Всі були на нього ображені, незадоволені. Численні ґулі, синці, подряпини, глузування – все це через капосні капці. Але, як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Головна причина всіх Омелькових бід – це його кохання до Одарки. Щоб справити враження на дівчину, потрібно було лише одне – мати гарні чоботи, які на той час були рідкісні. Тоді і потрапляють йому до рук ці закручені «носаки». Справити враження весь час не вдавалося, бо біля Одарки був його суперник, який уже мав гарні, та ще й за розміром йому, чоботи. Усі ми «зустрічаємо людей по одежі, а проводжаємо по розуму». Так вчинила і Одарка. Суперник Омелька був у чоботах, і їй це більше подобалося. Та недостатньо мати гарний зовнішній вигляд, потрібно бути гарним і внутрішньо, тобто мати позитивні риси характеру. Під час пожежі і виявилося: хто є хто. Хто є вірною, надійною, добросовісною, чесною людиною, а у кого лише гарні чоботи. Суперник Омелька замість того, щоб рятувати дівчину від вогню, кинув її напризволяще, рятуючи себе. І в цей момент капосні капці перестають бути капосними. Навпаки, вони допомагають Омелькові врятувати не тільки кохану дівчину, а й тих людей, які були в оточенні вогню. Приємно, коли все закінчується добре. І радієш, що нарешті всі Омелькові нещастя закінчилися. Автор цієї книжки показує, що важливо мати не гарні чоботи, спідниці, куртки, а вірного та надійного друга, який ніколи не покине тебе в біді.

Відгук на книгу Тетяни Щербаченко «Як Даринка світ рятувала» підготувала учениця 4 класу Новгород-Сіверської зош І-ІІІ ступенів 2 Гула Юлія Вчитель: Зуйок НінаМиколаївна навчальний

Я прочитала книгу Тетяни Щербаченко «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала» із великим задоволенням. Узявши книгу до рук, я захотіла поринути у світ дивовижних історій про хитрулю й вередулю, і про надзвичайно милу й винахідливу дівчинку Даринку. З перших же прочитаних мною рядків я зрозуміла, що поринаю у чудесний світ казки. Я познайомилася з казковими героями: Даринкою, Антіном, Веселиком, Бурмосиком, мамою та Чорним Іваном. Я відчула себе теж казковим персонажем. Світ подорожі був довгий та захоплюючий. Мені здавалося, що це я була замість Даринки, та всі пригоди траплялися зі мною. Вразило те, що Даринка була така вередлива та бешкетлива, але під час веселих літніх канікул вона стала дуже вихована. Пригоди, які траплялися з нею, були дуже повчальними. Прочитавши цю книгу, я навчилася бути ввічливою, добродушною, ласкавою та завжди доводити те, що важко іноді сказати. Я порадила прочитати цю веселу і захоплюючу книгу своїм друзям, однокласникам і знайомим, щоб і вони відчули себе персонажем казкових пригод. Бажаю успіхів і захоплюючих вражень від прочитаного!

Відгук на книгу Наталки Сняданко «Країна поламаних іграшок та інші подорожі» підготувала учениця 4 класу Новгород-Сіверської зош І–ІІІ ступенів 2 Коробко влада Вчитель: Зуйок Ніна Миколаївна навчальний рік

Усім найкращим у мені Я зобовязаний книгам. Максим Горький Це був звичайний урок позакласного читання, тема якого «Сучасна дитяча проза». І це була звичайна книжка, що принесла наша вчителька Ніна Миколаївна. А називалася вона «Країна поламаних іграшок та інші подорожі», автор якої молода сучасна письменниця Наталка Сняданко. Але книжка виявилася звичайною лише з першого погляду. Головним героєм книги є Матвійко, якому, до речі, дуже не подобалося його імя. Хлопчику чотири роки і, окрім сестричок, – ніякого товариства. Але одного разу до дня народження разом із тортом йому подарували велику іграшку – смугасту свинку Параску. Хлопчині вона дуже сподобалася. Він одразу збагнув, що свинка незвичайна. Матвійко вирішив, що відтепер завжди кластиме її біля своєї подушки ввечері перед сном. З тих пір і почалися цікаві сни. Це були незвичайні подорожі зі свинкою. Уві сні хлопчик назвав себе Демяном, а Параска – Софією. Вони зустріли Мальвіну, Сирника з улюбленого мультфільму «Тачки», Льолека і Болека, тата Карла. Наші герої потрапляють у Країну поламаних іграшок, де Матвійко-Демян бачить багато поламаних іграшок, конструкторів, ляльок, розірваних мяких іграшок. І він розуміє, що, коли іграшка новенька, не хочеться розлучатися з нею навіть під час сну. Іграшка вірить дитині і вважає її своїм найкращим другом. А коли зявляється нова іграшка, назавжди забувається стара. Дружба з колишньою улюбленицею руйнується. Поміж снами Матвійко починає розмірковувати, як несправедливо досі він поводився з іграшками, ображав їх. Хлопчина наводить ідеальний порядок у своїй кімнаті, його батьки починають дивуватися незвичній зразковості власної дитини, його чемності. А сни продовжуються... Дивовижні подорожі також. Матвійко витримує випробування і стає членом Клубу дитячого самовиховання. За дуже короткий час він із розбещеного неслуха перетворюється на самостійного і майже дорослого. А це ж вам не абищо! Книга «Країна поламаних іграшок та інші подорожі» мене дуже захопила, і я прочитала її із задоволенням. Я зрозуміла, що нові речі не завжди кращі за старі. Ця цікава розповідь дала відповіді на багато запитань, які турбують малечу. Мені дуже хотілося б прочитати ще не одну книгу Наталки Сняданко. Адже книга – це джерело знань. Книги завжди будуть потрібні, і навіть Інтернет ніколи не зрівняється зі звичайною книгою, яка зберігає для людини чарівний сві добра й краси, може відкрити світ великих таємниць, окрилити мрією.