Дитячі неврози

Людство повинно віддавати дітям усе найкраще, що у нього є, принаймні так сказано в Конвенції прав дитини.

Прислів'я говорить: "Посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю", "Звичка - друга натура". Народна мудрість тонко помітила зв'язок між способом життя, що закладається ще в дитинстві, і відносинами людини з навколишніми його людьми, з яких дійсно складається його доля.

З кожним роком зростає кількість дітей, яким поставлений діагноз якого-небудь нервового захворювання. За даними досліджень А.І.Захарова до закінчення молодшої школи здорових дітей менше половини. Причини такого явища криються не тільки в складній соціальній обстановці, але на багато глибше.

Більшість батьків просто не звертають на перші ознаки чи неврозів нервових розладів у своїх дітей, друга частина - якщо і звертає увагу, то відноситься досить поверхнево ("саме пройде"), і лише незначна частина починає реальні дії для виправлення положення.

Причини складних взаємин між батьками і дітьми, а, у свою чергу й у більшості випадків, причини підвищеної нервозності дітей, криються в неспроможності батьків, не здатності виконувати материнські і батьківські обов'язки через інфантилізм людей, що створюють родину. Сучасні батьки по інерції продовжують жити своїми проблемами, не задумуючись про долю своїх дітей.

Діти несуть у доросле життя той стереотип відносин, що закладається в дитинстві. Якщо маля часто бачить сварки батьків, то в наслідку приймає їх за норму життя, виробляє звичку до подібним до відносин. Ставши, у свою чергу батьком, підсвідомо реалізує закладене в дитинстві представлення у власній родині

На думку А.І.Захарова існують кілька видів неврозів. У своїй книзі "Неврози в дітей" він перелічує їх у наступному порядку:

Невроз страху. "Ми знаємо, що, коли виникають такі стани, найчастіше мова йде про страх смерті. Він виявляється в тім чи іншому ступені у всіх дітей у віці 5-6 років.... Як правило, діти самі справляються з подібними переживаннями; але тільки в тому випадку, якщо в родині існує життєрадісна емоційна атмосфера... А якщо дитина і колись був неспокійним, те подібне занепокоєння різке підсилює віковий страх смерті, і от вам набір невротичних страхів

Неврастенія. "Хвороблива перенапруга психофізіологічних можливостей дитини. Він не в силах відповідати завищеним вимогам навколишніх і заздалегідь вважає себе не здатним справитися з будь- якими майбутніми труднощями".

Істеричний невроз. "Його зовнішні прояви, видимо, знайомі усім: дитина надмірно примхлива, раз у раз влаштовує істерики, падає на підлогу, б'ється. Але подібний невроз треба відрізняти від патології характеру, що буває в більш старшому віці".

Невроз нав'язливих станів. Останній невроз, описаний Захаровим. "...Звичайно виявляється в більш старшому шкільному віці". Стану, при яких дитина відчуває потребу робити які- небудь дії, тому що, на його думку, це несе в собі захисні елементи.

Багато батьків сприймають власну дитину, як ще один шанс для утілення власних амбіцій і нереалізованих можливостей. Як і чим розплачуються діти таких батьків, по-моєму, не потрібно розповідати.

Головне зрозуміти, що причини нервових захворювань дітей криються не в недосконалості дитячої природи, а в помилках виховання.

Складності сімейних відносин не повинні бути приводом для виправдання власної неуважності до своїх же дітей.

Говорячи про дитячі неврози, треба постійно пам'ятати, що це захворювання одержують у виді спадщини від своїх власних батьків. А.И.Захаров постійно підкреслює, що неврози в дітей - захворювання не генетичні, але обумовлені станом батьків на момент народження маляти.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. 2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй­те її сильні властивості. 3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин. 4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай­те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій­майте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду. 6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. 7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. 8. Намагайтеся впливати на дитину проханням це найефективніший спосіб давати їй інструкції. 9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. 10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть забо­рон та обмежень.

Використана література: 1. А.И.Захаров "Неврози В Дітей", изд-во "Дельта", Спб, 1996 рік 2. В.И.ГАРБУЗОВ "Нервові Діти". - Л., В.Леви "Нестандартна Дитина" Москва 1989 рік. 4 Дж.Пірс "Чарівна Дитина Підростає", Самвидав.