СУЧАСНИЙ УРОК Варецька О.В.

Из выступления инноватора, реформатора, модерниста «Урок как форму организации обучения придумал Я.-А. Коменский еще четыреста лет назад. Так что урок – это архаика, он объективно устарел за это время и исчерпал себя. Словосочетание «современный урок» - это нелепость, нонсенс, что-то вроде «современной архаики», то есть абсурд». «Колесо еще древнее. Но попробуйте без него обойтись».Е.Ямбург

ВПЕРШЕ 1928 р. - у радянській педагогіці вимоги до уроку були спеціально узагальнено у книзі А.П.Красильникова Что такое хороший урок (педагогическое мастерство на основе рефлексологии и педологии) як спроба реалізації парадигми трудової школи. Вимоги до: психологічної організації уроку; побудови уроку як форми стимулювання пізнавальної діяльності та самостійності учнів.

1920 – 1980 роки ХХ ст. Склалося трактування трьох основних блоків вимог до уроку: педагогічні (дидактичні) до уроку взагалі; до організації уроку; до аналізу уроку.

У 30-і роки ХХ ст. відновлення системи вимог, властивих дореволюційній вітчизняній школі у парадигмі школа навчання ( І.Н.Казанцев Вимоги до уроку у радянській школі // Советская педагогика. – ) Вимоги: постійний склад учнівських класів; твердий розклад занять; ведуча роль вчителя и плановість у його роботі; дидактичні (засвоєння дітьми системи знань, зв язок теорії з практикою, організація колективної та індивідуальної роботи з дітьми, різноманітність методів викладання ); виховні (ідейне вираження).

роки ХХ ст. Ю.К. Бабанський, М.І. Махмутов, М.Н.Скаткін, І.Я. Лернер. Вимоги до уроку – сукупність правил, які випливають з дидактичних принципів. М.І. Махмутов Групи вимог: ідеологічні, дидактичні, психологічні, гігієнічні (В.А. Оніщук); організаційні, дидактичні, виховні до діяльності вчителя і учнів (В.П.Симонов).

Вимоги до уроку (М.Н.Скаткін, І.Я. Лернер): розвиток інтелектуальних, творчих можливостей кожного учня, врахування його індивідуальних особливостей, комуністичне виховання всіх учнів, всебічний розвиток кожної особистості соціалістичного суспільства. (// Народное образование, )

М.М. Поташнік: Вимоги носять не адміністративний, не імперативний, а методичний, рекомендаційний характер. Вимоги до уроку це структурований, відносно повний і цілісний перелік до: загальних підходів до побудови уроку; мети уроку; змісту навчального матеріалу; засобів організації навчальної роботи (методи, форми); умов; особистості вчителя; оцінки результатів.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) Недоліки (дефекти) практики уроку в школі (як джерело виникнення вимог): 1. Звичка до прямого запозичення готових методичних розробок уроків. Методичні вимоги до сучасного уроку: 1.Намагання вчителя самостійно розробляти поурочні плани (проекти своїх уроків).

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 2. Незнання, забуття, недооцінка і як наслідок цього – недотримання, порушення принципів дидактики, яке призводить до помилок у плануванні і реалізації усіх елементів і частин навчальної діяльності на уроці. 2. Знання системи принципів дидактики, їх ієрархії, взаємозв язків, відносин, обов язкова опора на них під час проектування, організації, здійснення діяльності на уроці: при визначенні цілей, виборі змісту, методів, форм, засобів навчання, врахуванні можливостей і особливостей дітей та ін.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 3. Протиставлення творчості і програмно- методичної дисципліни. 4. Шаблонна структура уроку (комбінований урок при постійно одному наборі структурних частин ). 3.Точне (в закономірностях, принципах) і одночасно творче (тобто перш за все - особистісне) виконання програмно-методичних вимог до уроку. 4. Знання кожним вчителем типології уроків і тільки обґрунтований вибір типу уроку, який найліпшим чином відповідає особливостям того чи іншого класу, розділу, теми.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 5. Невиправдане намагання до ігрових форм. 5.Використання ігрової форми тільки в тому випадку, коли це слугує кращому виконанню освітніх цілей уроку, не переважає над сутністю навчального матеріалу, не уводить у бік від головних цілей, не стає самоціллю, не зменшує значення сутності того, що мають вивчити діти.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 6. Слабке знання особис- тості школяра і класних колективів і, як наслідок, - уроки-близнюки у різ- них класах, неможли- вість опори на особливості учнів, знайти оптимальний для конкретної дитини або групи дітей варіант методики навчання, необґрунтованість диференціації у навчанні тощо. 6. Безумовне врахування здатності до навчання, навченості, навчально-виховних можливостей, учнів різного віку, класів, груп; врахування особливостей, інтересів, нахилів, запитів учнів.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 7. Традиційний підхід до назви теми уроку у відповідності з текстом державних програм. 7. Прагнення до пошу- ку і за можливістю формулювання окрім теми ще імені уроку у вигляді яскравого афоризму, крилатої фрази, прислів я, приказки тощо, емоційно виражених у стислому вигляді сутності головної ідеї уроку.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 8. Ігнорування можливостей виховання у процесі навчання. 8. Спеціально спланована (продумана) діяльність вчителя із забезпечення не тільки навчальної, але й виховної функції уроку, тобто виховання у процесі навчання. КОЖНИЙ УРОК (І ВСТІ ВОНИ У СУКУПНОСТІ) Є СУТТЄВОЮ ЧАСТИНОЮ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ШКОЛИ.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 9. Недооцінка спеціального продумуван- ня задач уроку; неповнота їх планування. 9. Комплексне планування задач за трьома групами: І. Педагогічні цілі: навчання, обов язково виховання, розвитку і соціалізації особистості, так звані креативні, оздоровчі тощо – це цілі розвитку дитини (головні цілі). ІІ. Цілі розвитку освітнього процесу (для підвищення якості цього процесу): діагностичні, пізнавальні, дослідницькі. ІІІ. Цілі саморозвитку вчителя: а) професійного; б) особистісного.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 10. Перевантаженість змісту навчального матеріалу (призводить до неможливості засвоїти усе викла- дене на уроці, до перевтомлення), втрата сутності за деталями, за надлишком другорядного матеріалу, безпідставне прагнення відійти від підручника, ставлення до дитини як до безрозмірної ємності, яку можна максимально заповнити. Головний принцип відбору змісту: чим більший обсяг знань дати дітям – тим краще. 10. Обов язкове виокремлення у змісті навчаль- ного матеріалу об єкту міцного засвоєння, тобто головного, суттє- ого, й відпрацю- вання на уроці саме цього матеріалу.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 11. Відсутність якого- небудь продумування ціннісних підстав відібраного для уроку навчального матеріалу. 12. Відсутність будь- якого прагнення до розкриття особистісного змісту конкретних знань для більшості учнів. 11. Продумування і за можливістю формулювання хоча б для себе ціннісних підстав вибору змісту і трактування навчального матеріалу на уроці. 12. Прагнення вчителя допомогти дітям розкрити для себе особистісний зміст будь-якого матеріалу, що вивчається на уроці.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 13. Ігнорування міжпредметних зв язків як наслідок – міжпредметної координації навчального матеріалу, міркуючи, що світовоззренческая картина світу виникає у головах дітей сама собою, автоматично. 13. Опора на міжпредметні зв язки з метою їх використання для формування в учнів цілісного уявлення про систему знань, про світ з метою розвитку ерудиції учнів, а за необхідністю і спеціального (обміркованого і обґрунтованого) здійснення вчителем міжпредметної координації навчального матеріалу.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 14. Відірваність теоретичних знань від їх використання або недостатня увага до застосування знань. Усвідомлене чи неусвідомлене формування людини тільки знаючої. 14. Безумовне забезпечення практичної спрямованості навчального процесі, створення реальних можливостей застосування учнями отриманих знань, умінь, навичок, не припускаючи формального засвоєння. Здійснення переходу від людини знаючої – до людини знаючої, розуміючої, діяльної.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 15. Відсутність на уроці вправ з використання знань у змінених обставинах. 16. Бідність вибору методів навчання, однобічне захоплен- ня певними групами або перестрахування – прагнення до різноманітності використаних методів заради різноманітності. 15. Включення у зміст уроку вправ творчого характеру з використання отриманих знань у аналогічній, (подібній), частково новій (зміненій) і повністю незнайомій ситуації. 16. Тільки обґрунтований вибір оптимального сполучення та співвідношення методів навчання, виходячи із знань системної класифікації методів навчання, сильних та слабких сторін кожного методу і навчальних можливостей конкретного класу.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 17. Відсутність опори на будь-які технології розвиваючого навчання або використання якоїсь однієї з них по відношенню до всіх учнів. 18. Недостатнє використання групових і індивідуальних форм навчання, захоплення фронтальними формами навіть там, де вони неефективні. 17. Знання різних технологій розвиваючого навчання, та їх тільки диференційоване застосування до різних класів чи груп учнів. 18. Сполучення загальнокласних форм роботи з груповими й індивідуальними, прагнення до організації навчальної праці як колективної діяльності. Обґрунтованість обраної форми навчання або сполучення форм.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 19. Однобічний підхід до диферен- ціації навчання (переважаюча ди- ференціація обсягу і ступеня склад- ності навчального матеріалу). 20. Безсистемність у формуванні навичок раціональної організації навчальної праці. 19.Здійснення диференційованого підходу до учнів тільки на основі діагностування їх реальних навча- льних можливостей з акцентом на застосування засобів диферен- ційованої допомоги школярам з різним рівнем підготовки та ставленням до предмету. 20. Спеціально спланована робота вчителя з формування надпредметних способів навчальної діяльності.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 21. Пасивність значної частини школярів у навчальному процесі. 22. Ставлення до учнів як до об єктів педагогічного впливу, що призводить до повного позбавлення самостійності школярів у навчальному процесі, і, вкінець, неможливості досягти оптимальних результатів навчання, виховання, розвитку дітей. 21. Спеціально продумана робота вчителя з мотивації навчальної діяльності деяких учнів з метою формування у них і у всіх учнів мотивації пізнання. 22. Створення спеціальних умов для прояву кожним учнем самостійності (наскільки це можливо й необхідно) на основі розуміння цінності суб єктивної позиції дитини у навчанні.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 23. Гіпертрофоване застосування тих чи інших засобів навчання, їх некомплексне й недоцільне застосування. 24. Ігнорування можливостей комп ютерного навчання зо всіх предметів, крім інформатики. 23. Тільки обґрунтоване, доцільне, раціональне й комплексне застосування тих чи інших засобів навчання. 24. Обмежене, коректне і тільки доцільне включення комп ютерів у педагогічні технології на уроках зо всіх предметів.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 25. Традиційний підхід до формулювання домашніх завдань (без диференціації і без будь-якої оцінки часу на його виконання). 26. Систематичне перевантаження учнів за рахунок різних факторів, відсутність у вчителя уявлень про його негативні наслідки. 25. За можливостями дифе- ренціація домашніх завдань (за характером, змістом, обсягом) для різних груп учнів: з метою розвитку творчості одних, закріплення вивченого другими, економії часу третіми тощо. 26. Знання вчителем визначень психозберігаючі, здоров язбе- рігаючі, здоров ярозвиваючі технології. Організація процесу на уроці у відповідності з цим знанням і розумінням того, у яку ціну досягаються позитивні освітні результати.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 27. Недооцінка гігієнічних умов навчання. 28. Ігнорування естетичних умов навчання. 29. Недооцінка сприятливих взаємовідносин вчителя та учнів у процесі навчання. 27. Забезпечення тільки сприятливих для роботи на уроці гігієнічних умов. 28. Забезпечення максимально сприятливих для роботи на уроці естетичних умов (естетика форми, естетика оформлення й утримання кабінету, відібраного навчального матеріалу). 29. Спілкування з учнями на уроці тільки на основі сполучення високої вимогливості з безумовною повагою до особистості школяра.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 30. Слабке врахування вчителем особистісного фактора у підвищенні якості навчання. 31. Акцентування на тільки (або превалювання) на інтелектуальному, раціональному сприйнятті учнями навчального матеріалу (призводить до недооцінки емоційного сприйняття). 30. Прагнення досягати дієвого виховного впливу особистості самого вчителя на учнів. 31. Вибір вчителем оптимального для конкретного уроку співвідношення раціонального (інтелектуального) та емоційного у роботі з дітьми.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 32. Відсутність скільки- небудь виражених елемен- тів артистизму вчителя у проведенні уроку. 33. Намагання за будь-яку ціну виконати намічений план повністю, незалежно від обставин, що виникли на уроці. Як наслідок – формалізм, слабке врахування реальної об- становки, відсутність запасних методичних варіантів. 32. Розвиток у собі та вико- ристання у роботі на уроці артистичних умінь, педаго- гічної техніки, виконавсько- го мистецтва. 33. Чітке слідування задумці плану уроку і одночасна го- товність (і вміння) глибоко перебудовувати його хід під час змін навчальних ситуа- цій, вміння переходити до реалізації запасних методи- чних варіантів, попереднє обмірковування яких має перетворитися на звичку.

МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ – ПОЧАТОК ХХІ СТОРІЧЧЯ (за М.М. Поташніком) 34. Епізодичний (нерегулярний) ана- ліз результатів, або його спрощеність (відсутність) без з ясування причин поганого засвоєння матеріалу. 35. Застаріли підхід до оцінки (самооці- нки) якості роботи вчителя за числом встигаючих. 34. Регулярний аналіз отрима- них на уроці (або у системі уро- ків) результатів навчання, вихо- вання, розвитку школярів. 35. Оцінка (самооцінка) вчителя з співпадання (неспівпадання) реальної успішності з її прогно- зом, зробленим у зоні найближ- чого розвитку дитини, тобто з рівнем максимально можливих для конкретної дитини результатів.

Дані тестування, показники IQ (за Д.Векслером) Межа%Класифікація інтелектуальних рівней 130 і вище2,2 (5)Надпереважаючий ,7 (5 і 4)Переважаючийній ,1 (4)Віще середнього ,0 (4 і 3)Середній ,1 (3)Нижче середнього ,7 (3 і 2)Пограничний 69 і нижче2,2Дефективний

IQ – коефіцієнт інтелекту Коефіцієнт розвитку, який обчислюється як відношення розумового віку до дійсного хронологічного віку особи і визначається у результаті тестування. Всі діти не можуть навчатися на 4 і 5 з об єктивних причин, і провини у цьому вчителя немає.

М.М.Поташнік Думаю, усім нам було б корисно, хоча б раз у житті визначити свій IG за тестами Д.Векслера. Певен, багато хто став би критичніше ставитися до себе і терплячіше до дітей, особливо до тих, кому важко навчатися. Дякую за увагу!