ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ ПРОТИДІЇ ВІЛ- ІНФЕКЦІЇ/СНІДУ В 2014 – 2018 РОКАХ За матеріалами обласного семінару- практикуму для педагогічних та медичних працівників навчальних закладів

Серед завдань Загальнодержавної та обласної програми є ті, які можна розглядати через призму освіти Серед завдань Загальнодержавної та обласної програми є ті, які можна розглядати через призму освіти 1. Охоплення 100% школярів та студентської молоді програмами профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в навчальних закладах усіх форм власності % дотримання прав людини. 3. Застосування ґендерноорієнтованих підходів під час планування та здійснення заходів у сфері протидії ВІЛ- інфекції/СНІДу. 4. Формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ та представників груп підвищеного ризику, зниження стигми і дискримінації цих осіб на 50%.

Чому саме впровадження ґендерно орієнтованих програм та заходів стали актуальними на даний час? Є три визначальні фактори: 1. Високий показник юридичної рівності між чоловіком та жінкою в Україні фактично не підтверджується щоденною поведінкою і відношенням до жінок і чоловіків. 2. Різні норми та ролі, які суспільство визначає для жінок/дівчаток і чоловіків/хлопців, впливають на можливості, які вони мають, щоб захистити себе від ВІЛ- інфекції та подолати наслідки епідемії. 3. Ґендерний дисбаланс призводить до нерівних можливостей, соціальної ізоляції, безробіття чи тимчасової зайнятості, стигми, дискримінації за ознакою статі, що робить людину більш уразливою до ВІЛ-інфекції.

П оняття «ґендер» походить від грецького «ґенос», що означає «походження», «матеріальний носій спадковості» Вважається, що термін «ґендер» було введено в науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці «Стать і ґендер: про розвиток мужності та жіночності» у 1968 році. «Гендер» він розглядав як поняття, що виражає психологічні, соціальні, культурні особливості, незалежно від тих, що тлумачать біологічну стать. В основі ґендерного підходу лежить ідея рівноправя, яка в умовах сучасного цивілізованого суспільства набула нових ознак. Гендерна рівноправність визначається як рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють. Тобто це означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь від результатів

П рослідковується чіткий звязок між статтю, ґендерними ролями і проблемою ВІЛ/СНІД. Про це свідчать і світові дані, і українська офіційна статистика. На початку розповсюдження хвороби, ВІЛ/СНІД в Україні був, в основному «чоловічою хворобою». Найчастіше чоловіки інфікувались через зараження крові, під час вживання інєкційних наркотиків. В 90-х роках жінки становили 25% від офіційно зареєстрованих ВІЛ- інфікованих людей. Та останнім часом тенденції змінюються. За даними останніх досліджень більше і чоловіків і жінок інфікуються під час незахищеного сексу і зараз 45% ВІЛ- інфікованих – це жінки.

Ж інки та дівчата менше здатні захищати себе від впливу ВІЛ/СНІДу через ґендерні перепони, з якими вони стикаються: -частіше стають жертвами різних видів насильства (сексуального, фізичного, економічного, психологічного). Вони можуть бути зґвалтовані або примусово втягнуті в небажані статеві стосунки (старший товариш, чоловік роботодавець, постачальник наркотиків, кредитор, вітчим, родич, знайомий); -занижена самооцінка, великий відсоток терпимості до проявів насилля з боку чоловіків. Відсутність схвальної оцінки соціуму їх участі у програмах і проектах з формування навичок самооборони, лідерських якостей; -суспільством накладається більша відповідальність за турботу про родину та стереотип залежності від чоловіка.

У чоловіків фактори вразливості носять в більшій мірі соціальний характер, хоча і вплив біологічного фактору зберігається: -чоловікам та хлопчикам властива ризикована поведінка. Ще з дитинства хлопчиків заохочують до рухливих або агресивних ігор, радіють їхнім перемогам у бійках та змаганнях. У підлітковому віці юнаки змагаються за лідерство у своєму молодіжному середовищі, і це може стати приводом для вживання алкоголю, наркотиків та сексуальних стосунків; -чоловіки та хлопчики, користуючись існуючим стереотипом по відношенню до дівчат та жінок, дозволяють собі підпорядковувати дівчину, жінку, доньку. Мають кількох сексуальних партнерок; -якщо хлопчик чи чоловік поводиться приязно, проявляє лагідність, вдягається охайно, в його оточенні можуть спрацьовувати ґендерні стереотипи, і він має великі шанси бути названим «голубим» або скажуть, що він поводиться, як дівчинка; -хлопчики, так само як і дівчата або жінки можуть бути зґвалтовані або примушені до сексуальних стосунків з чоловіками.

С успільство ж на сьогодні більше підкреслює існуючі соціальні відмінності між хлопцями та дівчатами, між чоловіками та жінками, ніж знаходить подібність, яка б могла усунути розбіжності. Так, стереотипні уявлення щодо виховання починаються в сімї, підтримуються засобами масової інформації, садочком, школою, у сфері праці. Як приклад: -Телевізійні програми з образом жінок, які повинні догодити чоловіку. - Оголошення про роботу для жінок чи чоловіків із зазначенням сімейного стану, наявності дітей тощо. - Реклама про наявність товару із зображенням оголених частин тіла, що вказує на сексуальність чи доступність. - На заняття за темою «Репродуктивне здоровя» запросили тільки дівчат. Хоча відомо, що і юнакам необхідна освіта з репродуктивного та сексуального здоровя. - Лікар-андролог не є доступним для чоловічого населення на місцевому рівні хоча для жінок є лікарі-гінекологи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ҐЕНДЕРНИХ ПІДХОДІВ У ПРОТИДІЇ ВІЛ- ІНФЕКЦІЇ/СНІДу В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В закладах освіти рекомендовано впроваджувати: -Факультативний курс «Захисти себе від ВІЛ» (з включенням ґендерного компоненту); -Комплексну програму формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків в навчальних закладах (за проектом «Діалог»); -Всеукраїнську програму Міністерства освіти і науки України ПРООН/ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя»; -превентивний проект «Шкільна програма з профілактики вживання тютюну, алкоголю і наркотиків «ХОУП». -Проект Фонду Народонаселення ООН «Дорослішай на здоровя»; -Навчальні цикли з формування здорового способу життя «Разом до здоровя» (спільний проект Департаментів освіти та охорони здоровя Полтавської облдержадміністрації

П ередбачати організацію та проведення навчальних закладах ґендерно чутливих (тобто таких, які враховують особистісні потреби дівчат/жінок, чоловіків/хлопців у соціумі) -днів, тижнів, місячників здоровя; -диспутів, дискусій, профілактичних консультацій; -рольових ігор, вправ, вікторин, здоровя; -тематичних лекцій, бесід, тренінгів щодо здорового способу життя та сексуальної культури; -переглядів і обговорень відео та кінофільмів на тему здоровя; -презентацій матеріалів журналів, газет, радіо про репродуктивне здоровя та статеву поведінку; -практичних занять, годин спілкування, виховних годин щодо статевих відносин; -виставок дитячих творчих робіт, конкурсів малюнків щодо здорового способу життя, захист учнівських проектів; -зустрічей з медичними працівниками, Центру розвитку та планування сімї; консультаціями «Телефону довіри для дітей, підлітків та юнацтва». Проводити додаткові тренінги і семінари для підвищення обізнаності щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу педагогічних, медичних працівників, учнів та студентів. Важливо впроваджувати в навчальних закладах дієву систему моніторингу проведення ВІЛ-профілактичної роботи.

СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ За даними першого національного соціологічного дослідження щодо ститгматизації, дискримінації та порушення прав людей, які живуть з ВІЛ -51% людей, які живуть з ВІЛ стикались з проявами стигми та дискримінації; -37 % - стикались з недотриманням конфіденційності; -30% - стали жертвами пліток; -25% - мали проблеми із житлом або доступом до навчання свого/власних дітей та/або медичного обслуговування, отримання послуг із планування сімї/сексуального та репродуктивного здоровя; -18% - стали обєктами усних образ; -12% - відчували психологічний тиск; -6% - ппотерпали від переслідування.

ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ПРАВОВИЙ АСПЕКТ П очаток визначенню державної політики щодо ВІЛ-інфекції та сучасному правовому регулюванню питань, що виникають у цій сфері, поклав Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть із ВІЛ» від –ХII (назва в редакції від , до того часу закон мав назву «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» ). Цей Закон найповніше гарантує права людей, які живуть із ВІЛ, принципи конфіденційності, повагу до прав і свобод, визначених законами України й міжнародними угодами. Зокрема, в статті 4, частині 6 Закону сказано: «Держава гарантує забезпечення: включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їхніх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів».

Н аказ МОН України від «Про виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ- інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД щодо підготовки педагогічних працівників та охоплення навчанням учнівської молоді за програмами розвитку життєвих навичок» зобовязує: – Міністерство освіти і науки, управління освіти і науки обласних, Київської міської державної адміністрацій мають забезпечити контроль за якістю організації вивчення предмета «Основи здоровя» (1–9 класи) на засадах розвитку життєвих навичок та, враховуючи позитивний досвід минулих років, запровадити у загальноосвітніх закладах за рахунок годин варіативної частини факультативний курс для учнів 10–11 класів із формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на засадах розвитку життєвих навичок («Захисти себе від ВІЛ», «Школа проти СНІДу», «Профілактика ВІЛ-інфекції та пропаганда розвитку здорового способу життя на засадах розвитку життєвих навичок»).

М іжгалузевий наказ Міністерства охорони здоровя України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України від /1030/4154/321/614а «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їхніх сімей» затверджує: «Інструкцію про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ- інфікованим дітям», яка визначає, що ВІЛ-інфіковані діти відвідують дитячі дошкільні, середні, спеціалізовані та вищі навчальні заклади І– ІV рівнів акредитації на загальних підставах. Під час оформлення до дитячого садка чи школи ВІЛ-позитивні діти проходять стандартне медичне обстеження. Конфіденційність діагнозу дитини гарантується законом, і вчитель чи вихователь може не знати про діагноз дитини, якщо батьки його про це не сповістять. Це положення Інструкції базується на тому, що ризик передання ВІЛ-інфекції у таких закладах фактично відсутній.

ВАЖЛИВО памятати, що згідно із законодавством України батьки не зобовязані інформувати персонал організованих дитячих колективів, зокрема й медичний, щодо ВІЛ-позитивного статусу своїх дітей. Рішення щодо інформування або не інформування батьки приймають самостійно, враховуючи індивідуальну ситуацію. Диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими дітьми здійснюється за принципом подвійного спостереження дільничним лікарем-педіатром (сімейним лікарем) та спеціалістом Центру профілактики та боротьби зі СНІДом (кабінету інфекційних захворювань). ВІЛ-інфіковані (І, ІІ диспансерні групи) діти проходять щорічне оздоровлення в дитячих оздоровчих закладах. Захист прав людей, які живуть із ВІЛ або яких торкнулася епідемія ВІЛ-інфекції, починається з визнання та усвідомлення керівниками та працівниками системи освіти того факту, що в будь-якому закладі системи освіти можуть перебувати, вчитися або працювати люди, інфіковані ВІЛ, або люди з їхнього найближчого оточення.

З аклади освіти, так само як і інші установи, організації та підприємства, зобовязані дотримуватися вимог національного законодавства, що забороняє дискримінацію людей, які живуть із ВІЛ, під час реалізації їхнього права на працю. Неприпустимість дискримінації щодо працівників або претендентів на робочі місця на підставі їхнього фактичного або приписуваного (передбачуваного) ВІЛ-позитивного статусу закріплена в Рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) про ВІЛ/СНІД та сферу праці (Рекомендація 2010 р. щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці 200 / Міжнародне бюро праці. – Женева, 2010.) Відповідно вимога керівників закладів освіти до працівників або претендентів пройти обстеження на ВІЛ є неприпустимою, так як це суперечить національному законодавству та визнаним на міжнародному рівні документам, що регулюють питання, повязані з ВІЛ, СНІДом та сферою праці. Тестування на ВІЛ може бути тільки добровільним, конфіденційним і супроводжуватися обовязковим до- та післятестовим консультуванням із питань ВІЛ-інфекції. За бажанням обстежуваного тестування на ВІЛ може бути анонімним (Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».)

Розвиток у педагогів толерантності як важливої особистісної та професійної риси Розвиток педагогічної толерантності як здатності педагога зрозуміти та прийняти учня/вихованця таким, яким він є Розвиток толерантності у педагогів як активної моральної позиції Розвиток у педагогів здатності до толерантної поведінки у складних педагогічних ситуаціях Формування толерантності в учнів та вихованців Формування толерантності працівників та учнів Для організації соціально-психологічної допомоги учням і працівникам, які живуть із ВІЛ або яких торкнулася епідемія ВІЛ- інфекції, навчальний заклад може залучати власну психологічну службу або інші організації з числа соціальних партнерів, зокрема й неурядові. Психологи та соціальні педагоги навчального закладу повинні пройти навчання з питань ВІЛ-інфекції, що дасть їм змогу адекватно реагувати на проблеми, які виникають в учнів та працівників у звязку з наявністю у них ВІЛ.

П рисутність у навчальному закладі учнів, які живуть із ВІЛ або яких торкнулася епідемія ВІЛ-інфекції, як правило, не потребує від адміністрації і педагогів спеціальних втручань або проявів посиленої опіки щодо таких дітей. Немає жодної необхідності приділяти їм надмірну увагу або створювати для них особливі умови перебування у навчальному закладі, якщо стан їхнього здоровя дає їм змогу відвідувати заняття. Для збереження здоровя всіх учнів навчального закладу вкрай важливо суворо дотримуватися протиепідемічних заходів, санітарно-гігієнічного режиму та універсальних запобіжних заходів. Для людей із ВІЛ-інфекцією це набуває особливого значення, оскільки через порушення функцій власної імунної системи вони більше схильні до різних інфекційних захворювань. З огляду на це, учні або працівники навчального закладу, які мають ознаки інфекційного захворювання, можуть становити реальну загрозу для дитини або дорослої людини, яка живе з ВІЛ. У період підвищення рівня захворюваності на різні інфекції (наприклад, сезонні респіраторні або кишкові захворювання) учням, які живуть із ВІЛ (якщо відомо про їхній ВІЛ- статус), необхідно рекомендувати не відвідувати заняття. Наявність «куточка живої природи» у навчальному закладі накладає на його керівництво і працівників додаткові обовязки щодо дотримання санітарно- гігієнічного режиму з метою запобігання розповсюдженню інфекцій, що переносяться тваринами. Такі інфекції особливо небезпечні для людей, які живуть із ВІЛ. Необхідно слідкувати, щоб учні не торкалися екскрементів тварин, не контактували з водою з акваріумів і ретельно мили руки після кожного контакту з тваринами.

М едичному працівникові навчального закладу необхідно звернути особливу увагу на тих учнів, у медичних документах яких є позначка про особливий режим вакцинації, що може бути зумовлено як наявністю ВІЛ-інфекції, так і іншими обставинами, які не дають змоги проводити вакцинацію дитини у навчальному закладі. Вакцинація дітей, які живуть із ВІЛ, проводиться відповідно до календаря щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України з урахуванням загальних принципів вакцинації дітей із ВІЛ-інфекцією. Вакцинацію рекомендується проводити тільки під наглядом лікаря-педіатра або дитячого лікаря-інфекціоніста у дитячій поліклініці чи в стаціонарних умовах. Дітям, які живуть із ВІЛ, не проводиться щеплення «живими» вакцинами. Дітям із діагнозом «СНІД» вакцинація не проводиться. Батьки або законні представники дитини мають право без пояснення причин відмовитися від проведення вакцинації у навчальному закладі, про що робиться запис у медичній картці дитини. Навчальний заклад не має права обмежувати доступ учня, який живе із ВІЛ, до участі у спортивних та гурткових заняттях, що проводяться в установі. Питання щодо відвідування ВІЛ-позитивними учнями спортивних занять та уроків фізичної культури вирішується індивідуально, з урахуванням рекомендацій дільничного лікаря. Лікар може тимчасово звільнити дитину від занять фізичною культурою (спортом) або рекомендувати заняття лікувальною фізкультурою, якщо здоровя дитини ослаблене.

ДІЇ КЕРІВНИКА І ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ВИПАДКУ РОЗГОЛОШЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ВІЛ-СТАТУС УЧНЯ (ВИХОВАНЦЯ) АБО ПРАЦІВНИКА, ЯКИЙ ЖИВЕ ІЗ ВІЛ Якщо про ВІЛ-статус неповнолітнього учня (вихованця) повідомили його батьки Керівнику і працівникам закладу освіти, яким батьки повідомили про ВІЛ- статус неповнолітнього учня, важливо памятати, що без згоди батьків вони не мають права повідомляти про це іншим працівникам, а також батькам інших учнів і що вони несуть відповідальність за розголошення цих відомостей третім особам. Завдання керівника закладу освіти – направити учня в групу або клас до чуйного й уважного педагога, з яким згодом батькам буде легше встановити довірливі стосунки. Керівник і працівник закладу освіти, які знають про ВІЛ-позитивний статус учня, повинні надати допомогу його батькам та самому учневі стосовно адаптації у колективі, створити умови для успішного навчання та подолання проблем, спричинених станом фізичного та психологічного здоровя.