Введення в психологію сімейних відносин. Сучасні наукові підходи до дослідження родини. 1. Специфіка вивчення наукової дисципліни "Психологія сімї" 2. Теоретичні основи дослідження родини й шлюбу. 3. Основні параметри сімейної структури. Чисельність родин. 4. Настанови та мотиви шлюбно-сімейної поведінки.

Існує ряд хибних уявлень стосовно предмета психології сімї: 1. Уявлення про містичний характер того, що відбувається в родині (бог, доля, гороскоп…). 2. Уявна легкість оволодіння предметом, його доступність і зрозумілість, і, як наслідок, натовп дилетантів у цій сфері.

Ю. Б. Гіппенрейтер вказує, що повсякденні психологічні знання легко доступні, але скористатися ними важко. Таким чином, існують розходження між життєвою й науковою психологією. Об'єктом життєвої психології завжди виступають конкретні люди. Індивідуальний психологічний досвід в основному складається з досвіду спілкування й взаємин з найближчим оточенням. Об'єкт наукової психології історично змінювався й містив у собі різноманітні прояви людської психіки.

Знання життєвої психології пов'язані з конкретними ситуаціями й конкретними людьми й тому ситуативні й мало узагальнені. Часто вони виражаються образно, метафорично.- Знання наукової психології фіксують факти й закономірності поведінки, спілкування, взаємодії людей. Як правило, виражені в поняттях. - Життєві знання про психологію людини здобуваються шляхом безпосереднього спостереження за іншими людьми й самоспостереження. Наукова психологія для одержання нових знань й їхнього логічного структурування використає цілий арсенал методів.

Отже, з одного боку - істотні розходження між життєвим і науковим підходами, а з іншого боку - неможливість і непотрібність заміни науковою психологією життєвого досвіду вимагають взаємозалежного дослідження еволюції сімейних відносин.

3. Молодість наукової проблематики: на початку формувався практичний запит, а потім виникали й впроваджувалися в цю сферу наукові дослідження. Не рідким випадком було відношення до проблем сімейних відносин як до "ненауковї" або "напівнаукової" області. Для фундаментальної науки займатися дослідженнями сімейних відносин було несерйозно.

4. Заповнення терапевтичного вакууму, що мав місце у вітчизняній прикладній і практичній психології протягом десятиліть, шляхом прямого запозичення закордонних методик і технік породжує чимало негативних результатів.

5. Складність сімейних відносин як предмета вивчення, що зберігається відсталістю психологічної термінології в даній області.

Важкоприступність вивчення сімейних відносин пов'язана а) з проблемою розробки й впровадження методичного інструментарію, що не наносить збитку респондентам й їхнім сімейним відносинам;

б) з впливом самого факту впливу участі випробуваних у дослідженні на їхні взаємини й психічний стан; в) з характером впливу експериментатора на спосіб життя в родині, близькість й інтимні відносини.

2. Теоретичні основи дослідження родини й шлюбу. Наукові дослідження родини почалися із середини XІX століття й були засновані, по-перше, на розвитку емпіричного методу і, по-друге, на роботах Ч. Дарвіна.

Соціальні дарвіністи, сконцентрували свою увагу на вивченні еволюції різних соціальних інститутів. Родина стала першим об'єктом їхніх досліджень. Вони намагалися визначити універсальні законі, що управляють розвитком родини, і, використовуючи дані, отримані з ряду джерел, намагалися ідентифікувати фази еволюціонування родини.

Розробка статистики на початку XX століття сильно просунула вперед наукове дослідження родини. час фокус досліджень перемістився із широких досліджень родини в різних суспільствах і культурах до конкретних аспектів сімейних взаємин, тобто з дослідження родини як "соціального інституту" до досліджень родини як "союзу взаємодіючих особистостей".

Ернест Берджес із Чиказького університету, що зробив дослідження подружньої адаптації основною соціологічною проблемою. Головне досягнення Берджеса і його співробітників полягає в тім, що вони допомогли ідентифікувати велике число даних про родину, що піддаються перевірці.

Структурно-функціональна теорія. У рамках даної теорії досліджується питання, як різні соціальні структури соціуму виконують корисні для суспільства функції.

. Теоретики даного напрямку припускають аналогію між суспільством і тваринним світом. Вони бачать у суспільстві систему подібну до біологічного організму в тім, що він складається із частин, які перебувають у певних взаєминах один з одним.

Характерна риса організму в тім, що він самозберігається, тобто виживає за допомогою своїх систем і за рахунок адаптації до навколишнього середовища. Подібним же чином суспільство має підсистеми, що вирішують його виживання. Постійні серед них - родина, економіка, релігія, політика, освітні інститути.

Макинтайр визначив три основні категорії функцій родини: 1. Функції родини (як соціального інституту) для суспільства. 2. Функції родини для самої себе як підсистеми. 3. Функції родини для кожного певного члена родини.

Згідно Талкотту Парсонсу, З Бейлзу й іншим структурним функціоналістам, для будь-якої маленької групи, щоб вона функціонувала ефективно й вижила, у ній повинні бути розподілені ролі. Маленькі групи мають тенденцію спонтанно розвивати структуру змішаних ролей. Родина традиційно породжується сама собою за допомогою сексу.

Теорія конфлікту. Дана теорія прямо протилежна підходу структурного функціоналізму, тому що розглядає конфлікт як центральну й неминучу частину людських взаємин, вона наголошує на його вирішенні.

Основні положення теорії конфлікту (по Тернеру): 1.Хоча соціальні взаємини демонструють у повному обсязі систематичні характерні риси, самі взаємини пофарбовані суперечливими інтересами. 2. Цей факт дає можливість нам уважати, що соціальні системи систематично генерують конфлікт.

3. Конфлікт - неминуча характеристика соціальних систем. 4. Ці конфлікти проявляються в біполярних протилежних інтересах. 5. Конфлікт найчастіше відбувається із приводу розподілу недостатніх ресурсів, найчастіше влади. 6. Конфлікт - основне джерело змін соціальних систем.

Символічний інтеракціонізм. У цій теорії робиться акцент на динамічному, на даний момент процесі соціальної взаємодії, за допомогою якого приходять до розуміння соціальної поведінки. Символічний аспект цієї перспективи стосується символів - слів, дій, поз і виразів, які використаються людьми для спілкування й угоди. Мова розглядається як один з основних способів, у якому різні символи значно розрізняються в різних суспільствах.

Теоретики переконані, що за допомогою вивчення інтеракції двох або більше людей, дослідник може довідатися щось про цінності й очікування цілого суспільства. З їхнього погляду, суспільство складається головним чином з людських інтеракцій один з одним.

Основні принципи : 1. Людські істоти, на відміну від нижчих тварин, наділені розумовою здібністю. 2. Розумова здібність формується соціальною взаємодією. 3. У соціальній інтеракції люди засвоюють значення й символи, що дозволяють їм реалізовувати розумові здібності, властиві людині. 4. Значення й символи дозволяють людям діяти й взаємодіяти характерним для них способом.

5. Люди здатні модифікувати й змінювати значення й символи, що використовуються ними в дії й взаємодії, на основі своєї інтерпретації ситуації. 6. Люди здатні здійснювати ці модифікації й зміни в силу здатності взаємодіяти із собою, що дозволяє їм досліджувати можливі напрямки дії, оцінювати їхні порівняльні переваги й недоліки, а потім вибирати один з варіантів. 7. Взаємозалежні епізоди дії й взаємодії становлять групи й суспільства.

Девелопменталісти - поводження родини можна пояснити стадіями її розвитку в кожній крапці її життєвого циклу. Основні положення: 1. Родини розвиваються й змінюються приблизно по одній схемі й послідовно. 2. Люди взаємодіють не тільки, коли захочуть цього самі, Алі їм також доводити реагувати на тиск середовища. 3. Родина і її члени повинні виконувати певні відповідного години завдання. 4. Індивід - основна автономна одиниця.

Теорія соціального обміну. Базове положення цієї: індивіди в процесі інтеракцій намагаються максимізувати вигоди й мінімізувати збитки при досягненні найбільш вигідних результатів (результати = вигода - збитки).

Серед впливів, які були визначені як важливі фактори в обміні в родині й у шлюбі, виділяють наступні: 1. Нормативні орієнтації пари (очікування що до ролі своєї й партнера). 2. Когнітивні орієнтації пари. 3. Основні патерни взаємодії. 4. Сприйняття ними сталості інституту шлюбу взагалі і їх конкретного зокрема.

В результаті соціалізації люди здобувають певне бачення ролі чоловіка й ролі дружини. Ці культурні очікування впливають на обміни, які мають місце в шлюбі. Таким чином, якщо чоловік і жінка соціалізувалися з орієнтацією на традиційне бачення шлюбу, характер обміну в їхній родині буде головним чином управлятися цими очікуваннями.Як недоліки цієї теорії часто відзначається те, що люди не настільки раціональні, як це бачиться теоретикам даного підходу.

3. Основні параметри сімейної структури. Чисельність родин. Форма родини. Термін "споріднення" означає сукупність соціальних відносин, заснованих на деяких факторах: біологічні зв'язки, шлюб і правові норми, правила, що стосуються всиновлення, піклування і т.п. У загальній системі родинних відносин існують два основних типи сімейної структури.

1. Нуклеарна родина складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать. 2. Розширена родина включає нуклеарну родину й багатьох родичів, наприклад дідуся й бабусю, онуків, дядька, тітку, двоюрідних братів і сестер. У більшості суспільств нуклеарна родина вважається важливим, а може бути, і основним соціальним об'єднанням.

Форма шлюбу. Моногамія – шлюб між одним чоловіком й однією жінкою. Полігамією називається шлюб між одним і декількома іншими індивідами. Шлюб між одним чоловіком і декількома жінками називається - полігінією; шлюб між однією жінкою й декількома чоловіками одержав назву поліандрії. Також існує груповий шлюб - між декількома чоловіками й декількома жінками.

"Типи владних структур" з виділенням "матріархату", "патріархату" й "егалітарних відносин".

Правила, що регулюють шлюби поза певними групами (наприклад, родин або кланів), є правилами екзогамії. Поряд з ними існують правила ендогамії, що пропонують шлюб усередині певних груп.

4. Настанови та мотиви шлюбно- сімейної поведінки. Сімейна політика СССР сприяла ситуації в родині яка існує зараз. Знищення класу домогосподарок, руйнування також і міської родини, поширення жіночої професійної зайнятості створило ґрунт для успіху ідеологічної боротьби з "патріархальщиною" й "дрібнобуржуазною родиною", з "пережитками капіталізму" у сфері шлюбу й родини, з "звільненням" жінки - пролетарки від "гніта" кухні, пелюшок, міщанського затишку, від чоловічого "всевладдя".