Іван Карпенко- Карий український письменник, драматург, актор, ерудит

Біографія Справжнє ім'я Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»).

Біографія Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше канцеляристом міської управи.

Біографія 1864 на службі в повітовому суді переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

Біографія 1870 одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей[1] втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

Біографія 1883 в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. Іван Карпенко- Карий, 1883 р.

Біографія 1884 заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». 1886–1887 опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».

Біографія 1886 у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.

Біографія 1888 з І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше до трупи іншого брата Панаса Саксаганського вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

Біографія 1897 склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. Один з останніх фотопортретів, 1905 рік

Біографія 1900–1904 створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія. Карпенко-Карий на поштовій марці 1995 р.