Презентація на тему: Культура Вавилона і Ассирії з художньої культури учениці 11-А класу с.ш.298 м.Києва Бутовської Дар'ї

У середині XIX століття в Межиріччі, на території сучасного Іраку, почалися розкопки. Вони тривають досі. Знайдено залишки будівель і навіть цілих міст, витягнуті із землі статуї і рельєфи, предмети і зброю. За цими речами ми знайомимося з культурою, побутом і мистецтвом, створеними в глибоку давнину жителями Межиріччя, або Месопотамії, як називали древні греки долину між Тигром і Євфратом. На півдні Месопотамії на початку III тисячоліття до н. е.. виникли найдавніші рабовласницькі міста-держави - спочатку Шумер, а пізніше Аккад. У II тисячолітті до н. е.. вавилонський цар Хаммурапі підпорядкував своїй владі Шумер і Аккад. Так утворилося Вавілонське царство. На півночі, по середній течії Тигру знаходилося інше рабовласницька держава - Ассирія. На багатьох архітектурних і скульптурних пам'ятниках вавілонян і ассирійців видно сліди розмальовки. Глазуровані цеглини із облицювання будинків досі зберегли свої яскраві кольори. Тому, хоча у нас немає справжніх картин того часу, ми все ж таки маємо деяке уявлення і про живопис стародавніх жителів Межиріччя.

Близько стародавнього міста Ура археологи відкопали велике кладовище. Там (особливо в царських могилах) знайшли величезну кількість найрізноманітніших речей, що розповідають про чудове мистецтво стародавніх ювелірів. Тут і шолом, викуваний із золота, і кинджал, прикрашений тонким різьбленням, намисто, сережки, золотий і срібний посуд.

Але, мабуть, найкраще - золота арфа. Спереду її рама прикрашена інкрустацією з раковин із зображенням фантастичних тварин. А внизу - золота голова бика з темно-синьою бородою з лазуриту (мінерал). Всі ці речі відносяться до початку III тисячоліття до н. е.

Приблизно до цього ж часу відноситься і опис одного з міст Шумерського царства, Урука, яке дійшло до нас у поемі про Гільгамеша. Ця поема записана на дванадцяти глиняних табличках чіткими клинописними знаками. У ній розповідається про подвиги царя стародавнього Урука Гільгамеша і про те, як він зробив свою столицю красивим і укріпленим містом (див. Бібліотека царя Ашшурбанапала). Найкраще вдалося відновити архітектуру храмів. Вони стояли в центрі міст на високих штучних пагорбах і завдяки цьому були добре видні звідусіль. Храм мав витягнуту прямокутну форму, обидві торцеві сторони прорізані дверними отворами. Стіни храму прикрашені чередующимися нішами й виступами. У середині будівлі містився відкритий дворик з вівтарем для жертвопринесення богам. Основним будівельним матеріалом вавилонян була цегла. Так само виглядав і храм, побудований в околицях Ура в кінці III тисячоліття до н. е.. Тільки вхід до нього був оброблений більш нарядно. Дерев'яні колони з лускатим візерунком, викладеним з різнокольорових каменів, підтримували невеликий навіс над дверима. На ньому красувався мідний рельєф із зображенням львиноголового орла, який впивався кігтями у двох оленів. Внизу біля дверей знаходилися дві статуї левів з міді. Усередині храму виявлені фризи з шиферу, на них білими раковинами викладені цілі картини: стада корів і телят, проціджування молока, приготування сиру.

Археологи знайшли в Межиріччі багато кам'яних плит, або стел, з рельєфами. Особливо знаменита одна - так звана стела Нарам-Сина (бл до н. е.). Вона розповідає про один з походів аккадских царів у сусідні країни. Художник вміло використовує високу вузьку плиту і, розташувавши воїнів по спіралі знизу вгору, показує підйом війська в гору. Розкидані в декількох місцях дерева говорять про лісистих схилах гори. До вершини піднявся тільки цар Нарам-Сін. Він у два рази вище воїнів, у нього на голові шолом, в одній руці він тримає лук, в іншій - стрілу. А перед ним упав навзнак ворог, пронизаний списом. Над усіма височить вершина гори у вигляді конуса, і над нею сонце і місяць - символи богів. Це вже справжня композиція.

Дійшли до нас пам'ятки мистецтва і від часів вавілонського царя Хаммурапі (XVIII ст. До н. е.). Найзнаменитіший з них - базальтовий стовп із законами.

Збереглася голова від статуї Хаммурапі: довга борода, орлиний ніс з горбинкою (Лувр, Париж). Так само виглядає Хаммурапі і на рельєфі базальтового стовпа. Значить, вже тоді особи на статуях були портретами. Будівель часів Хаммурапі не збереглося. Але завдяки розкопкам ми добре знаємо, як виглядав Вавилон VII - VI ст. до н. е. Місто було обнесено високою зубчастої стіною з вежами та брамою. Головні ворота богині Іштар у вигляді арки облицьовані глазурованими цеглинами (музей, Берлін). На синьому тлі зображено фантастичні білі і жовті дракони і бики. Фарби глазурі виблискують досі. За воротами знаходився храм бога Мардукас з семиповерховою вежею - зіккуратом. Висота її 90 м, підстава нижнього поверху 90 х 90 м. Кожен наступний поверх був менше попереднього і пофарбований в інший колір. Зіккурат був основною архітектурною формою вавилонських храмів. Про високе мистецтво вавилонських архітекторів свідчать руїни висячих садів, що прикрашали палац царя Навуходоносора (VI ст. До н. Е.). Він велів спорудити їх для своєї коханої дружини, яка була родом з гористії країни Мідії, щоб на плоских рівнинах Вавилонії створити хоча б подобу рідних їй лісистих гір. На високих склепінних арках з цегли були розташовані тераси. Поверх цеглин залитий асфальт, на ньому - свинцеві плити, а на них насипана земля і посаджені дерева і кущі. У безлісній Вавилонії висячі сади справляли незвичайне враження. Недарма стародавні греки вважали їх одним з "семи чудес світу".

На північ від Вавилона, в Ассирії, археологи також розкопали кілька міст, де були царські палаци. І якщо кожне місто було добре укріпленим місцем, то палац можна було б назвати фортецею у фортеці. Столиця Саргона II (VIII ст. До н.е.) Так і називалася Дур- Шаррукін, що значить Фортеця Саргона. Палац стояв на високому штучно насипаному пагорбі. Фасад палацу, його товсті стіни були укріплені великими виступами, а в утворених ними нішах стояли статуї. Дві з них абсолютно однакові - це два могутніх велетня, що тримають однією рукою лева, як кошеня. Очевидно, це зображений Гільгамеш, який переміг страшного лева (Лувр, Париж).

З боків біля входу в палац стояли величезні статуї крилатих биків з людськими головами. Це шеду - вартові, що охороняють палацові врата ; вони начебто пильно дивляться на минаючих повз. Кожен, хто підходив до палацу, уже здалеку бачив шеду спереду - голову, груди і дві ноги. Варто було пройти далі і подивитися на шеду збоку, як починало здаватися, що бик ступив уперед, посунувши передню ногу. Асирійський скульптор домігся цього, зробивши бику... п'ять ніг! Тому спереду видно дві ноги, а збоку - чотири. А якби не п'ята нога, то у профіль бик здавався б триногим. Особливу нарядність надавала палацу облицьовування стін різнокольоровими глазурованими цеглинами. На синьому або блакитному фоні були зображені білі і жовті розетки, квіти дерева, тварини.

Але, мабуть, найцікавішими і по справжньому художніми творами мистецтва були ассірійські рельєфи, що прикрашали стіни палаців. Ассирія була могутньою військовою державою, походам і завоюванням не було кінця, тому й на палацових рельєфах зображені в основному військові сцени, прославляючого царя-полководця. Всі сцени передані так жваво, з такою майстерністю, що відразу не кидається в очі ні умовне зображення людської фігури (завжди в профіль), ні однакові риси обличчя майже у всіх людей, ні занадто сильно підкреслена мускулатура рук і ніг (цим художник хотів показати міць ассірійського війська). На багатьох рельєфах зображено царське полювання, головним чином на левів. Тварини зображені дивно точно і правдиво. Ці пам'ятники є безцінним джерелом для вивчення історії, життя і побуту древніх, давно зниклих народів.