Земельний кадастр у Франції вважається найбільш досконалим серед кадастрів європейських країн. Він являє собою структурну систему обліку кількості та якості земель з метою оподаткування. Французький уряд, розпочавши у 1925 р. поновлення кадастру, виконував ідентифікацію даних про кожну земельну ділянку з метою з'ясування її стану, розмірів, якості, дохідності та цільового призначення. Починаючи з 1953 р. такі роботи тут покладено на державну службу, і їх повторюють через кожні п'ять років.

Державна служба земельного кадастру виконує роботи: технічні юридичні адміністративні До технічних робіт з земельного кадастру належать: відновлення застарілих кадастрових планів шляхом фотограмметричних або геодезичних операцій; збереження старих і відновлених кадастрових планів; координацію, перевірку і централізацію знімання земельних ділянок; збереження межових знаків і геодезичної мережі загалом.

Юридична служба з земельного кадастру виконує: ідентифікацію даних про власність землі і окремих ділянок; розмежування земельної власності; ведення земельно-кадастрової книги. Адміністративна служба з земельного кадастру забезпечує: складання кадастрових реєстрів; щорічну реєстрацію передачі власності на землю у кадастрових реєстрах; видачу виписок і копій кадастрових документів; нарахування податків із землі на основі кадастрових документів; складання та поновлення реєстрів по господарствах

Основною одиницею оцінки земель у французькому кадастрі виступає парцела. На парцели поділяються 1) сільськогосподарські угіддя 2) земельні ділянки, зайняті будівлями, промисловими і комерційними підприємствами. Виняток: землі військового відомства, скелі, болота, тобто землі, які не дають доходу.

Продуктивність парцел сільськогосподарського використання визначається за врожайністю всіх сільськогосподарських культур з урахуванням затрат на насіннєвий матеріал, сівбу, догляд за посівами, збирання врожаю, транспортування та збереження рослинницької продукції. Середньорічний чистий дохід визначають за останні 15 років, за винятком двох найбільш врожайних і двох наймеш врожайних. Завершальним етапом оцінки окремих парцел є розподіл їх за класами, інформація про які розмішується в спеціальних таблицях-покажчиках, так званих кадастрових матрицях.

В останні роки у Франції землі класифікуються на геоморфологічній основі, яка ґрунтується на морфолого-грунтовій інвентаризації земель у великому масштабі з виділенням територій, придатних для вирощування різних сільськогосподарських культур, лісорозведення або лісовідновлення, розміщення пасовищ, земель природоохоронного призначення тощо.

Хоча Франція й розглядається як історична батьківщина сучасного кадастру, сьогодні французький кадастр не можна привести як успішно діючий приклад. Основною первісною метою його було оподатковування нерухомості, що привело до формування інформаційної системи, заснованої на реєстрі власників нерухомості й через них - приписаних до них їхніх володінь. Бурхливі політичні події з однієї сторони й непослідовна поспішність, з якої всякий черговий раз бралися за вдосконалювання кадастру - з іншої, привели до досить сумнівного результату: 1) Немає підстав стверджувати, що все реально існуючі одиниці земельної власності відбиті в кадастрі

основний негатив полягає в тому, що 2) границі реальних володінь і зафіксовані в кадастрі часто не збігаються один з одним. При чому мова йде не про те, що реальні й відбиті графічно земельні ділянки мають принципово різну конфігурацію, а про те, що постійно виявляється якась «зрушення», якась неточність, якась зразковість. o Якщо таке положення незначно позначається на результатах податкового збору, то для цілей юридичних воно часто небезпечно неприпустимими непорозуміннями. o Внаслідок цього кадастр у Франції не можна розглядати як авторитетний юридичний документ.

До цього необхідно додати той факт, що 3) державна власність не відбита в Кадастрі Таким чином, існують явна недостатність кадастрової інформації. Причина цього криється, реєстрації приналежних йому об'єктів нерухомості. Крім того, існують помилки, які є результатом незареєстрованних змін (багато кілометрів комунальних мереж не існує юридично й у такий спосіб не можуть за існуючими правилами фігурувати в Кадастровому плані).

Всебічна оцінка існуючих земельних кадастрів у зарубіжних країнах й в Україні показує, що вони ще не є тією єдиною системою землевпорядних робіт, яка б дала повну і достовірну інформацію про кожну земельну ділянку, шо необхідно для поліпшення земельних відносин. Для удосконалення державного земельного кадастру в Україні необхідно: 1. прийняти закон про державний земельний кадастр і відповідні нормативно-правові акти; 2. протягом 3-5 найближчих років здійснити повторне великомасштабне обстеження грунтів 3. на всій території України і їх покласти в основу майбутніх земельно-кадастрових робіт; 4. обновити наявні планово-картографічні матеріали; 5. створити і запровадити автоматизовану систему ведення державного земельного кадастру.

Крячко Євген Павлик Галина Мутницька Ганна