Василь Сухомлинський «Усмішка»
Був сонячний травневий ранок.
… грав на срібних струнах жайворонок.
Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка.
… їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом.
Коли це дівчинка побачила діда.
Дівчинка несла назустріч дідові усмішку.
Та дід не усміхнувся
Усмішка погасла на її лиці.
… спохмурнів цілий світ.
Дівчинка заплакала.
Її серце затремтіло, коли вона побачила – знову назустріч хтось іде.
… бабуся з ціпком старенька дибає.
Бабуся усміхнулась.
… цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами.
… заграв на срібних струнах жайворонок.