Червона Шапочка. Жила собі маленька дівчинка. Мати любила її до нестями, а бабуня - ще більше. На день народження бабуся подарувала онучці червону шапочку. - презентация

1 Червона Шапочка

2 Жила собі маленька дівчинка. Мати любила її до нестями, а бабуня - ще більше. На день народження бабуся подарувала онучці червону шапочку. Дівчинка залюбки носила її, тож сусіди так і казали: «Ось Червона Шапочка йде!» Одного разу мати напекла пиріжків і попросила доню: - Сходи, Червона Шапочко, до бабусі, віднеси їй пиріжків і горщик масла, та й дізнайся, як вона почувається.

3 - Пішла Червона Шапочка до бабусі. Йде вона лісом, а назустріч їй – сірий Вовк. - Куди це ти йдеш, Червона Шапочко? - запитує Вовк. - До бабуні поспішаю, несу їй пиріжки й горщик масла. - А далеко живе твоя бабуся? - Далеко, - відповідає Червона Шапочка. – В лісі, за млином, у першому будиночку. - Гаразд, - каже Вовк, - Я також провідаю твою бабусю. Я піду цією стежкою, а ти йди тією. Подивимося, хто швидше прийде!

4 Сказав це Вовк і чимдуж помчав найкоротшим шляхом. А Червона Шапочка попрямувала тим, що був довшим. Йшла вона не поспішаючи, дорогою спинялася, квіти збирала. Не встигла вона ще й до млина дійти, як Вовк вже прибіг до бабусиного будиночка, та й постукав у двері: - Стук-стук!

5 Хто там? – спитала бабуся. - Це я, ваша онучка, Червона Шапочка, - відказав Вовк. - Я до вас у гості прийшла, пиріжки принесла і горщик масла. А бабуня хворою була і в той час саме у ліжку лежала. Вона подумала, що це справді онука її прийшла, тож гукнула: Смикни за мотузку, дитино, двері й відчиняться! Вовк смикнув за мотузку – двері розчинилися.

6 Кинувся Вовк на бабусю і враз проковтнув її. Потім зачинив двері, ліг у бабусину постіль і став чекати Червону Шапочку. Невдовзі вона прийшла і постукала: - Стук-стук! - Хто там? – спитав Вовк. А голос у нього грубий, хрипкий. Червона Шапочка спершу злякалася, але подумала, що бабуня застудилася, тож відповіла: - Це я, онучка ваша. Принесла вам пиріжки і горщик масла! Вовк відкашлявся і промовив вже не так грубо: - Смикни за мотузку, дитино, двері й відчиняться.

7 Червона Шапочка смикнула за мотузку – двері розчинилися. Увійшла дівчинка до будиночка, а Вовк сховався під ковдру і прикинувся бабусею. Червона Шапочка підійшла до Вовка та й запитує: - Бабуню, а чому у вас такі великі вуха? - Щоб краще чути тебе, дитино моя.

8 - Бабусю, а чому у вас такі великі очі? - Щоб краще бачити тебе, дитино моя. - Бабусю, а чому у вас такі великі зуби? - А це, щоб швидше зїсти тебе, дитино моя! Не встигла Червона Шапочка й зойкнути, як Вовк кинуся на неї та проковтнув.

9 Але, на щастя, неподалік проходили лісоруби з сокирами. Почули вони шум, забігли до будиночка і вбили Вовка. А потім розпороли йому живіт, і звідти вийшла Червона Шапочка, а за нею і бабуся – обидві цілі й неушкоджені.