ХРИСТИЯНСЬКІ ЧЕСНОТИ

Чеснота – добро, що стало звичкою Чеснота – це визначений святим та благим Богом образ внутрішньої схильності людини, що кличе її чинити добро.

Усі християнські чесноти полягають у виконанні двох найголовніших заповідей – любові до Бога усім серцем і розумом та до людей, як до самого себе

ВИДИ ЧЕСНОТ ПРИРОДНІ НАДБАНІ ХАРИЗМАТИЧНІ

ПРИРОДНІ ЧЕСНОТИ Це чесноти природних сил та здібностей душі, тобто розуму, почуттів та волі. Вони даються людині від народження як подарунки, які треба берегти та примножувати. Це ясність розуму, швидкість думки, надійність пам'яті, щирість почуття, стійкість волі, талановитість, цнотливість, чесність, відкритість тощо.

НАДБАНІ ЧЕСНОТИ Це чесноти, засвоєні людиною у процесі інтелектуального та морального формування, що є результатом отриманої освіти та виховання. Надбані інтелектуальні чесноти:творча міць розуму та сукупність мудрості, знань та компетенції. Надбані емоційні чесноти: помірність, витримка, повага та піклування про людину, вдячність тощо. Надбані вольові чесноти: вірність, мужність, стійкість, терпіння, постійність, цілеспрямованість.

ХАРИЗМАТИЧНІ ЧЕСНОТИ Це чесноти, що перевищують міру та можливості звичайної людської природи та є чистим даром Божої благодаті. Харизматичні чесноти розуму: надприродні мудрість та знання. Харизматичні чесноти почуття: чистота серця, радість, мир, справжня любов до людей та повна – до Бога.

Кожна євангельська чеснота складається із дії благодаті Божої та людської свободи; кожна із них – Бого-людська дія, Бого-людський факт. св. Іустин Попович

ВИДОПОДІЛ ЧЕСНОТ ЗА ХАРАКТЕРОМ АСКЕТИЧНІ МОРАЛЬНІ РЕЛІГІЙНІ

АСКЕТИЧНІ ЧЕСНОТИ Піст Тілесні подвиги Праця Утримання Чистота Трезвіння Непорочність Цнотливість

МОРАЛЬНІ ЧЕСНОТИ Увага до людини Чесність Щирість Довіра Вдячність Любов до людини Милість Допомога Бескорисність Самопожертва Благодійність Терпіння Смирення Відповідальність Співчуття тощо

РЕЛІГІЙНІ ЧЕСНОТИ Віра Надія Любов Страх Божий Благоговіння Благочестя Смирення Молитва Каяття Вірність Відданість Праведність тощо

Три головні християнські чесноти – віра, надія, любов Йдучи за ними у своєму житті, людина ще до смерті долучається Царства Небесного. Адже, за словами Христа, душа того, хто любить, а відтак вірить і сподівається на Бога, стає обителлю Самого Творця

Чеснота… Російською – добродетель. Те тобто, що допомагає людині робити добро… А якщо людина намагається робити добро самотужки?

Якщо відсутня віра… …людина чинить добре, але не вірить у Бога, не розуміє того, Хто дає їй сили чинити так, і впадає у гординю.

Якщо відсутня надія Людина може злякатися труднощів, що виникають на шляху будь-якої доброї справи.

Якщо відсутня любов Якщо людина робить добрі справи без любові, вони стають лише дотриманням мертвої букви закону і не мають ваги у Божих очах

ПИТАННЯ ДО НЕБА У чому полягає сенс цих трьох головних чеснот?

ВIPA «Віра - це здійснення очікуваного та впевненість у невидимому» (Євр. 11:1) «Вірою дізнаємося, що віки влаштовані словом Божим, так що з невидимого пішло видиме» (Євр. 11:3)

Велика справа – вiра! Й апостол Петро вiрою йшов хвилями, але щойно втрутилася логiка, почав тонути. Паiсiй Афонський

Віра – значить вірувати у невидиме, а не лише у видиме Апостол Павло

Вiра посилюється молитвою. Людина, яка не плекала у собі віру з дитинства, проте налаштована на це, може виплекати її молитвою, просити Христа додати їй віри. Паісій Афонський

Зазвичай спочатку люди звертаються до людської відради,а до Бога звертаються лише після того, як розчаруються в людях. Проте якщо ми не хочемо мучитися, БУДЕМО ПРОСИТИ ВІДРАДИ БОЖЕСТВЕННОЇ, оскільки вона і є єдиною істинною відрадою. Віри в існування Бога недостатньо,необхідна і довіра Йому. Довіра Богу задіює Його допомогу. Паісій Афонський

НАДІЯ «Возлюблені! Ми тепер діти Божі; проте ще не відкрилося, що будемо. Знаємо лише, що, коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, який Він є. І кожен, хто має цю надію на Нього, очищує себе так, як Він є чистим» (1Ін. 3: 3) «Адже ми маємо спасіння у надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; адже якщо хто бачить, то чого йому і сподіватися? Але коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді очікуємо у терпінні». (Рим. 8 :24-25)

Людина не просто вірить – вона сподівається, вона спирається на плоди своєї віри

Ми вчимося надії щодня на побутовому рівні і поступово починаємо бачити у щоденній метушні вогник великої надії на Спасіння

ЛЮБОВ Тепер є ці три: віра, надія, любов; проте любов з них більше (1 Кор. 13:13) Возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, та усією душею твоєю, і усім розумом твоїм. Це є перша та найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: возлюби ближнього свого як самого себе (Мф. 22:35-40).

Той, хто не любить брата, якого бачить, як зможе полюбити Бога, Якого не бачить? (1 Ін., 4:20).

«Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, не превозноситься, не гордує, не чинить неправди, не шукає свого… не радіє неправді, а співрадіє істині» Апостол Павло

Ми вчимося любити Бога, передусім, на людях, які є образ Божий

Дитина, наприклад, передусім любить батька й матір,а потім любов до батьків переносить на невидимого Бога

Чим сильніше любов до Бога, чим ближче до Нього закохані, тим ближче вони один до одного, тим сильніше їх кохання.

ЖЕРТОВНІСТЬ – ОЗНАКА СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ Хресна жертва – прояв найвищої любові Бога до людини

І людина крок за кроком кожен день має вчитися жертовності, переборюючи свій егоїзм заради ближнього, тим самим стаючи на крок ближче до Бога

Декілька методичних зауваг з теми (до розробки Ухань Н.Г. Урок 7. Православні цінності в історії Слобожанщини. Віра. Надія. Любов //Методичні рекомендації… за ред. Л.Д.Покроєвої. - Харків:Харківська академія неперервної освіти, – С.64-67) Труднощі перекладу: а) добродетель – чеснота (не цінність, цінність - ценность); б) подавати текст Символу Віри у школах Слобожанщини рекомендується церковнословянською, оскільки саме нею він звучить під час Літургії у православних храмах на цій території. Необхідні супровідні пояснення вчитель уже робитиме українською. Це ж стосується й інших текстів молитов та Біблії. Таким чином і їх сенс буде доступним для учнів, і мова богослужіння не видаватиметься їм чужою та незрозумілою.

Смислові некоректності: а) …поняття й почуття віри або невіри притаманне кожній людині [с.65]. Для людини природним станом є бути віруючою, адже кожна душа - християнка. І їй властива жага Творця. Ця жага приводить її або до істинної, православної віри, або до хибної віри (секти, язичництво, буддизм, магометанство etc). Невіра, направду, як така не існує, адже те, що ми розуміємо під цим поняттям – атеїзм – віра у те, що Бога немає. Отже, навряд чи можемо говорити про притаманність невіри як про якість людського єства. Очевидно, що варто сформулювати якось на кшталт: Кожна людина вірить у Боже існування або у Боже неіснування, абсолютно абстрагуватися від відносин з Богом вона не може;

б) Тут [у СВ] у образах Отця,Сина і Святого Духа уособлюється триєдність світобуття...[с. 66] Православне учіння про Святу Трійцю свідчить, що Єдиний Бог у трьох Іпостасях - обєктивно існуюча духовна реальність, а не символ, образ тощо. Значить, Отець, Син і Дух Святий не можуть нічого уособлювати, зокрема загадкову триєдність світобуття (що має вигляд фольклорного атавізму особистого світогляду автора); в)...в образі Соборної Церкви, що є тілом Христового Духу [с. 66]. Щодо образу – аналогічно. Щодо тіла Христового Духу: Церква є Тілом Христовим, а не тілом Його Духу. Очевидно, що автор змішав воєдино дві Іпостасі Святої Трійці – Ісуса Христа та Святого Духа. Це вже близьке до єресі висловлювання;

г) Світ починається там, де і закінчується. У розгалуженому дереві світогляду. Дане твердження скоріш варто включти до методичного посібника Індуїстська культура Слобожанщини, якщо зявиться такий курс. Православне бачення таке, що світ не є фікцією, не є однією із варіацій, гілок дерева світогляду – він абсолютно реальний, він має свого Творця, незалежно від світогляду людини.

Загальні вимоги до викладання даного курсу: а) використання церковнословянських текстів Біблії та молитов та послуговування їхніми якісними перекладами для пояснення їхнього сенсу; б) орієнтація на святоотцівський досвід тлумачення біблійних текстів,викладачам рекомендовано послуговуватися Толковой Библией С. Лопухіна, щоби потім доступно, але правильно пояснити дітям уривки, що згадуются на занятті; в) попередня катехізація педагогів, що викладатимуть цю дисципліну: наполягаємо на неприпустимості залучення до навчання Православній культурі людей, далеких від православної віри, таких що не знають її основ, не живуть літургійним життям, не долучаються до Таїнств.

Дякую за увагу