Давньогрецька лірика Поезія Сапфо

Міфологічна біографія Сапфо починається з її імені та місця народження. На еолійському діалекті, яким писала свої твори поетеса, її ім'я звучить як Псапфа й означає «світла, осяйна». Вона й справді стала яскравою зіркою на поетичному небосхилі не лише Еллади, а й усього світу. Та й народилася Сапфо на острові, якому самі боги призначили посісти особливе місце в еллінській поезії, бо, як мовилося, саме до нього морські хвилі принесли ліру загиблого співця Орфея. Тож не дивно, що на цьому острові народилася поетеса, рівна талантом божественному Орфеєві. Жереб мені Випав такий: Серцем палким Любити Ласку весни, Розкіш, красу, Сонця ясне Проміння. Сапфо Gustav Klimt, рр.

Біографічні відомості Сапфо народилася близько 612 р. до н. е. на острові Лесбос. Жила в Мітілені. Дата смерті поетеси не відома, але з одного фрагменту можна припустити, що вона дожила до глибокої старості. Втім, існує також легенда про самогубство Сапфо: вона нібито кинулася з Левкадійської скелі в море через кохання до красеня Фаона. Cапфо на Левкадійській скелі Gros, Antoine-Jean

Сапфо походила зі знатного аристократичного роду. Під час демократичного перевороту на Лесбосі змушена була разом з родиною тимчасово залишити острів і відправитися у вигнання на далеку Сицилію, де провела декілька років. Давньогрецькі поети Алкей і Сапфо. Малюнок на вазі.

Повернувшись у Мітілену, Сапфо організувала школу для дівчат з аристократичних сімей, де юнки навчалися наук, музики та поезії. Цей заклад називали «школою служительок муз», і він здобув великої слави. Поезія Сапфо сповнена світом дівочих почуттів, проникнута музикою кохання, яка несе бажання кохати і чітке розуміння, що кожне нове почуття принесе біль і страждання. Поетеса переконана, що лише це велике почуття, підносить дущу людини до незримих висот. Кохання, на її думку, породжує у світі красу, без нього взагалі життя не має сенсу. Сапфо. Ваза школи Полігонта, рр. до н.е., Афіни

В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), послання, оди, пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві поезії. Одним із найвідоміших віршів Сапфо став «Гімн Афродіті», в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні. Сапфо. Heva Coomans

Барвношатна владарко, Афродіто, Дочко Зевса, підступів тайних повна, Я молю тебе, не смути мені ти Серця, богине, Але знов прилинь, як колись бувало: Здалеку мої ти благання чула, Батьківський чертог кидала й до мене На колісниці Золотій летіла ти. Міцнокрила Горобина зграя, її несучи, Над землею темною, наче вихор, Мчала в ефірі. Так мені являлася ти, блаженна, З усміхом ясним на лиці безсмертнім: «Що тебе засмучує, що тривожить, Чом мене кличеш? І чого бажаєш бентежним серцем, І кого схилити Пейто повинна У ярмо любовне тобі? Зневажив Хто тебе, Сапфо? Хто тікає - скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв - сам дари вестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро, Хоч ти й не схочеш...» O, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу.

Особливості лірики Поезія Сапфо відзначається живописними замальовками природи, майстерно використаними традиційними мотивами фольклорних і ритуальних дівочих пісень, різноманітністю поетичних ритмів. Значного поширення не лише у давньогрецькій, а й у римській поезії набула так звана «сапфічна строфа». Перші три рядки строфи складаються з одного дактиля посередині та двох трохеїв на початку і наприкінці; а четвертий рядок з одного дактиля й одного трохея.

Значення поезії Поезію Сапфо шанували у всі часи. «Десятою музою» називав Сапфо знаменитий античний філософ Платон. Сапфо прославляли у піснях, її зображення карбували на монетах і вирізьблювали з мармуру. На фресці з Помпей зберігся легендарний портрет видатної поетеси на ньому зображена граціозна жінка з великими, чорними, як маслини, очима, з чорнявими кучерями, що спадають на чоло. З ім'ям Сапфо пов'язане становлення європейської любовної лірики. Сапфо. Античний бюст.