Іван Карпенко-Карий Учениці 8-В класу ЗОШ 28 Купріянова Ірина

Біографія Справжнє ім'я Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко- Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»). Справжнє ім'я Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко- Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»). Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше канцеляристом міської управи. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше канцеляристом міської управи. назад вперед

назад вперед 1886 у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником з І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше до трупи іншого брата Панаса Саксаганського вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч» склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. 1900–1904 створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

назадвперед У художньому осмисленні суспільних процесів своєї доби, буття людини і світу взагалі І.Тобілевич (Карпенко- Карий) найповніше реалізував себе в жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української культури і набула «характеру вельмиповажного театрального жанру». Його «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» є класикою світової драматургії і неперевершеним взірцем для наступних поколінь комедіографів. Драматургійна творчість

назад вперед Усього І. Карпенко-Карий написав 18 п'єс: Бурлака (1883) Безталанна (1884) Бондарівна (1884) Розумний і дурень (1885) Наймичка (1885) Мартин Боруля (1886) Гроші (1889) Сто тисяч (1889) Батькова казка (1892) Паливода XVIII століття (1893) Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895) Понад Дніпром (1897) Чумаки (1897) Сава Чалий (1899) Хазяїн (1900) Гандзя (1902) Суета (1903) Житейськеє море (1904) П'єси