І.К.Карпенко- Карий(Тобілевич) – великий обсерватор життя(І.Франко)

Місто Бобринець Із дитячих літ мріяв І. Тобілевич про театр, і коли в містечку Бобринці, де юнак служив писарчуком у різних повітових установах, утворився аматорський драматичний гурток, він став одним із найактивніших його учасників. Захоплення сценою було настільки сильним, що хлопчина ходив пішки за півсотні кілометрів до Єлисаветграда (тепер Кіровоград), щоб подивитися "Наталку Полтавку" у виконанні місцевих акторів, а також виставу шекспірівського "Отелло" за участю видатного негритянського трагіка Айри Олдріджа в головній ролі...

І. Тобілевич і його молодший брат Микола, тоді учень Херсонської гімназії, згодом знаменитий актор, театральний діяч М. Садовський.

І. Тобілевич заснував новий драматичний гурток, у якому ставилися російські та українські п'єси. Аматори пропагували зі сцени художні твори, сповнені співчуття до тяжкої долі простої людини, вважали своїм обов'язком засобами мистецтва боротися за правду й справедливість, за високі гуманістичні ідеали. Саме такі гуртки готували грунт для розвитку професіонального українського театру.

4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря Єлисаветградської міської поліції. Пізніше І. Франко влучно скаже з цього приводу, що царський уряд втратив тоді поліційного пристава І.Тобілевича, а Україна придбала драматурга І. Карпенка-Карого.

І. Карпенко-Карий стає актором- професіоналом - працює спочатку в трупі М.Садовського, а пізніше, прагнучи об'єднати кращі артистичні сили в одному колективі, разом із П.Саксаганським, очолює "Товариство російсько- малоросійських артистів".

Найяскравіше його виконавська майстерність виявилась у таких різнопланових ролях, як возний ("Наталка Полтавка"), Калитка ("Сто тисяч"), Пузир ("Хазяїн"), Назар ("Назар Стодоля") та інші.

І. Карпенко-Карий і П. Саксаганський закликали акторів об'єднатися в одному товаристві. Саме їх трупа й стала тим творчим осередком, у якому пізніше зійшлися корифеї українського театру.

У липні - серпні 1902 р. трупа виступає в Харкові.

Наближалося свято відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві, на яке трупа одержала запрошення. І.Карпенко-Карий переживав тоді щасливі дні, радів, що його п'єси йдуть на сцені й високо оцінені театральною критикою. Він сповнений нових творчих задумів...

"Я був хворий, і стан мого здоров'я одбивсь на портреті", - писав автор.

Час. від часу він виїжджав то на хутір Надія, то в Єлисаветград, щоб заспокоїтись, відпочити, але хвороба не відступала.

Цей, недавно знайдений, рідкісний знімок письменника зроблений на хуторі Надія після приїзду його з Ялти (літо 1907 р.). Виснажений тяжкою хворобою, він все ще сподівався повернутися до театру, до праці...

Внесок І. Карпенка-Карого в українську класичну драматургію, за словами І. Франка, "наповняє нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя". Твори корифея вітчизняного мистецтва і сьогодні не сходять зі сцени. "Відгуки карпенківської драматургії, - як писав М. Рильський, -...чуємо... в усьому кращому, що маємо ми нині в українському театрі".

Заповідник-музей "Хутір Надія"

Заповідник є однією з найвизначніших історико-культурних пам'яток України. Більше ста років тому на місці, де тепер шумлять могутні дуби і стрункі тополі, плодоносить фруктовий сад, блищить широкий став, був голий степ. Садибу було засновано визначним українським драматургом, актором, театральним та громадським діячем Іваном Карповичем Тобілевичем (Карпенком-Карим) на 11 гектарах землі, що дісталася у спадщину його дружині, Надії Карлівні Тарковській. Саме на спомин про неї Іван Карпович дав назву хутору.

"

Будинок, побудований І.К.Тобілевичем та реставрований у 1984 р.

Стела, присвячена Надії Карлівні Тарковській, роботи скульптора В.Френчка 2007

Копія альтанки, що стояла на хуторі Надія за життя І.К.Тобілевича

Використані джерела Інтернет-ресурси: library.kr.ua/kray/kariy/kariy.html ; Презентацію створила Губська Ольга Володимирівна, вчитель української мови та літератури Валківського ліцею імені О.Масельського Валківської районної ради Харківської області