Лекція 3. Вибір партнера і фактори ризику при вступі до шлюбу. 1.Теорії вибору шлюбного партнера. 2.Фактори, що сприяють розлученню та зміцненню сімейних стосунків. 3.Передшлюбне залицяння. Види любові. 4.Мотивація вступу до шлюбу.

К. Мелвилл, уподібнює процес вибору дружини торговельній угоді, причому "валютою" в обміні служать такі соціальні цінності двох індивідів, як соціальне походження, економічне становище, вміння й особисті якості (вік, зовнішність)

Прихильники теорії гомогамії (Най А., Берардо Ф., Боссард Дж. й ін.) затверджували, що "виміняні" можуть бути не будь-які чоловік і жінка, а лише ті, які мають однаковою "соціальну цінність", або гомогамією. Фактично в число можливих обранців входять із ті, що мають однакові характеристики, які мають першорядне значення з погляду шлюбного вибору (раса, віросповідання, соціальний клас, близькість по освітньому рівню, віку, шлюбний статус, територіальна близькість проживання)

Теорія "потреб, що доповнюють," (Уинч Р.) полягає в припущенні, що принцип гомогамії може бути застосований тільки до соціально-культурних характеристик, а на рівні особистісних характеристик притягаються протилежності.

Інструментальна теорія підбора чоловіка й жінки, розроблена Сентерсом, також приділяє першорядну увагу задоволенню потреб, але при цьому затверджує, що одні потреби (наприклад, статева й потреба в приналежності) більш важливі, ніж інші, і що деякі потреби більше властиві чоловікам, чим жінкам, і навпаки. Згідно Сентерса, людину тягне до того, чиї потреби подібні з його власними або доповнюють їх.

Відповідно до Адамса, що вивчав міцні студентські пари протягом 6 місяців, первинний потяг заснований скоріше на зовнішніх особливостях, таких як фізична привабливість, товариськість, врівноваженість і спільні інтерес. Стосунки які вже зав'язалися, зміцняються завдяки реакціям навколишніх, одержанню статусу пари, відчуттю затишку й спокою в присутності один одного й дії інших подібних факторів. Потім пара вступає в стадію взаємних зобов'язань і близькості, що ще більше зближає партнерів. Члени пари, що зв'язали себе взаємними зобов'язаннями, вивчають погляди й цінності один одного. На цій стадії пари часто готова до того, щоб ухвалити рішення щодо вступі до шлюбу

Теорія "ролі" (Мерстейн Б.) 1)на кожному щаблі розвитку взаємин партнерів та міцність стосунків залежить від так званої рівності обміну (відбувається облік плюсів і мінусів кожного індивіда, кожна людина намагається одружитися з найбільш привабливим для себе партнером); 2)шлюбний вибір містить у собі серію послідовних стадій, або фільтрів. Виділяються три стадії: стимул (привабливість партнера) - цінність (подібність поглядів) - роль (відповідність рольового поводження обранця очікуванням).

У «круговій теории любові» (Рейс А.) розглядається чотири стадії: 1)встановлення взаємозв'язку (критерій - легкість спілкування, що залежить від соціально-культурних факторів); 2)саморозкриття - виникнення довіри, можливість розкриття себе перед іншим; 3)формування взаємної залежності (на основі почуття необхідності один одному); 4)реалізація базових потреб особистості (у любові, довірі).

Загальним для перерахованих теорій є те, що всі вони базуються на принципі соціально-культурної гомогамії, а механізм вибору партнера розглядається як система фільтрів. Дані теорії послідовно звужують коло можливих обранців, відтинаючи невідповідних.

Психоаналіз при подружньому виборі ідентифікація дитини з батьком проявляється в тім, що пошуки партнера ґрунтуються на виробленому уявленні про батька протилежної статі як ідеалу чоловіка. По цій теорії, задоволеність шлюбом залежить від відповідності чоловіка образу батька.

2. Фактори, що сприяють розлученню та зміцненню сімейних стосунків. вибір шлюбного партнера впливає на долю конкретної пари. Як показали результати багатьох досліджень, той "багаж", тобто сукупність дошлюбних факторів, з якими молоді люди починають сімейне життя, впливає на успіх адаптації в перші роки спільного життя, на міцність родини, ступінь імовірності розлучення.

З особливостей прасемьї найбільш вивчений вплив наступних: розлучення батьків збільшує ймовірність розлучення їхніх вирослих дітей чим нижче рівень освіти, професійний статус і доход чоловіка, тим вище ймовірність розлучення

До числа дошлюбних факторів, що збільшують імовірність розлучення, західні психологи й соціологи одностайно відносять вагітність нареченої

Збільшують імовірність розлучення й інші характеристики дошлюбного періоду життя: нетривалий строк дошлюбного знайомства (строк, що рекомендується психологами, - 1-1,5 року); серйозні сварки й конфлікти під час залицяння; негативне відношення батьків до даного шлюбу (не одержали схвалення при вступі в шлюб 43% тих, хто розвівся, і лише 13% живуть у стабільному шлюбі).

Факторами ризику є такі обставини: занадто ранній шлюб (до 19 років), відкладання офіційного оформлення відносин (як ознака неготовності до прийняття на себе відповідальне ти), різниця у віці між чоловіками більше 10 років, істотна різниця у фізичній привабливості, деякі мотиви при вступі в шлюб (по матеріальних міркуваннях, заміжжя з бажання досадити кому- небудь третьому, заміжжя з метою піти з ненависного рідного дому)

Негативний вплив на побудову довгострокових відносин спричиняють деякі властивості особистості: особистісна (емоційна) незрілість, низька самооцінка (оскільки вона породжує невпевненість і ревнощі, утрудняє відносини, побудовані на любові й довірі), надмірна залежність (від батьків), емоційна ізоляція (як нездатність прояву своїх почуттів і прийняття почуттів іншого)

Всі ці фактори мають скоріше "кумулятивний" характер, так що при нагромадженні їхня ймовірність несформованих подружніх відносин збільшується.

ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗМІЦНЕННЮ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН подібність в освіті, соціальному статусі, у поглядах на більшість основних життєвих питань, однакова фізична привабливість партнерів, поділювані інтереси й види активності, подібні сексуальні потреби, а також особистісні особливості, у числі яких: здатність створювати й приймати душевну близькість, здатність до гарної адаптації, емоційна стабільність і багато інших.

М. Яффі й Ф. Фенвік (1991) підкреслюють значення сексуальної сумісності, під якою вони розуміють не "техніку" любові, якій, на їхню думку, можна цілком навчитися в процесі взаємної адаптації, а дійсний потяг партнерів один до одного й приблизно рівне значення цієї сфери подружніх відносин для обох.

Функції передшлюбного залицяння 1. Протягом всього залицяння відбувається нагромадження спільних вражень і переживань. 2.Пізнання один одного й одночасне уточнення й перевірка ухваленого рішення. 3. Проектування сімейного життя: визначення матеріально-побутових умов і визначення укладу родини.

"предшлюбний експеримент" - своєрідне моделювання всієї реальності сімейних відносин до їх офіційного юридичного початку (включаючи сексуальний контакт).

Любов взагалі - це мистецтво, що вимагає досвіду й уміння концентруватися, інтуїції й розуміння; словом, його треба осягати.

Причиною того, що багато хто не визнають цієї необхідності, є, на думку Фрома обставини: 1)більша частина людей дивиться на любов з позиції "як бути улюбленим", а не "як любити"; 2)існує подання, що проблема в самій любові, а не в здатності любити; 3)змішуються поняття "закоханість" й "стан любові", у результаті чого домінує подання про те, що немає нічого легше любові, у той час як на практиці це зовсім інакше.

ВИДИ ЛЮБОВІ 1)ерос - жагуча, виняткова любов-захоплення, що прагне до повного фізичного володіння; 2)людус - гедоністична любов-гра, що не відрізняється глибоким почуття й порівняно легко допускає можливість зради; 3)сторге - спокійна, тепла й надійна любов-дружба; 4)прагма - виникає з сміши людуса й сторге - розумова, любов, що піддається контролю, розрахунку; 5)манія - виростає зі змішання еросу й людуса, ірраціональна любов - одержимість, для якої типові непевність і залежність від об'єкта потягу; 6)агапе - безкорислива любов-самовіддача, синтез еросу й сторге.

По Стернбергу, любов має три складові: інтимність, пристрасть і рішення (зобов'язання).

"Закон статевого притягування", сформульований О. Вейнингером

На думку деяких дослідників, у великій кількості випадків любов виявляється фактором, що перешкоджає збереженню сімейного союзу. У нетерпінні любові ми шукаємо не чоловіка, чи дружину, а коханого, забуваючи про те, що жити нам доведеться не з одним цим прекрасним почуттям, а з її предметом і носієм - цілком конкретною людиною, що володіє унікальним психічним світом, образом свого "Я", темпераментом, характером й особистісними особливостями, від чого злиття двох "Я" не завжди приводить до появи одного "Ми". Під романтичним покровом любові ми дуже часто забуваємо, що, як би чоловік і жінка не любили один одного, у своїй родині вони просто зобов'язані будуть виконувати звичайні для кожної подружньої пари функції.

С. В. Ковальов думає, що мотивація вступу в шлюб включає принаймні п'ять типів: любов, духовну близькість, матеріальний розрахунок, психологічну відповідність, моральні міркування.

X. Шельский затверджує, що, коли очікування любові стає першорядним мотивом шлюбу, основний зміст сімейного життя з її повсякденними турботами, доглядом за маленькими дітьми приводить до загибелі цих ілюзій, руйнуванню чарівництва, що нерідко приводить до пошуків нового любовного партнера.

Е. Г. Ейдеміллер і В. В. Юстицький Автори розглядають емоційні відносини симпатії як цементуючу силу в сімейних відносинах. Вони відзначають, що відносини симпатії в певній мері нейтралізують стан фрустрації, що виникає у міжособистісних відносинах, у тому числі й у родині. Легше виникає адаптація до фруструючих особливостей характеру чоловіка, чи дружини.

Про зв'язок любові як мотиву вступу в шлюб і задоволеності шлюбом говорить робота Н. Г. Юркевич. На вибірці з 612 жінок й 365 чоловіків нею були отримані наступні результати: щасливі шлюбні союзи складали жінки, з яких 75,10% вийшли заміж по любові, 13,88% по симпатії, в 2,86% мотивом було прагнення позбутися від самітності, в 1,63% короткочасне захоплення. Серед невдалих шлюбів розподіл відповідей наступне - по любові вийшли заміж 27% жінок, по симпатії - 17%, мотив "прагнення позбутися від самітності" назвали 12,93% жінок, короткочасне захоплення - 1,63%. В інших була інша відповідь або відповіді не бути.

У чоловіків відповіді приблизно подібні, хоча тих, хто вступав у шлюб по любові серед них у цілому менше: 62,80% у щасливих шлюбах й 17,74% у невдалих, а тих, хто назвав мотивами шлюбу прагнення позбутися від самітності й легкодумство більше (відповідно по 10,37% й 8,05% у щасливих шлюбах і по 16,13% й 25,80% у невдалих). Серед чоловіків більша частка інші відповіді - 25,81%).