Аристотель

Аристо́тель давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.

Аристотель народився в місті Стагіра. У 367 до н. е. 347 до н. е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. 335 до н. е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа Александра. У 335 до н. е. повернувся до Афін, де заснував свою філософську школу перипатетиків. Серед його творів «Нікомахова етика», перша «Поетика».

Аристотель жив і працював у той час, коли культура вільних грецьких міст-держав досягла найвищого розквіту і почала поширюватись разом із завойовницькими війнами Александра Македонського далеко за межі Балканського півострова. Культура Еллади проникла в Єгипет, Персію, Межиріччя Тигру і Євфрату, Середню Азію та Індію.

На долю Аристотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним поколінням. Тільки його геній був здатним виконати це титанічне завдання. Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології.

Метод пізнання В Аристотелевій «Фізиці» нема ні математичних формул, ні описів дослідів і приладів. Аристотель приходить до тих чи інших висновків шляхом міркувань, установлення логічних протиріч у висновках, що випливають з тих чи інших припущень. Такий метод, метод діалектики і логіки, був властивий древнім мислителям. Сократ, висуваючи ті чи інші положення, ставив питання, придумував відповіді, зіставляв ці відповіді і показував логічну суперечливість тих чи інших відповідей, що здаються на перший погляд очевидними. Тим самим він доводив їхню неправильність, абсурдність.

Аристотель подає також перший (дуже загальний) поділ наук (теоретичних, практичних та поетичних «технічних»). Значення пізнання в людському житті, на погляд Аристотеля, дуже велике людина від природи прагне до пізнання. Пізнання («теорія» грецькою мовою спостереження, неабстрактне мислення) є найвищою метою життя, пізнання божественна форма життя людини.

В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені: 1)практичне вміння («техне»), що базується на знанні про об'єкти, на які спрямована практична діяльність; 2)розмірковування («фронезіс»); 3)наука; 4)мудрість («софія»); 5)розум («нус») продуктивна сила пізнання.

Аристотель вперше в історії філософської думки зробив спробу детального вивчення форм і законів мислення. Логіка Аристотеля своїм завданням ставила вивчення зв'язків між поняттями, які відповідають реальним зв'язкам між предметами і явищами дійсності. Під цим кутом зору Аристотель досліджував усі основні форми мислення поняття, судження, умовиводи, сформулював основні закони формальної логіки, поклав початок її розвитку як науки.

В творах Аристотеля з питань логіки, які дістали загальну назву «Органон», підкреслюється збіг форм мислення з формами буття. Незважаючи на деяку метафізичну обмеженість у висновках з логіки, Аристотель в результаті широких і універсальних знань, зокрема з природознавства, виходить за межі формальної логіки. Аристотель зводить у систематичну єдність логічні теорії попередників та додає до них теорію доказу (силогізм), теорію викладу (топіка) тощо. Два тисячоліття розвитку філософської та математичної думки дуже мало змінили в його теоріях, хоч було чимало спроб реформ логіки.

Платон і Аристотель (фреска РафаеляАфінська школа)

Афоризми Аристотеля : Для кого навіть честь - дрібниця, для того і все інше мізерно. Саме смішні звички людей роблять життя приємним і пов'язують суспільство воєдино. У бідності та інших життєвих нещастях справжні друзі - це надійний прихисток.

У чому сенс життя? Служити іншим і робити добро. Всі ми відчуваємо блаженство подвійно, коли можемо розділити його з друзями. Друг - це одна душа, яка живе в двох тілах. Життя вимагає рухів. Насолода спілкуванням - головна ознака дружби. Совість - це правильний суд доброї людини. Учням, щоб досягти успіху, треба наздоганяти тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду.

Genius Powerpoint.at.ua