ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ Лектор: доц. ГОЛОВЕНКІН Володимир Павлович

МЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ На підґрунті засвоєння основ теорії навчання оволодіння компетенціями: – реалізації освітніх програм та навчальних планів у відповідності до державних стандартів вищої освіти; – розробки та проведення всіх видів занять і контрольних заходів у вищому навчальному закладі; – аналіз у методів та вибору ефективних методів і засобів навчання; – критичної оцінки занять, що проводяться; – самостійної роботи з педагогічною літературою.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Загальний обсяг 54 год. Лекції – 24 год.Семінари – 4 год Реферат Залік СРС – 26 год

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Сайт НТБ:

ЗМІСТ. 1. Календарно-тематичний план вивчення навчальної дисципліни. 2. Положення про РСО. 3. Перелік запитань щодо залікової контрольної роботи. 4. Перелік основної літератури. 5. Семінарські заняття. 6. Індивідуальне завдання.

1. Календарно-тематичний план Дати Теми лекцій Заходи 7.09 Реформування системи освіти Система освіти України Основні поняття теорії навчання ЕК-1 СЗ Психологічні основи теорії навчання 5.10 Дидактичні вимоги до лекції ЕК Методика проведення групових занять СЗ Державна система забезпечення якості освіти ЕК Система контролю якості освіти РЕФЕРАТИ 2.11 Проблеми педагогічної діагностики – 1 ЕК Проблеми педагогічної діагностики – Нові технології навчання ЕК Інформаційні технології навчання Підсумки РСО Залікова контрольна робота

2. Рейтингова система оцінювання RD= Σ max r к = 50 Не допущено r реф = 0 R= r реф +Σ r к Залікова контрольна робота Залік R30 R<30

Рейтингові бали R Оцінка ECTS Національна оцінка A зараховано B C D E Менш ніж 30FXFX не зараховано Реферат не зараховано Fне допущено

Cистема оцінювання 2.1. Експрес-контроль (5 ЕК): – повна відповідь (не менше 90% потрібної інформації) – 5 бали; – достатньо повна відповідь (не менше 75% потрібної інформації), або повна відповідь з несуттєвими неточностями – 4 бали; – неповна відповідь (не менше 60% потрібної інформації) та незначні похибки – 3 бал; – незадовільна відповідь – 0 балів.

2.2. Семінарські заняття (2 СЗ): – глибоке розкриття одного з питань, вільне володіння матеріалом – 5 бали; – активна участь у роботі семінару – 4 бали; – участь у роботі семінару – 3 бал; – присутність на семінарі – 1 бал; – відсутність на семінарі – –2 бали.

– глибоке розкриття проблеми, відображена власна позиція – балів; – обґрунтоване розкриття проблеми – 12-9 бали; – реферат компілятивного рівня – 8-6 бали; – тема розкрита неповно – 5-2 бали; – реферат не зарахований – 0 балів Реферативна робота:

3. Перелік запитань щодо залікової контрольної роботи. Пропонується 60 запитань. Запитання за номерами 21 – 23, 35 – 38, 58 – 60 вивчаються самостійно.

4. Перелік основної літератури:

Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут Кафедра психології і педагогіки ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Програму рекомендовано кафедрою психології та педагогіки Протокол 18 від 23 червня 2010 р.. Київ 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут ПОЛОЖЕННЯ ПРО МАГІСТРАТУРУ НТУУ КПІ Київ Політехніка 2007

Сайт НТБ Електронні ресурси Ел. документи Навчальні та методичні документи Факультет соціології та права Кафедра психології і педагогіки

5. Семінарські заняття Семінар 1 Тема: Принципи дидактики. Семінар 2 Тема: Культура педагогічного спілкування

СЕМІНАРСЬКІ ПІДГРУПИ НазваСкладОрганізатор ФЕЛ – 1 ДГ, ДП ФЕЛ – 2 ДЕ ФЕЛ – 3 ДВ, ДМ-53,54 ФЕЛ – 4 ДЗ ФЕЛ – 5 ДК, ДС ФЕЛ – 6 ДМ-51 ІПСА – 1 Б- О ІПСА – 2 П - Ш

Семінарські заняття проводить: доц. Тамара Вагановна Девтерова кімн , раб тел

6. Індивідуальне завдання Вимоги до рефератів Критерії оцінювання Теми рефератів

ТипТема ПІБ студента І1 – 78 Компетенції магістра з інженерних спеціальностей ІІ79 – 194 Реферативний огляд монографії – Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання. – К.: Тема 12 Аналіз шляхів реалізації принципів дидактики при складанні робочої програми однієї із навчальних дисциплін кафедри.

6.4 Перелік літератури до тематики рефератів Журнали (16); Науково-методичні збірники (4); Матеріали науково-методичних конференцій; Монографії (176). Читальні зали Державної науково-педагогічної бібліотеки України працюють за адресами: - вул. М.Берлінського, 9 (тел вул. Володимирська, 57 (тел ). Час роботи – з 9.30 до 20 годин.

Консультації що середи о – 17.00, кімната 240 (1 корпус).

Лекція 1. Реформування системи освіти України 1. Обєктивні передумови реформування системи освіти. 2. Основні напрями реформування вищої освіти. 3. Європейський освітній простір. Болонський процес. 4. Основні принципи освіти в Україні.

1. 1. Обєктивні передумови реформування системи освіти. «Освіта є організованим і стійким процесом комунікації, що породжує навчання» (Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО).

Освіта це система навчання, соціалізації та розвитку, яка спрямована на засвоєння індивідом системи елементів колективного досвіду людства, потрібного для успішного провадження ним діяльності в обраній сфері суспільної практики та визнана суспільством як певний рівень розвитку індивіда.

ОСВІТА ЦІННІСТЬ СИСТЕМА ПРОЦЕС РЕЗУЛЬТАТ ПОСЛУГА

ОСВІТА ЯК ПРОЦЕС – спеціально організоване передавання соціально значущого досвіду, процес цілеспрямованої зміни властивостей особистості, перетворення свідомості, формування людини як особистості та професіонала

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості і вищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до усвідомленого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення економіки кваліфікованими фахівцями. (преамбула Закону України «Про освіту»)

СУТНІСТЬ ПРОБЛЕМИ В останню чверть ХХ ст. прискорилися і загострилися процеси, які провідні вчені світу визначають як перехід від індустріальної до постіндустріальної або інформаційної цивілізації, у якій процеси створення та поширення знання стають ключовими. Повною мірою виявилася фундаментальна залежність сучасної цивілізації від тих особливостей і якостей особистості, які закладаються в освіті.

Передумови реформування системи освіти: 1. Глобалізація. 2. Прискорення науково-технічної революції. 3. Посилення техногенного тиску на екосистему Землі. 4. Трансформація постіндустріальної цивілізації в інформаційне суспільство. 5. Загострення суперечностей між обсягом інформації, продукованої суспільством, і можливістю її засвоєння. 6. Зміна соціально-економічної системи. 7. Демократизація і лібералізація суспільно- політичної системи. 8. Зменшення фінансування сфери освіти, науки й інноваційної діяльності.

2. Основні напрями реформування вищої освіти Аналіз існуючої системи ДосягненняНедоліки Збереження та розвиток Усунення та реформування

Досягнення радянської системи освіти: - майже загальна грамотність дорослих; - загальний доступ до загальної середньої освіти; - високий рівень освітніх досягнень учнів і студентів; - істотне скорочення нерівності доступу до освіти; - ефективна система безперервної освіти; - розгортання широкої мережі дошкільних закладів; - міжнародні успіхи у багатьох сферах навчання і наукових досліджень; - висока фундаментальність природничо-наукової підготовки; - всесвітньо визнана інженерна школа; - звязок навчання з наукою і виробництвом; - гарантоване працевлаштування за фахом випускників вищих навчальних закладів.

Недоліки радянської вищої освіти: – закритість системи освіти, її ізольованість від систем освіти розвинених демократичних країн; – орієнтація на масову підготовку вузькопрофільних фахівців- виконавців для конкретного робочого місця; – нехтування потреб підготовки ініціативних, критично мислячих фахівців, здатних до самостійної творчої роботи; – суворий державний контроль і надмірна централізація; – заполітизованість і заідеологізованість змісту навчання і виховання; – відрив від світового наукового знання гуманітарної та економічної освіти, ігнорування підготовки фахівців з прикладних соціальних і гуманітарних напрямів; – технологічне відставання в економіці і зниження рівня фінансування, що призвело до зниження якості підготовки фахівців з вищою освітою.

Головна мета реформування – забезпечення якості освіти, що відповідає потребам постіндустріального суспільства, що розвивається, з урахуванням економічних можливостей і реальних потреб держави. Основні пріоритетні стратегічні цілі: 1. Формування цілісної особистості, яка має широкий науковий світогляд, творче мислення і здатність до подальшого саморозвитку в складному світі, що швидко змінюється. 2. Формування цілісного світорозуміння і нового наукового світогляду людей майбутнього, адекватного останнім досягненням фундаментальної науки.

Основні пріоритетні стратегічні цілі: 3. Формування наукових уявлень про основні тенденції і закономірності процесів стрімкої зміни навколишнього світу, а також розвиток здатностей прогнозувати майбутнє та приймати рішення в умовах невизначеності. 4. Виховання такого рівня духовності та моральності які могли б стати основою стратегії подальшого безпечного розвитку цивілізації в умовах постійного зростання населення планети, виснаження природних ресурсів, нагромадження екологічних проблем, появи небезпечних технологій.

Основні напрями реформування вищої освіти: – випереджальний розвиток системи освіти відносно науково- технічних і соціально-економічних факторів розвитку країни; – зміна цільової орієнтації та змісту освіти відповідно до нових глобальних проблемам, які ставить перед людством XXI ст.; – підготовка входження нових поколінь у глобалізований світ, у відкрите інформаційне співтовариство; – побудова відкритої освіти, що дозволяє кожній людині вибирати індивідуальну траєкторію навчання з орієнтацією на потреби ринку праці; – узгодження, конвергенцію системи освіти із системами освіти розвинених країн;

Основні напрями реформування вищої освіти: – пріоритетне фінансування системи освіти на достатньому рівні; – корінна зміна технології навчання за допомогою більш ефективної організації пізнавальної діяльності, розвиток здатності здобувати та використовувати знання, а не репродукувати інформацію; – гуманізація та індивідуалізація навчання студент має стати центральним субєктом навчального процесу; – посилення звязків науки та освіти, поширення наукових досліджень у вищих навчальних закладах, широке залучення студентів до наукових досліджень;

Основні напрями реформування вищої освіти: – фундаменталізацію і гуманітаризацію змісту навчання на основі органічної єдності його природничо-наукових і гуманітарних складових, підвищення ролі екологічного навчання та виховання; – деідеологізацію і деполітизацію гуманітарного знання та виховання; – посилення інтеграції освітньої діяльності та наукових досліджень, забезпечення їх тісного звязку з виробничою сферою; – формування потреби в систематичній, безперервній освіті, навчання самостійного оволодіння новими знаннями та вміннями, забезпечення переходу від принципу «навчання на все життя» до принципу «навчання через усе життя»;

Основні напрями реформування вищої освіти: – розвиток різних типів вищих навчальних закладів, забезпечення рівноправного, конкурентного розвитку навчальних закладів різних типів і форм власності; – заохочення державних вищих навчальних закладів до розширення джерел фінансування, тобто до пошуків і використання інших джерел фінансування; – перегляд ролі держави в розвитку й управлінні вищою освітою, істотне обмеження її втручання в діяльність вищих навчальних закладів, розвиток їх автономії; демократизація управління системою освіти, перехід від моделі державного контролю до моделі законодавчого регулювання освітньої діяльності й оцінювання результатів цієї діяльності.

3. Європейський освітній простір. Болонський процес. МЕТА: Створення європейського освітнього простору покликано дати всьому населенню регіону можливість повною мірою скористатися всією культурною, соціальною і економічною різноманітністю країн Європи через полегшення доступу громадян кожної держави до освітніх ресурсів інших держав; сприяння продовженню або завершенню освіти у будь-якій європейській країні.

ПАРИЖ1998 БОЛОНЬЯ1999 (29) ПРАГА2001 (33) БЕРЛІН2003 (40) БЕРГЕН2005 (45) ХРОНОЛОГІЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ САЛАМАНКА2001 ЛОНДОН2007 (46) ЛЬОВЕН2009 Будапешт, Відень2010 (47) Бухарест2012

КРАЇНИ, ЩО УВІЙШЛИ ДО БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ - підписали у 1999 р. - підписали у 2001 р. - підписали у 2003 р. - підписали у 2005 р.

Основні цілі Болонського процесу: – побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування; – наближення освіти до ринку праці та підготовка людини, яка буде жити в єдиній Європі; – формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу країн Європи; – посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі; – змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж; – підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей (університетів як носіїв національної і європейської свідомості); – досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти.

Основні ідеї Болонського процесу: – прийняття системи, що ґрунтується на двох освітніх рівнях: перший рівень (бакалаврський), визнаний на європейському ринку праці та у системі вищої освіти, як відповідний рівень кваліфікації; результатом другого рівня є кваліфікація магістра, що дає доступ до наукового ступеня доктора філософії (PhD); – створення системи залікових одиниць, тобто розвиток Європейської системи залікових одиниць ( ECTS – Європейська кредитно-трансферна система) за умови, що зазначені залікові одиниці будуть прийняті університетською системою як засіб, що сприяє мобільності студентів; – навчання від трьох до чотирьох років на базі системи залікових одиниць ( ECTS) у процесі здобуття освіти на рівні бакалавра;

Основні ідеї Болонського процесу: – навчання не менше ніж пять років на базі систем залікових одиниць ( ЕСТS) для здобуття освіти на рівні магістра; – навчання від семи до восьми років для здобуття докторського ступеня PhD; – прийняття системи порівняльних документів про вищу освіту, важливою частиною якої є стандартизований додаток до диплома ( Diploma Supplement); – усунення перешкод у доступі студентів до всіх послуг, які стосуються вищої освіти; – розвиток європейської співпраці у сфері забезпечення якості вищої освіти за єдиними (порівнянними) критеріями і методами.

4. Основні принципи освіти в Україні. – рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; – доступність кожного громадянина до всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; – гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; – органічний звязок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; – незалежність освіти від політичних партій, країн; суспільних і релігійних організацій;

– науковий, світський характер освіти; – інтеграція з наукою і виробництвом; – взаємозвязок з освітою інших – гнучкість і прогностичність системи освіти; – єдність і наступність системи освіти; – безперервність і різноманітність освіти; – поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Стаття 6 Закону України «Про освіту».

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Завдання до самостійн ої робот и: 1. На сайті НТБ отримайте «Методичні рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни Педагогіка вищої школи» (Л2); 2. Ознайомтеся із технологією вивчення навчальної дисципліни (див. Л2); 3. Отримайте у НТБ (навч. абонем.) підручник – Головенкін В.П. Педагогіка вищої школи (Андрагогіка): Підручник. – К.: НТУ КПІ, – 406 с. (Л1); 4. Доопрацюйте конспект лекції (Л1, стор ); 5. Відповість на контрольні запитання (Л1, стор 41); 6. Ознайомтесь зі змістом наступної лекції (Л1, стор ).