За поемою Івана Драча Чорнобильська мадонна Автор презентації: Голуб Ірина Володимирівна м.Мелітополь

Ти чорний біль! Чорнобиль! Ти у моїй крові! М. Сом

Познайомитися з названим твором І. Драча, проникнутися філософським роздумом поета про долю рідної землі з метою збереження її від наступних трагедій. Квітень 1986 року … Гарний сонячний день … У чарівному Поліському краї, на північ від Києва, матері гуляли з немовлятами … росли дерева, розцвітали квіти, тихо сходила веселка, ніжно гладила дитину по голівці рідна рука. І так же тихо святе слово мама приходило на вуста промінцем лагідної усмішки, листочком вишні, пелюсткою квітки, радістю веселки, лагідністю руки і вечірньою молитвою. Рідна мати і рідна Україна - два крила любові, два крила, що несли українську душу через віки і не в янули у вічному польоті, бо тримала їх на світі материнська любов. Та радість і горе завжди ходять поруч ( звучить тривожний дзвін ). Так і того квітневого дня 1986 року. Мирний атом Чорнобильської АЕС вибухнув. Стогоном вирвалося з грудей одне слово - Мамо ! То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, то плаче наша рідна земля, і виколисане перше слово немовляти являється із - за завіси літ ангелом - хранителем в образі матері, щоб захистити і свою дитину, і свою землю, і все живе … Зболене серце поета - мислителя Івана Драча підхоплює цей стогін і виливається рядками твору Чорнобильська мадонна, що ввійшов до книги Храм сонця. Вийшла ця книга незабаром після трагедії - в 1988 році.

Біда розчинилася не лише в повітрі, у воді сільських криниць і красеня Дніпра, не тільки в молоці корів та зеленій красі лісів і садів, вона розчинилася в людях ; в душах тих, кому не байдуже майбуття української землі. Серед цих людей талановитий, неповторний поет Іван Драч.

В науці і мистецтві вже порушувалося питання : куди йдемо. Це було ще задовго до чорнобильської трагедії. Світ попереджали вчені і Вернадський, і Капиця. А за півтора десятиліття до біди свою стурбованість висловив Андрій Тарковський. Розуміння біди, яка може прийти на землю, він втілив в образ Кельвіна одного з головних героїв фільму « Солярис ».

1) Пролог ; 2) Солдатська мадонна ; 3) Вічна материнська елегія ; 4) Соловейко розбійник ; 5) Примітивний портрет складної людини ; 6) Епілог.

Поема має своєрідну композицію, цементує її в єдине ціле наскрізний образ Мадонни, що сприймається читачем як образ Марії, матері Христа. Та Драч інтерпретує ці образи по - своєму : Марія, Марія Та Марія не та. Та зродила Христа, Ця антихриста. Так, син Марії пішов на муки за народ, діти ж сучасних Марій розтинають свій край, бо їх мислення спримітизоване. Вони діти епохи, що ігнорувала моральними началами, забувала роль історії, культури в житті народу, епохи, яка губила духовність. Саме ця епоха народила людей, які не хотіли відповідати за свої вчинки, бо керувалися в житті байдужістю і безвідповідальністю.

Зачитайте, будь ласка, початок твору. Як зболено пише поет, так з болем воно проходить через наше серце. А передає все це Іван Федорович за рахунок повторення приголосних звуків, подібних за звучанням. Такий прийом у літературі називається алітерацією. Цей художній прийом найчастіше зустрічається в народній творчості. Змальовуючи жахливі події Чорнобильської трагедії, І. Драч скоряє, звіряє, розбурхує все в нашій свідомості, не дає відійти в небуття тому, що було. Не можемо, не маємо права забути жахи Чорнобиля.

Зачитайте : Ідемо до маминих сивин крізь літа тривалої розлуки, щоб почути ніжне : Здрастуй, син … і відчути найтепліші руки. ( В. Кулик ) Діти плачуть, і плачуть дерева. У мами не очі, а дві сльози. ( І. Драч ). ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ ЦІ РЯДКИ ?

Іван Драч вливає в контекст такі слова : Вирви над Прип яттю, паморозь сиву бузку посивілого ( не білого, не світлого, а посивілого, як людина, що перенесла велике горе ). Такий прийом у літературі, коли сутність, особливості одного явища розкриваються через перенесення на нього схожих ознак і властивостей іншого явища, називається метафорою. При цьому прямі ознаки предмета поєднуються з переносними. І як висновок роздумів : Я заздрю всім, у кого є слова, Немає в мене слів. Розстріляні слова. Мовчання тяжко душу залива. Ословленість - дурна і випадкова. Я заздрю всім, у кого фарби є – Жагучі коні з дикого мольберта. До мене жодна фарба не встає, Сховавши в сіре суть свою роздерту. Я заздрю всім, до кого лине звук, - лічильник Гейгера пищить так потойбічно. На кожній арфі чистить дзьоба крук І Never тоге кує мені стоїчно. Повторення однакових слів на початку рядка строфи, на початку строф називається анафорою. Кінець частини - знову алітерація ( нагромадження приголосних звуків ). Яку основну думку несе цей основний прийом ?

Мертва зона … Більше року метляєшся На балконах пропаща білизна, Більше року сотається Любов молода ненависна … Як бачимо, знову використовується уже відомий художній прийом - анафора. Будь ласка, діти, прочитайте уривок з поеми, де виведено образ босих ніг. Чому так сильно звучить він у творі ? ( Бо босими ногами була протоптана рідна земля, яка надає енергії, несе життя в цю мертву зону ). Згадайте Г. Сковороду. Він сходив босими ногами всю Україну. Вона надавала йому сил, наснаги. Для старої людини кинути землю - значить зрадити її. все живе тягнеться до рідної домівки.

Чорнобильська мадонна - це конкретна особа - образ жінки - матері, що зросла на рідній землі; і мати - Україна, уражена вибухом Чорнобильської АЕС. І.Драч говорить, що трагедія Чорнобилем бігла, а значить, перетворила рідну землю на Чорнобильську мадонну, образ якої від конкретної особи переростає до узагальнюючого образу України.

Хто така мадонна ? Це Богородиця. Мати Ісуса. Коли була збудована Чорнобильська атомна електростанція, то її леліяли, як мадонну, бо вона була наймогутніша, найпотужніша в світі. І раптом мирний атом вибухнув. Чому так сталося ? Та тому, що було допущено при її зведенні ряд помилок, допущена безвідповідальність. І за це - розплата матері - України, всього народу.

З давніх - давен людям відомо дерево життя. Це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок - символ минулого часу. Другий - сучасного. Третій - майбутнього. І як продовження цих слів народної мудрості звучить другий текст - опора : Все навколишнє - це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє. Він і підбиває підсумок усього сказаного. І, нарешті, розглянемо останню частину твору - епілог. Прокоментуйте, будь ласка, слова : Несе сива чорнобильська мати Цю планету … Це хворе дитя !

Отже, який жанр твору ? Поема - це великий поетичний оповідний твір, в переносному значенні це що - небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву ( за Тлумачним словником української мови під редакцією І. Білодіда ). А може, саме переносне значення жанру дало підставу критикам доповнити жанр твору, назвавши поемою - трагедією, або скорботною піснею. Трагедія - у переносному значенні це велике горе, нещастя, загальнонародне чи особисте, спричинене гострим, непримиренним конфліктом. Скорботна пісня - це пісня, пройнята скорботою, смутком, тугою …

Це показ страшної трагедії людства - Чорнобильської трагедії. Яка ідея твору ? Це засудження винуватців, з халатності яких мирний атом вибухнув, розносячи смертоносну радіоактивну хмару. Чорнобильська мадонна увійшла до книги Храм сонця. Храм - це область, сфера якихось духовних цінностей. Сонце - в розумінні І. Драча - це мірило любові, надії, ніжності, правди, всього чистого. Це скоріше не астрономічна одиниця, а мірило морально - етичної оцінки. Отже, чому автор вносить твір у збірку Храм сонця ? Він хоче цим показати Чорнобильську трагедію не як констатацію фактів, а як нагадування того, що було і щоб ніколи не повторилося подібне горе.

Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи. Холонуть зірки. Але чуйно і зірко, Лиш ти не холонь - бо Людинонько - зірко !

1) Продовження традиції Т. Шевченка та народних дум при зображенні матері - страдниці ; 2) Сповненість поеми пекучим болем, гіркими роздумами, турботою про майбутнє людства, збереження природи ; 3) Нагнітання жахливого, поєднання його глибоким ліризмом ; 4) Ненависть до винуватців аварії, гнівний осуд їхніх непродуманих дій, неуцтва, кар єризму ; 5) Поліфонізм поетичних регістрів - від високого до побутового, від лірики до інвективи - гострого, викривального виступу проти когось або чогось, гостре звинувачення.

Коли академіка Д. Лихачова спитали, в чому він бачить смисл життя, він відповів : « Природа творила людину мільйони років. Давайте ж. поважати цю роботу. Проживемо життя достойно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті ».

Люди Землі ! Дбайте про рідну матір свою, рідну Україну, пам ' ятайте, що « звізда Полин » нам послана з XXI віку як грізне попередження. Замислитись треба усім, поки ще не пізно.