Фоторозповідь про життя Михайла Булгакова в Києві – місті, де він народився й виріс, яке завжди любив; та про час – великий і трагічний, пережитий письменником та його містом. (…супроводжується цитатами з роману «Біла гвардія»)
На межі двох століть Київ бурхливо будувався.
У 1892 році в місті запустили перший «електричний трамвай», у 1905 – фунікулер.
«Как многоярусные соты дымился, и шумел, и жил Город».
«И было садов в Городе так много, как ни в одном городе мира».
В будинку 13 на Андріївському узвозі сімя Булгакових оселилася в 1906 році. (Пізніше в цьому будинку будуть жити, за задумом письменника, герої роману « Біла гвардія»)
Сім ´я була великою: семеро дітей, потім ще племінники, племінниця.
квартиру Варвари Михайлівни в другому поверсі Незважаючи на скромні статки Булгакових, усі жителі Андріївського узвозу довго памятали «квартиру Варвари Михайлівни в другому поверсі», яка в зимові вечори сяяла всіма вікнами, звідки лунала весела музика й молоді голоси.
«В крепком морозе наступил белый, мохнатый декабрь. О, ёлочный дед наш, сверкающий снегом и счастьем». «Беспечальному юному поколению казалось, что вся жизнь пройдёт в белом цвете…».
Образ київських зим і снігу назавжди ввійде у творчість Михайла Булгакова як відблиск дому, спокою й тепла.
«… бронзовая лампа под абажуром, лучшие на свете шкапы с книгами, пахнущие таинственным старинным шоколадом, с Наташей Ростовой, Капитанской дочкой, золочёные чашки, серебро, портреты, портьеры…»
Ще у 1912 році Булгаков сказав сестрі: «Ось побачиш, я буду письменником». Перше оповідання Михайло склав у сім років, у пятому класі писав гуморески, пізніше – оповідання, драми. Захоплювався театром.
( ) «Время мелькнуло, как искра, умер отец – профессор, все выросли, а часы остались прежними и били башенным боем… Часы, по счастью, совершенно бессмертны…»
З 1901 по 1909 рік Михайло Булгаков здобував освіту в I-й класичній гімназії, кращому навчальному закладі Києва.
Сім'я, гімназійне оточення, спілкування сформували в Михайла головний життєвий принцип: «Чесного слова не повинна порушувати жодна людина, інакше не можна буде жити на світі».
«Семья воспитала в нас чувство дружбы и долга, научила работать, научила сочувствию, научила ценить человека».
В Києві до Михайла Булгакова прийшло його перше кохання. З Тетяною Лаппа він познайомився у 1908 р., навчаючись у гімназії.
У квітні 1913 року в церкві Миколи Доброго молоді обвінчалися.
1 серпня 1914 року почалася Перша світова війна. В Києві з'являються біженці. Під шпиталь переобладнані 1-а та 2-а гімназії. Студенти – медики замість лекцій надають допомогу пораненим.
Навесні 1916 року молодий лікар Михайло Булгаков, не дочекавшись отримання диплома, поїхав добровольцем до Камянець – Подільського військового шпиталю. Услід за ним - його молода дружина. Вона працюватиме сестрою милосердя.
«Велик был год и страшен год по рождестве Христовом 1918, от начала же революции второй». «Легендарные времена оборвались, и внезапно, и грозно наступила история».
«На подступах к Городу – коварный враг, который, пожалуй, может разбить снежный, прекрасный Город».
Цього року, перебуваючи в Києві, Булгаков став свідком чотирнадцяти політичних переворотів. Молодий лікар надавав допомогу багатьом пораненим.
Коли влада перейшла до денікінців, Булгаков був мобілізований до лав білої армії.
«Всё пройдёт. Страдания, муки, кровь, голод и мор. Меч исчезнет, а вот звёзды останутся, когда и тени наших тел и дел не останется на земле. Нет ни одного человека, который бы этого не знал. Так почему же мы не хотим обратить свой взгляд на них? Почему?»
У вересні 1921 року Булгаков заїхав у Київ до матері. Позаду були роки громадянської війни, служба в білій армії й вихід з неї, початок літературної діяльності на Північному Кавказі… Тепер він їхав до Москви – без грошей, без речей, але з палким бажанням вибороти своє місце в літературі.
Через чотири місяці Варвари Михайлівни не стало... Син не зміг приїхати попрощатися. «Мама, светлая королева, где же ты?»
Рідний Київ був з Булгаковим завжди, де б він не жив.
«Моя земля! Грусть, сладость, тревога!»