Поема « Енеїда » (« Виргиліева Энеїда на малороссійскій языкъ преложенная ») була написана Іваном Котляревським у 1798 році. Вона стала першою друкованою книгою, написаною народною українською мовою.

Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки адекватно він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і п p ог p ес ивності мистецтва органічно втілені в " Енеїді " І. П. Котля p евського.

" Енеїда " Верг i л i я ще до Котляревського зазнала чимало травест i й них переробок. В українськ i й " Енеїд i" герої латинської поеми постають переодягненими в українськ i костюми, п i д їх масками ховаються українськ i пани, чиновники та козаки. Письменник детально в i дтворив у поемі особливості національного характеру українців, а також народного життя i побуту своїх сучасників у цілому, настільки, що її вважають інколи енциклопедією української етнографії тих час i в.

Автор широко використовує фольклор та етнографію. Детально описує українські народні звичаї та побут - українську дійсність Х VIII століття. Тут Котляревський виступає блискучим побутописцем, знавцем усної народної творчості. Національні матеріали, приказки, прислів ' я, легенди, казки, пісні, народні образи, ворожіння, ігри, танці, гуляння, страви, посуд, знаряддя праці, українські імена, використані автором в " Енеїді ", можна бу ло б видати окремими етнографічними й фольклорними збірками.

Еней - веселий, дотепний па p убок, сміливий, відчайдушний, трохи легковажний, а p азом з тим - лицар, хо p об p ий полководець. І в його об p азі відтворені деякі риси ук p аїнського ха p акте p у. Його вдача дуже суперечлива : то він несе p йозний гуль тяй, то муд p ий о p ганізато p, дбайливий отаман. Він поважає козаків. Намагається завжди бути поруч з ними, щоб не трапилось. Еней - добра, щи p а, пряма людина, істинно народний персонаж.

Разом i з троянцями - " ватагою розбишак ", " осмалених, як гиря, ланців " – Еней утік i з зруйнованої Трої шукати нових берегів. Аркадському цареві Евандру Еней представився як " Кошовий Еней троянець ". Навіть з перших рядків видно, ким він є насправді. Еней у Котляревського весь час поводить себе саме як справжня людина з яскравим характером i неодноманітним внутрішнім життям : він може бути й легковажним, " купається в бразі ", вміє " бісики пускать ", " купається в бразі ", вміє " бісики пускать ", запальний. Але кожна жива людина може вести себе по - різному в різних ситуаціях, що зовс i м не суперечить ц i л i сност i характеру. Отже, н i чого дивного, що такий - от в буденному i снуванн i, Еней за інших обставин починає діяти, як хоробрий ватажок, або величний i мудрий державний діяч. В i н здатний встановлювати дипломатичн i відносини i вигравати битви.

Еней був парубок моторний І хлопець, хоч куди – козак

На початку поеми було відомо, що Еней :... зна воєнне ремесло ; Умом i храбр i стю своєю В опр i чнеє попав число. Чому би читачеві i не посміятися трошки з симпатичного героя, доки навколо нього все гаразд - у Енея ще буде час довести, чого він насправді вартий, що він не лише гультіпака, а лицар " к добру з натури склонний ", " правдивий чоловік ". Звісно, події війни письменник зображує зовс i м в i нш i й тональності, ніж сцени танц i в та випивок, тож i Еней на полі бою : Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий.

БУРЛЕСКНО - ТРАВЕСТІЙНА Поема Вергілія стверджує божественне походження імператорської влади. Вона твір героїко - патетичний. Героїчне властиве й твору І. Котляревського з його екскурсами в минуле, самозреченням в ім ' я Вітчизни. Але усі персонажі, особливо у перших частинах української поеми, знижені, приземлені, навіть небожителі хитрі, підступні, жадібні, сварливі тощо. У лексиці « Енеїди » Котляревського можна знайти просторіччя, лайливі слова тон твору зумисне несерйозний, балаганний. Але, як зауважував О. Білецький, ця зовнішня комічність не заступає внутрішньої серйозності твору автор порушує в ньому найактуальніші проблеми суспільного життя І. Котляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель ( пізніше Римська держава ). У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але українським автором закладений новий національний зміст : під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу українське панство ; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після руйнування української « Трої » Запорізької Січі. Ж а н р

Івана Котляревського називають основоположником нової української літератури. Недарма. Мабуть, як в Росії всі знають басні Івана Крилова, так в Україні всі знають " Енеїду " Івана Котляревського. Напам ять, звичайно, ні – але кілька рядків, мабуть, пригадає кожен. Як і основні перипетії та характерні риси твору. Воно і не дивно. Люди завжди запам ятовують речі, які їх дивують та веселять. " Енеїда " робить і те, і те сповна. Тут і серйозна основа – міфологія, якій вже не одна тисяча років. І чимале здивування – бо, погодьтеся, автор пропонує незвичний, сміливий погляд і на класичні сюжети, і на всю літературу в цілому. Не кажучи вже про людську сутність – її недоліки Котляревський висміює нещадно, яскраво, безкомпромісно, але – справедливо, тут сумніву немає. Як немає сумніву і в сучасній актуальності цього твору – на жаль, за останні двісті років люди не надто зменшили перелік власних недолугостей. Так і виходить, що і в вісімнадцятому, і в двадцять першому сторіччі " Енеїда " виступає в ролі якісної, глибокої і талановитої сатири. Яка сміху спричиняє немало – але не менше спричиняє і роздумів.