Операційний менеджмент А.В.Вакуленко 2006

Тема 4. Управління створенням та розвитком операційної системи.

Ключові питання теми: Стратегічні рішення в сфері операцій. Загальна характеристика процесу проектування операційної системи. Управління процесами створення операційної системи. Сітьове планування. Перетворення та розвиток операційної системи на основі процесного підходу

Базові концепції проектування операційної системи 1. Концепція ключових конкурентних переваг (визначення якими перевагами має володіти майбутня ОС, а потім всі проектні рішення приймати для того, щоб забезпечити виконання цих вимог); 2. Концепція якості в зародженні (проектування ОС та прийняття проектних рішень здійснюється на основі використання сучасних ідей в галузі якості – TQM, ISO 9000);

Базові концепції проектування операційної системи 3. Концепція логістичної системи (ОС розглядається як сукупність матеріальних та інформаційних потоків і, відповідно, всі рішення приймаються виходячи з критерію оптимізації витрат ресурсів та витрат часу, що повязані з проходженням цих ресурсів в ОС;

Базові концепції проектування операційної системи 4. Концепція соціотехнічної системи 9Ос розглядається як сукупність двох систем: технічної і соціальної. Відповідно всі проектні рішення в процесі розробки ОС мають охоплювати як технічну і технологічну сфери (hard), так і соціальну (формування організаційної культури і морально- психологічного клімату, лідерство (soft).

Основою проектування операційної системи є виробнича стратегія Виробнича стратегія фірми полягає в тому, щоб за допомогою своєї операційної функції організувати ефективне виробництво продуктів або надання послуг з метою задоволення потреб зовнішніх споживачів.

Етапи проектування операційної системи Проектування продукту та визначення потужності операційної системи Проектування процесу та вибір варіанту технології Проектування підприємства – планіровка операційної системи Проектування робочих операцій Вибір місця розташування операційної системи

Проектування продукту Виділяють 4 етапи дослідження; розробки; впровадження; розповсюдження Дві фази проектування: пошук ідей (застосовуються методи аналогій, інверсій, розробки та дослідження власного характеру); конкретизація продукту.

Критерії проектування продукції Для аналізу конкретних вимог споживачів щодо даного продукту розробник повинен розглянути відносну важливість таких критеріїв: вартість; економічність експлуатації; якість; елементи розкоші; розмір, потужність або міцність; термін служби; надійність в експлуатації; вимоги до обслуговування; універсальність використання; безпека експлуатації тощо.

Аспекти проектування продукту Щоб отримати потрібні характеристики продукції, розробник у ході проектування повинен зробити вибір варіантів у таких аспектах: розміри і форми; матеріали; співвідношення стандартних і специфічних елементів; модульні компоненти; надлишкові компоненти для підвищення надійності; елементи безпеки тощо.

Результати процесу проектування продукту постають у вигляді різноманітних документів специфікацій обладнання та матеріалів, схем матеріальних потоків, технологічних карт, робочих креслень, прототипів майбутнього виробу.

Визначення потужності операційної системи Виробнича потужність – максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції в номенклатурі та асортименті, при повному використанні виробничого обладнання та виробничих площин.

Середньорічна виробнича потужність Визначається з врахуванням потужності обєктів, що будуть введені в дію та виведені з дії у плановому періоді, а також строків їх вводу та виводу за формулою: Мср= Мпр+Мвв*Тл/12-Мвив*Твив/12 – Мо*То/12 Мпр- потужність на початок року; Мвв – нові потужності, введені в дію; Тл – число місяців роботи потужностей, які були введені; Мвив – потужності, виведені з експлуатації; Твив – число місяців, які виведені потужності не будуть працювати; Мо – збільшення потужностей за рахунок організаційних заходів; То – кількість місяців роботи після впровадження цих заходів.

Вимірювання потужності Ведучим фактором, який впливає на виробничу потужність є обладнання. Вимірником виробничої потужності є натуральні одиниці: кількість виробів в зміну, кількість деталей в добу, тон в місяць проектна, пускова, освоєна, фактична, планова, вхідна, вихідна, вводима, виводима, балансова.

Для розрахунків потужностей використовують наступні дані: Перелік виробничого обладнання та його кількість за видами; Режими використання обладнання та використання площ; Прогресивні норми продуктивності обладнання та трудомісткості виробів; Кваліфікація робітників; Номенклатура та асортимент продукції, що впливають на трудомісткість продукції при даному складі обладнання.

Проектування послуги Виконання проектування послуги повинно закінчуватися повним описом дій та характеристикою всіх можливих результатів цих дій, що мають бути отримані у всіх ймовірних ситуаціях.

Критерії проектування процесу виробництва виробнича потужність; економічна ефективність; гнучкість; продуктивність; надійність; ремонтопридатність устаткування; стандартизація і постійність результатів; безпека і промислова санітарія та гігієна; задоволення потреб працівників тощо.

Аспекти проектування процесу Для забезпечення потрібних характеристик процесу, розробник повинен зробити вибір варіантів у таких аспектах: тип системи переробки (проектна система, дрібносерійне виробництво, масове виробництво, безперервний процес або комбінація перелічених варіантів); організація власного виробництва комплектуючих виробів або придбання їх на стороні; розвязання певних задач власними силами чи передача виконання цих робіт субпідрядникам; методи переробки – тип технології (наприклад, фарбування можливо проводити шляхом розпилення, занурення, за допомогою пензля тощо); ступінь механізації та автоматизації; ступінь спеціалізації праці робітників тощо.

Метод організації виробництва це спосіб здійснення виробничого процесу, сукупність засобів і прийомів його реалізації. Метод організації виробництва характеризується рядом ознак, головними з яких є взаємозв`язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розташування обладнання і ступінь неперервності виробничого процесу.

Метод організації виробництва В залежності від особливостей виробничих процесів і типу виробництва на робочих місцях, ділянках, в цехах застосовується певний метод організації виробництва: непотоковий потоковий

Форма організації виробничого процесу визначається диференціацією і впорядкуванням, розміщенням процесів виробництва у просторі й часі

Організація виробничого процесу у просторі визначає його виробничу структуру Формування виробничих підрозділів підприємства у просторі відбувається переважно за двома напрямками спеціалізації: За однорідністю виконуваних ними технологічних процесів – технологічна спеціалізація, На основі технологічної послідовності операцій виготовлення виробів - предметна спеціалізація,

Організація виробничого процесу в часі здійснюється шляхом поєднання виробничих операцій і може бути організовано наступним чином: послідовно, коли вироби на кожну подальшу операцію подають цілою партією після оброблення її на попередній; паралельно, коли вироби від одного робочого місця до іншого передають поштучно або транспортними партіями і обробка їх на всіх операціях здійснюється без пролежування; послідовно-паралельно, коли вироби від одного робочого місця до іншого передають частинами партії,

Основою організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл Виробничий цикл – це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів,що обробляється проходять усі операції виробничого процесу і перетворюються на готову продукцію. До складу виробничого процесу належать наступні затрати часу: Час виробництва (тривалість виконання технологічних операцій, природніх процесів, допоміжних операцій – підготовчо-заключних, транспортних, контрольних. Час перерв (поділяється на перерви в робочий (складаються з перерв партіонності, міжопераційних, міжцехових перерв) і неробочий час.

Вибір варіанту технологічного процесу Для вибору використовується поняття критичного обсягу виробництва. Критична програма – обсяг випуску, при якому сумарні поточні та капітальні витрати по різних порівнюваних варіантах співпадають.

Розрахунок критичного обсягу виробництва Nкр = С2 – С1 С1 – С2 Область 1 – ефективніше варіант 1, Область 2 – ефективніше варіант 2. Графік порівняльної оцінки двух варіантів технологій 1-й варіант 2-й варіант 1 2 С1 С2 С1 С2 Nкр

Планіровка операційної системи план просторового розміщення матеріальних компонентів операційної системи. Існує три типи планіровок:

При функціональному розплануванні виробничі ресурси групують за ознакою спільності характеру процесів, що здійснюються

Лінійне або потокове розпланування застосовується в масовому виробництві чи в системах з безперервними процесами, де кожна одиниця продукції виробляється, проходячи одні й ті самі операції обробки.

Фіксоване позиційне розпланування виріб або споживач залишаються в нерухомому стані, а всі необхідні виробничі ресурси подаються до місця виконання робіт. Проблема такого розпланування в тому, щоб розташувати виробничі ресурси таким чином, аби вони не заважали одне одному.

Проектування робочих операцій Проектування робіт - точне визначення змісту кожного з видів робіт, що виконуються в організації, а також порядок розподілу операцій у ній. Здійснюється в процесі нормування праці, коли встановлюється обсяг необхідних затрат часу на виконання тієї чи іншої роботи. Для цього використовуються: технічно-обгрунтовані розрахункові норми

Нормування праці До технічно-обгрунтованих норм відносять: Єдині та типові норми; Місцеві норми, розраховані по діючим міжгалузевим та галузевим нормативам.

Нормування праці Розрахункові норми визначаються дослідницьким шляхом при використанні таких методів: Метод моментних наглядів; Хрономентаж; Мікроелементне нормування праці; Нормування за допомогою елементних нормативів.

Моделі проектування та перепроектування робіт модель побудови роботи, розширення масштабу роботи, ротації роботи збагачення роботи

Фактори, що вливають на вибір місця розміщення операційної системи на макрорівні Демографічні та економічні чинники, що впливають на розмір та розвиток основних ринків збуту продукції організації. Джерела та транспортні витрати на доставку матеріалів, необхідних для операційної діяльності. Наявність, кількість та якість трудових ресурсів. Наявність достатньої кількості енергії та води. Політична стабільність. Характер податкової політики та заходи щодо заохочення економічного розвитку. Питання захисту навколишнього середовища. Умови проживання (приміром, клімат, система освіти, медичне обслуговування, культура, відпочинок, злочинність тощо).

Фактори, що вливають на вибір місця розміщення операційної системи на мікрорівні Обмежувальні норми на розвиток промзони, сумісність із сусідніми обєктами. Вартість земельної ділянки та будівництва її зовнішній вигляд, який може відповідати чи не відповідати вимогам та характеру виробництва (операцій). Розмір, конфігурація та інші технічні аспекти ділянки. Наявність необхідних видів транспортного сполучення. Наявність та вартість енергозабезпечення та інших послуг, у тому числі пожежної охорони та видалення (утилізації) відходів виробництва. Наближеність до житлових масивів та інших обєктів, що є необхідними для працівників. Місце розташування конкурентів.

Методи управління процесами створення операційної системи Метод критичного шляху (CPM) Метод оцінки та перегляду плану (PERT)

Метод критичного шляху (CPM) дозволяє обрахувати ранні та пізні терміни початку та завершення робіт по проекту без врахування обмежень на ресурси, а також резерви часу, тобто проміжки часу, на які можна відсунути виконання роботи без порушення обмежень та дати завершення проекту. При цьому дається одна єдина однозначна оцінка виконання кожної роботи.

Метод оцінки та перегляду плану (PERT) дозволяє здійснити середньозважені оцінки тривалості робіт для обчислення тривалості всього проекту. Це ймовірністний метод, коли для кожної роботи використовується три часові оцінки: мінімальну (оптимістичну) максимальну (песимістичну) найбільш вірогідну Ці оцінки надаються експертними шляхами, а потім за формулами обчислюється термін виконання роботи.

Порядок побудови сітьових графіків проект (комплекс робіт) поділяється на окремі роботи; складається перелік робіт і подій; визначаються логічні звязки та послідовність виконання робіт; роботи закріплюються за окремими відповідними виконавцями, за допомогою яких відбувається оцінка тривалості даної роботи: будується 1-й варіант сітьового графіка; здійснюється впорядкування сітьового графіка; розраховуються часові параметри сітьового графіка; визначаються резерви часу та критичний шлях; проводиться аналіз та оптимізація сітьового графіка; будується новий варіант сітьового графіка; повторюються етапи 6, 7, 8, 9 – по мірі необхідності; остаточний варіант сітьового графіка переводиться в календарний графік.

Основні елементи сітьового графіка 1) Робота – це певний процес у складі комплексу робіт. Виділяють три типи робіт: а) дійсні роботи - діяльність, що потребує витрат часу та ресурсів. Позначаються: б) очікувані роботи – діяльність, що потребує витрат часу, але не потребує витрат ресурсів (природні процеси). Позначаються: в) фіктивні роботи – відображають логічний звязок між 2-ма або декількома попередніми роботами; не потребують ні витрат часу ні ресурсів. Позначаються:

Основні елементи сітьового графіка Подія – це момент завершення якого-небудь процесу, якій відображає окремий етап виконання проекту. Позначається: Розрізняють початкову та кінцеву подію. Початкова подія не має попередніх робот та подій. Кінцева подія не має наступних робот та подій. В сітьовому графіку може бути лише 1 початкова і лише одна кінцева події.

Основні елементи сітьового графіка 3) Шлях – будь-яка послідовність робіт в яких кінцева подія попередньої роботи співпадає з початковою наступної роботи. Повний шлях – послідовність робіт, початок якої співпадає з початковою подією графіку, а завершення співпадає з кінцевою подією Критичний шлях – найкоротший повний шлях сітьового графіка

Правила побудови сітьових графіків В сітьовій моделі не повинно бути "тупикових" подій, тобто подій із яких не виходить жодна робота, виключаючи кінцеву подію; В сітьовому графіку не повинно бути "хвостових" подій (крім початкової), яким не передує хоча б одна робота; В моделі не повинно бути замкнених циклів, тобто шляхів, що поєднують деякі події з ними самими; Будь-які дві події повинні бути безпосередньо повязані не більш ніж однією роботою-стрілкою; В сіті може бути тільки одна початкова та одна кінцева події.

Розрахунок параметрів сітьової моделі Розраховуються наступні параметри подій: ES – ранній термін початку роботи; усі роботи, що передують даній, повинні бути завершеними до її початку; LS – пізній термін початку роботи; усі роботи, що слідують за даною роботою, повинні бути завершеними без зміни строків завершення проекту; EF – ранній термін завершення роботи (EF = ES + Т); LF– пізній термін завершення роботи (LF = LS + Т); S – резерв часу виконання роботи (S = LS - ES = LF - EF) Критичний шлях - (S = 0).

!!! ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!