Філософія XX ст. Місія нашого часу полягає якраз у тому, щоб спрямувати культуру, мистецтво, етику на служіння життю. Хосе Ортега-і-Гасет

Сучасну філософію, як і всю духовну культуру, оцінювати і класифікувати важко. Процеси повинні відстоятися. Основна риса розвитку філософії ХХ ст. – плюралізм шкіл, напрямів ; поява нових нестандартних ідей і концепцій. Причина цьому демократизація громадського життя, воля є каталізатором творчості, а творчість – це завжди розмаїття.

Особливості філософіїї ХХ ст. Вийшла далеко за межі академаудиторій Постала у своїх основних проявах неокласичною Їй властива колосальна різноманітність, строкатість, насиченість різновидами та варіантами Радикальна переоцінка ідей, уявлень, Цінностей; тенденція мінімалізму Отримала розповсюдження через видання, публічні лекції, симпозіуми та семінари тощо Мова філософії стала зрозумілою для кожної людини, була звернена до загалу Для філософіїї ХХ ст. не існує заборонених тем Актуалізація попередньої філософіїїта Концентракція на ідеях ХХ ст.

Основні напрямки Сцієнтизм – світогляд, який позитивно оцінює соціальні наслідки НТР, вважає головним завданням філософії- обслуговування бурхливого розвитку науки. Найбільш відомі школи: позитивізм неопозитивізм

Ірраціоналізм – негативна реакція на НТР, усвідомлення неравномірності технічного і духовного прогресу; констатація духовної кризи, песимістичні прогнози майбутнього. В центрі – людина загублена і занедбана в сучасному світі. Основні школи: Психоаналіз Неофрейдизм Філософія життя Екзистенціалізм

Не займають таких крайніх позицій і не укладаються в цю схему: Феноменлогія Прагматизм Теїстичні концепції: неотомізм та персоналізм

Позитивізм - Філософський напрямок, заснований на принципі, що позитивна свідомість досягається лише конкретними науками, а філософія як наука не має права на існування.

Виникає у 30-ті роки ХIХ ст., має три основні історичні форми: Класичний позитивізм (Огюст Конт, Е. Літтре) Махізм і емпіріокритизм (Ернст Мах, Р. Авенаріус) Неопозитивізм (Бертран Рассел, Л. Вітгенштейн) Також відомі такі течії як логічний позитивізм (М.Шлік, Р.Капнап), лінгвістичний позитивізм (Дж.Мур) та постпозитивізм або аналітична філософія – Т.Кун, Лакатос.

Більшість речей і питань, висловлених з приводу філософських проблем… безглузді, - стверджував Л.Вітгенштейн. – Більшість пропозицій і запитань філософії випливає з того, що ми не розуміємо логіки нашої мови". Модель світу у філософії неопозитивізму Онтологія Комунікація Гносеологія Світ Мова Знання

Екзистенціалізм – філософія існування – ірраціоналістичний напрямок в сучасній філософії. Засновник – М.Хайдеггер, розглядав людину не ззовні, не як обєкт спостереження та вивчення, а із середини її феноменального світу. Що відрізняє філософію екзистенціалізму? Поворот до людини (вивчення конкретної одиничної людини) Трактування волі (випливає з розуміння суті людського буття) І рраціоналізм (ірраціональні способи осягнення дійсності)

Філософія екзистенціалізму справді поставила людину обличчям до найперших питань життя, зробивши внутрішній світ людини єдиним вихідним пунктом для розуміння всіх аспектів життя. Тому і не дивно, що ідеї даної філософії надихали багатьох людей в роки другої світової війни. Х.Ортега-і-Гасет

Філософія життя - Ірраціоналістична філософська школа, в центрі якої поняття життя, як цілісна реальність, не тотожна ні духу, ні матерії. В. Дільтей Ортега-і- гассет Хосе, Георг Зіммель Анрі Бергсон: Творча еволюція, Сприйняття мінливості Фрідріх Ніцше: По той бік добра і зла, Так говорив Заратустра

Психоаналіз - Психологічна і філософська концепція, яка вважає основою буття людини поле несвідомого. Засновник – Зігмунд Фрейд (фрейдизм -> неофрейдизм) Наприкінці 30-х років виник неофрейдизм, представники якого (Е.Фромм, К.Хорні та ін.) спробували відійти від біологізмум Фрейда і створити соціологічну і культурологічну доктрину

Вивчаючи різного виду неврози, З. Фрейд прийшов до висновку, що вони зумовлені дією досить потужного шару людської психіки, потужного, проте невидимого, прихованого; цей шар психіки він назвав несвідомим. Несвідоме і є основним поняттям фрейдизму, є обєктом глибоко психологічного і соціально- філософського дослідження. Вплив фрейдизму на громадську думку у ті роки ХХ ст. був величезнимй; вчення Фрейда сприяло розгортанню так званої сексуальної революції. Найважливішим же постає те, що воно вже неспростовно доводило: людину та її поведінку не можна звести до розумових розрахунків, що в цілому людина постає значно складнішою, ніж це видавалось класичній культурі. Зігмунд Фрейд ( )

Феноменологія повязана з імям Едмунда Гуссерля, який вважає предметом філософії царство чистих істин, апріорних змістів. Прагматизм – американська філософія дії, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення Н.Ч.Пірс, В. Джеймс, Джон Дьюї. Неотомізм – сучасний етап у розвитку томізму – вчення Фоми Аквінського; одержав офіційне визнання Ватикану.

Едмунд Гуссерль ( ) Е.Гуссерль підкреслював, що ми завжди маємо справу з феноменом, тобто з тим, що нам надано, що перед нами зявилося

Персоналізм – теїстичний напрямок у сучасній філософії, який визнає особистість первинною творчою реальністю і вищою духовною цінністю. Представники: Н.А.Бердяєв, Л.Шестов, Б.Боун. П.Рікер та ін.

В основі світогляду – плюралізм – визнання множинності існувань, свідомостей, волі, особистостей. Особистість розглядається як основний прояв буття. Джерела особистості все ж коріняться в єдиному початку – богу.

Микола Бердяєв ( ) М.О. Бердяєв у категоричній формі декларував те, що лише особистість може нам пояснити, чим є людина, а не навпаки. Особисть же є абсолютна, тобто божественна духовна одиниця, а тому вона у вихідній своїй якості постає як абсолютна свобода, тобто свобода геть від усього, в тому числі і від Бога, бо і у відношенні до Бога особистість має можливість визначитися сама.

Дякую за увагу