Пізнання – сукупність процесів, процедур і методів придбань знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології - презентация

1

2 Пізнання – сукупність процесів, процедур і методів придбань знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання)

3 У пізнанні виділяють два рівні: Чуттєве пізнання Раціональне пізнання

4 Чуттєве пізнання - це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, що розташовані за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення.

5 На відміну від чуттєвого пізнання мислення є узагальненим і опосередкованим пізнанням дійсності. Воно полягає в абстрагуванні, узагальненні чуттєво даного, дає знання загального. Тому й відображає природу глибше, повніше дає знання суті. Воно має відносну самостійність, оскільки виникає на основі узагальнення істотних рис, властивостей предмета, виступає у формі поняття, може залишитися незмінним, існувати Й тоді, коли відображуваний ним предмет уже не Існує (або ще не існує). Воно сприяє вдосконаленню чуттєвого пізнання, зберігає для майбутніх поколінь результати історичного розвитку Пізнання, виступає як знаряддя перетворення світу.

6 Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під назвою "гносеологія" (давньогрец. гносис пізнання; логос учення, наука). Інколи цей розділ філософії іменують епістемологія (давньогрец. епістема знання, наука; логос учення), але здебільшого епістемологію розглядають або як теорію знання, або як дослідження лише наукового знання.

7 Гносеологія (від грец. γνώσις «знання» і λόγος «вчення, наука») теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст. пізнанняфілософії XVIII ст. Теорія пізнання, гносеологія, епістемологія, розділ філософії, у якому вивчаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. епістемологіяпізнаннязнання

8 Сучасна наукова гносеологія грунтується на таких основоположеннях. Принцип обєктивностіПринцип діалектики Принцип практики Принцип конкретної істини Принцип активного творчого відображення Принцип історизму Принцип пізнавальності

9 Існують два основні стовбури людського пізнання, що зростають, мабуть, з одного загального, але невідомого нам кореня, а саме чуттєвість і розум: за допомогою чуттєвості предмети нам даються, розумом же вони мисляться.чуттєвістьрозум І. Кант

10 Сучасні гносеологія та епістемологія вважають, що поняття пізнання має принаймні 3 основні акценти: Процес здобування знань Прагнення оволодіти реальністю Бажання досягти найважливішого стану досконалості

11 Багатогранне розуміння пізнання допомагає висвітлити й питання про можливості людського пізнання. Як звичайно, у цьому питанні окреслюються такі гносеологічні позиції: - гносеологічного оптимізму (людське пізнання не знає меж і спроможне продукувати надійні, ґрунтовні, достовірні знання, спроможне допомогти людині вирішувати основні питання свого життя); - агностицизму (принципове заперечення можливості для людини мати виправдані достовірні знання); - скептицизму (висловлення сумніву як у позитивних можливостях пізнання, так і в його повній неспроможності).

12