Лі Бо

Лі Бо (кит., Lǐ Bái чи Lǐ Bó; * ) китайський поет епохи Тан. Використовував традиційні літературні форми, але його багатство уяви і мови принесло йому славу найвизначнішого з китайських поетів. Хоча він писав в основному на піднесені теми, також не залишав без уваги хвалебні вірші і тости. Друг іншого великого поета цієї епохи, Ду Фу.

Лі Бо вирізнявся серед сучасників своєю незвичайністю. Він звеличував хоробрих мандрівників, захищав знедолених і відчував себе переможцем, який не знає перешкод. Інші поети засмучувалися невдачами, ремствували на буденні негаразди. Лі Бо ще в юнацькому віці відкинув від себе ці дріб'язкові тривоги й жив у безперервному поетичному горінні, опановував у самому собі цілий світ і тому не страшився самотності.

У танські часи переживали свій розквіт п'яти- і семислівні вірші з двохрядковою строфою, з обумовленим чергуванням тонів, з єдиною римою. Вони надавали чимало можливостей для застосування в поезії розмовної мови. Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю образних засобів і висловлювалося не тільки у відкритті нової, але часто в поглибленні звичної теми. Гори й ріки, застава та місяць, мандрівник, верба й весна все це існувало й розвивалось у китайській поезії з давніх-давен, і все це набувало протягом століть нових відтінків.

Сила образів поезій Лі Бо вражала його сучасників. Як поет він перебуває в самій гущині, у найтіснішому скопищі народу, і його можна бачити звідусіль, і сам він бачить весь сучасний йому світ ніщо не спроможне сховатися від його погляду. Лі Бо писав про все, що перебувало в колі танської поезії. У його «прикордонних» віршах ми знаходимо мужність, суворість і чарівний ліризм, відчуваємо романтику походу, але він пише сміливі вірші проти воєн, що вирували у Китаї в ті роки VIII століття.

Автор п'ятдесяти дев'яти віршів «Давнього», він порівнює себе з Конфуцієм і викриває неправду. У його творчості можна простежити зв'язок із давньою народною поезією. Свої вірші він будував, вдало поширюючи межі правил, підказував новим поетам шляхи просування вперед, відновлюючи китайське віршування, наближаючи словник поезії до словника життя. Незалежність Лі Бо була логічною розбудовою ідеалу свободи, він був упевнений у своїй місії поета-пророка, поета-вчителя, і вона вимагала від нього повної самовідданості. Поет був величним, але в ставленні до людей не мав і тіні пихатості: його поглинають людські турботи, він дає людям втіху, освічує їх, вчить співчуттю

Ліричні мотиви Лі Бо властиві для всієї давньокитайської поезії. У поезії Лі Бо, видатного стиліста свого часу, це оспівування вина, квітів, місяця, дружби, природи в цілому. Окремі твори Лі Бо перекладені головними європейськими мовами. Ліричні мотиви Лі Бо властиві для всієї давньокитайської поезії. У поезії Лі Бо, видатного стиліста свого часу, це оспівування вина, квітів, місяця, дружби, природи в цілому. Окремі твори Лі Бо перекладені головними європейськими мовами.

Вірші Лі Бо

Плывут облака Отдыхать после знойного дня, Стремительных птиц Улетела последняя стая. Гляжу я на горы, И горы глядят на меня, И долго глядим мы, Друг другу не надоедая. Ли Бо

Дякую за увагу