Вільям Шекспір – відомий англійський поет і драматург доби Відродження. Епоха, в якій йому судилося жити, диктувала свої правила гри. Це був у всіх відношеннях суворий, але цікавий і насичений визначними подіями час великих змін. Старі життєві традиції, які складалися століттями, ламались.

В 1595 році Шекспір створив Ромео і Джульєтта. Вона була його першою зрілою трагедією, яка належить до першого періоду ( ), оптимістичною. На шляху до щастя головних героїв, Ромео і Джульєтти, загрозливою перешкодою стоять давня кривава ворожнеча між родинами Монтеккі і Капулетті та жорстока феодальна мораль. Світ, який вони приймають, заснований на добрі й любові. Їх почуття чисте і радісне, воно духовно збагачує героїв, зміцнює волю. Ця ворожнеча – зла доля Ромео і Джульєтти, яка призводить до їх загину. Вони – це вже люди нового часу, які своєю смертю подолали стару мораль.

Але постає питання: Чому Шекспір написав свою трагедію у перший період? Чому її можна назвати оптимістичною і гуманістичною? Ворогуючі родини після смерті своїх дітей відкинули помсту, злобу, визнали правоту людності і миру. Над тілами загиблих зєднуються руки обох родин. Торжествує світле начало. Оптимістичного звучання трагедії надає уславлення краси і сили земної любові, віри в розум майбутнього.

На мою думку, Шекспір написав свою пєсу в перший період тому, що попри те, що вона закінчується трагічно, перемагає любов і добро. Прочитавши цю трагедію, я переконався, що глибина і природність почуття цих героїв веде нас до розуміння невиправданості законів ворожнечі і насильства у стосунках між людьми. Я зрозумів, що ця трагедія – це гімн чистоту і світлому коханню!

Ромео і Джульєта трагедія в 5 діях Уїльяма Шекспіра, що розповідає про дві ворогуючі сім'ї Монтекки і Капулетті. Вигадування відноситься імовірно до 1595 року. П'єса заснована на новелі італійського письменника XVI століття Банделло, але сюжет, що ліг в основу обох творів, набагато більш древній: він розроблений ще у Овідія в історії про Піраме і Фісбе. Історична достовірність даної історії до цих пір не встановлена.

Лорд Капулетті, голова сім'ї Капулетті. Леді Капулетті, дружина лорда Капулетті. Джульєта, дочка лорда і леді Капулетті, головна героїня п'єси. Тібальт, двоюрідний брат Джульєти і племінник леді Капулетті. Годувальниця, няня Джульєти. Пьетро, Самсон і Грегоріо, слуги Капулетті. Веронська знать Еськал, герцог Веронський Граф Паріс, родич Еськала. Меркуцио, родич Еськала, друг Ромео.

Лорд Монтеккі, голова сім'ї Монтеккі. Леді Монтеккі, дружина лорда Монтеккі. Ромео, син лорда і леді Монтеккі, головний герой п'єси. Бенволіо, двоюрідний брат і друг Ромео. Абрам і Балтазар, слуги Монтеккі Лоренцо, франциськанський чернець. Хор, що читає пролог до перших двох актів Джіованні, франциськанський чернець. Аптекар.

Між знатними веронським родинами Монтеккі і Капулетті йде ворожнеча. Після сварки слуг спалахнула нова сутичка між панами. Герцог Веронський Еска після марної спроби відновити мир між ворогуючими родинами повідомляє, що відтепер винуватець кровопролиття заплатить за це власним життям. Юний Ромео з роду Монтеккі не брав участі у бою. Він закоханий у холодну красуню Розалін, він вважає за краще вдаватися до сумних роздумів. Його двоюрідний брат Бенволіо і друг Меркуціо, родич Герцога Веронського, намагаються підбадьорити юнака своїми жартами.

У будинку Капулетті готується веселе свято. Синьйор Капулетті посилає слугу до знатних людей Верони з запрошенням на бал. Годувальниця його єдиної дочки Джульєтти кличе свою улюбленицю до сеньйорі Капулетті. Мати нагадує 13-річній дівчині, що вона вже доросла, і ввечері на балу її чекає зустріч з нареченим - молодим і красивим графом Парісом, перебувають у родинних стосунках з Герцогом. Меркуціо і Бенволіо умовляють Ромео пробратися разом з ними на бал у будинок Капулетті, одягнувши маски. Там буде і Розалін - племінниця хазяїна будинку. Бал у самому розпалі. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти, впізнає в Ромео представника ворожої родини. Синьйор Капулетті зупиняє запального Тібальта. Але Ромео нічого не помічає. Забувши про Розалін, він не може відірвати очей від незнайомої дівчини променистою краси. Це Джульєтта. Вона теж відчуває нездоланний потяг до незнайомого юнака. Ромео цілує Джульєтту. Вони дізнаються, яка прірва їх розділяє. Джульєтта вголос мріє про Ромео. Ромео приходить до її балкона і чує ці мови. Він відповідає на них палким визнанням. Під покривом ночі молоді люди дають один одному клятву любові і вірності.

Не заходячи додому, Ромео направляється до ченця Лоренцо просити його як можна швидше повінчати їх і Джульєтта. Лоренцо спочатку відмовляється, але в підсумку погоджується, розраховуючи, що союз Ромео і Джульєтти покладе край ворожнечі двох родин. Через годувальницю закохані домовляються про таємну церемонії. Той же день лицем до лиця стикаються Тібальт і Меркуціо. Сварка швидко переходить у бій на шпагах. Ромео дарма намагається розняти супротивників. Тібальт смертельно ранить Меркуціо. Ромео, розлютився, кидається за Тібальт. Після довгої запеклої боротьби Ромео вбиває Тібальта. Джульєтта дізнається від годувальниці про смерть двоюрідного брата і про рішення Герцога вигнати Ромео з Верони. Лоренцо утішає юнака, радячи йому сховатися в сусідньому місті Мантуї.

Наступного ранку батьки Джульєтти кажуть їй, що вона повинна стати дружиною Паріса і не бажають слухати її заперечень. Джульєтта в розпачі. Вона готова навіть прийняти отруту, але Лоренцо пропонує їй випити особливе зілля, яке занурить її в сон таким чином, щоб всі вирішили, що вона померла. А Ромео, бачачи, що вона мертва, і не знаючи, що це лише сон, випиває отруту. Джульєтта прокидається і в розпачі, бачачи його труп, заколює себе. Над тілами своїх дітей забувають про криваву ворожнечі голови дому Монтеккі і Капулетті.

Нет повести печальнее на свете,Чем повесть о Ромео и Джульетте. Но если уж мужское слово ненадёжно, Чего тогда от женщины ждать можно?

Она затмила факелов лучи! Сияет красота её в ночи, Как в ухе мавра - жемчуг несравненный. Редчайший дар, для мира слишком ценный? Как белый голубь в стае воронья Среди подруг красавица моя. Роза пахнет розой, Хоть розой назови её, хоть нет.

Чума пади на оба ваших дома, Я из-за вас стал пищей для червей. Я повторю, что говорил и раньше: Мое дитя ещё не знает жизни; Ей нет ещё четырнадцати лет; Пускай умрут ещё два пышных лета - Тогда женою сможет стать Джульетта.

"Здесь вечный отдых для меня начнется. И здесь стряхну ярмо зловещих звезд С усталой шеи. В последний раз, Глаза, глядите; руки, обнимайте! Вы, губы, жизни двери, поцелуем Скрепите договор с корыстной смертью!"

Гробниця Джульєтти – перебуває на території капуцинського монастиря, куди можна увійти з вулиці Понтьере. Вважається, що сюди принесли сплячу Джульєтти і саме тут розігралася заключна сцена трагедії. У склепінчастому підвалі встановлений саркофаг з червоного мармуру. Цікаво, що народна стежка до гробниці Джульєтти пролягла задовго до публікації твору Шекспіра. Охочих припасти до джерела любові було так багато, що в 1548 р., за рішенням духовної влади, саркофаг перетворили на резервуар для питної води.

На території монастиря збереглася невелика барочна капела Сан-Франческо, в якій, відповідно до сюжету, закохані таємно повінчалися. До гробниці Джульєтти приходять туристи та молодята, кладуть квіти і маленькі записки, дають клятви любові. Як-то, перечитуючи любовні вислови відвідувачів, Солімані виявив, що деякі з них залишили свої адреси. І тоді він почав відповідати їм від імені Джульєтти. Він знав декілька мов, мав багатий життєвий досвід і тому міг відповісти багатьом. Незабаром до Верони полетіли листи Джульєтті з проханнями про допомогу, раді чи співчуття.

Про пошту шекспірівської героїні писали іноземні газети та журнали, таким чином про вірного секретаря Джульєтти стало відомо в багатьох країнах світу. У ці роки архітектурний ансамбль навколо гробниці отримав офіційну назву "Tomba di Giulietta " "Гробниця Джульєтти ". Благородну справу, розпочату Етторе Солімані, продовжує Веронський Клуб Джульєтти, чиї секретарі незмінно відповідають всім, хто пише знаменитої героїні. Листи можна писати російською, англійською, італійською, французькою та німецькою мовами.

Будинок Джульєтти Родині Капелло належав будинок на вулиці Капелло протягом багатьох століть. Герб Капелло до цих пір можна побачити на внутрішній стороні арки, що веде у двір. По суті, схожість прізвищ Капелло і Капулетті (прізвища Джульєтти) породило народне повір'я про те, що це той самий будинок, в якому жила Джульєтта Капулетті, героїня п'єси Шекспіра. Сама будівля збудована в XIII столітті. У XIX столітті в ньому розміщувалася дешева готель, і до XX століття будівлю остаточно занепало. Серйозна реставрація, під час якої у будинку з'явилися нові вікна та двері, в точності такі, які повинні бути у будинку, з яким пов'язана така романтична легенда. Крім того, був відремонтований балкон.

Балкон цей - Балкон Джульєти - знаменитий на весь білий світ - можна побачити з двору будинку. Це нібито той самий балкон, на якому трагічна героїня плакала за своїм Ромео. Та й взагалі приємно часом помріяти, дивлячись на балкон старовинного вигляду, адже це - символ любові. Багато дівчат, стоячи на балконі, перебували в романтичних мріях. Або спілкувалися зі своїми коханими, в тому випадку, якщо балкон невисокий і дозволяє це робити. До речі, крім балкона, можна ще побачити і бронзову статую Джульєтти. Вважається, що, якщо потерти її праву грудь, це принесе успіх. Так що не дивуйтеся тому, що права сторона статуї більш блискуча, ніж ліва. Існує ще повір'я, що, якщо приклеїти любовну записку біля вікна Джульєтти, це принесе щастя в коханні. Багато таких бажаючих знаходиться, так що адміністрація прийняла рішення встановити в будинку комп'ютери за допомогою яких можна написати лист Джульєтті. Всі послання надходять на її фан-клуб.

Всередині будинок Джульєтти являє собою маленький музей.Всі експонати його є справжнім антикваріатом XVI-XVII ст. Фрески, живопис, кераміка - все так чи інакше пов'язане з п'єсою Шекспіра. Неподалік від будинку розташована гробниця Джульєтти, спеціально для романтиків. Скептики насміхаються над усім цим і говорять, що будинок Капелло не має нічого спільного з Джульєттою Капулетті, якої, може, й на світі ніколи не було, точно так само, як і великої її любові. Ну що ж, жила Джульєтта на світі коли- небудь або її зовсім ніколи не існувало - це вже не важливо. Головне, що є безсмертна шекспірівська п'єса і є будинок Джульєтти, відвідати який вважають своїм обов'язком бессчісленное кількість людей - з тієї причини, що, побувавши у Вероні, обійти цей будинок стороною практично неможливо.

Будинок Ромео Будинок Ромео - особняк XIV століття у Вероні, шанований туристами як будинок героя п'єси Шекспіра Ромео. Будівля має готичні риси, оточений зовнішньої зубчастої стіною, за якою розташований дворик з арочною галереєю. Особняк належав сімейству Ногарола, потім він був конфіскований правителем Кангранде I делла Скала, а після падіння цієї правлячої династії, повернувся до своїх колишніх господарів. У XV столітті Ногарола продали свій особняк, після чого цей комплекс був розділений між кількома власниками.

У 1930-ті роки будівлю передали літературному суспільству Верони, планувалося влаштувати в ньому шекспірівський музей. План не був реалізований через що почалася Другої світової війни. Будівля прийшло в занепад, деякий час у ньому розміщувалася стайня. Пізніше особняк перейшов у приватну власність, був частково відреставрований, але залишається закритим для доступу. Плани муніципалітету викупити будівлю і створити в ньому музей були відкинуті його господарями.

фотогалерея