Вільям ШекспірВільям Шекспір Робота Учениць 9 класуУчениць 9 класу Мелешкевич Софії таМелешкевич Софії та Бєлєвцевої АріниБєлєвцевої Аріни

Вільям Шекспір народився, за переказами 23 квітня, в заможній за тим часом родині Джона Шекспіра, рукавичника та торгівця шерстю.

Будинок, де народився Шекспір.

Вільям відвідував граматичну школу в котрій викладали латинську й грецьку мови, літературу й історію.

У 1587 році виїхав у Лондон і став грати на сцені, хоча великого успіху як актор не мав. З 1593 року працював у театрі Бербеджа як актор, режисер і драматург. В 1599 році брав участь у побудові лондонського театру «Глобус», став його пайовиком і наступні 10 років значився у списках його трупи. Протягом багатьох років Шекспір займався лихварством, а в 1605 році став відкупником церковної десятини.

У 1612 році Шекспір вийшов з невідомих причин у відставку і повернувся в рідний Стратфорд, де жили його дружина і дочки. Заповіт Шекспіра від 15 березня 1616-го року був підписаний нерозбірливим почерком, на підставі чого деякі дослідники вважають, що він був у той час серйозно хворий. 23 квітня 1616 року Шекспір помер. Через три дні тіло Шекспіра було поховане під вівтарем стратфордської церкви.

Найголовнішою публікацією шекспірівської спадщини по праву вважається фоліо 1623 року (так зване «Перше фоліо»), видане акторами трупи Шекспіра Джоном Гемінгом і Генрі Конделом. До цього видання увійшли 36 п'єс Шекспіра все, окрім «Перікла» і «Двох знатних родичів». Саме це видання лежить в основі всіх досліджень в області шекспірознавства.

Ніби на порозі другого періоду творчої діяльності Вільяма Шекспіра (приблизно роки) стоїть один із знаменитих його творів «Венеціанський купець». У ньому ще немало наслідування, але в цій п'єсі геній Шекспіра вже могутньо виявив свою самостійність і з незвичайною яскравістю проявив одну з найдивовижніших своїх здібностей перетворювати грубий, неотесаний камінь запозичуваних сюжетів на художню скульптуру, що вражає досконалістю.

Третій період його художньої діяльності, що приблизно охоплює роки, це період глибокого душевного мороку, але разом з тим період створення найбільших літературних творів.

Четвертий період, якщо не вважати «Генріха VIII» (більшість дослідників сходяться в тому, що майже вся п'єса написана Джоном Флетчером), обіймає всього лише три-чотири роки і чотири п'єси так звані «романтичні драми» або трагікомедії.

Історія створення «Ромео та Джульєтта»

Пєса написана десь приблизно в 1595 або раніше. За життя Шекспіра вона видавалася 4 рази: у 1597, 1599, 1609, дата ще одного видання не встановлена. У 1623 вона була надрукована in folio.

Безпосереднім джерелом трагедії була поема Артура Брука «Ромео і Джульєтта», однак ще до Брука ця старовинна італійська легенда переповідалася багато разів. Її обробка зустрічається в «Новеліо» Мазуччо від Луїджі да Порто в «Історії двох законах», опублікованій у 1524, переніс дію з Сієни до Верони і дав героям імена Ромео і Джульєтта.

В «Божественній комедії» Данте зустрічаються імена ворожих сімей Монтеккі та Капулетті. У 1553 сюжет використав Бальдері у «Нещасливому коханні». Вивів його також Маттео Банделло у «Новелах» у 1554, Луїджі Гротто в «Адріані» в Пєр Буато переклав новелу Банделло французькою мовою. Цей переклад був використаний Пойнтером, англійський переклад якого увійшов до збірки «Палац насолоди» ( ). Саме звідти його почерпнув Артур Брук, у якого запозичив матеріал Шекспір.

Ромео і Джульєтта належить до дотрагедійного періоду творчості барда. Ця трагедія несхожа на пізніші трагедії Шекспіра. В ній багато комедійного, ліричного, фарсового. Трагічна доля героїв не є результатом провини, очищенням стражданням.

Трагедія Ромео і Джульєтти викликала великий інтерес у представників найрізноманітніших мистецтв. На цю тему створено цілу низку музичних поем, серед авторів яких Гуно, Берліоз, Свендсен, Чайковський, Прокофєв. На канві пєси побудований мюзикл Бернстайна «Вест-Сайдська історія».