Життєвий і творчий шлях О. Уайльда У свій доробок я вклад лише талант. Геніальність я вклад у власне життя. О. Уайльд

«Я был символом искусства и культуры своего века. Я понял это на заре своей юности, а потом заставил и свой век понять это.» – О. Уайльд

При народженні: Оскар Фінґал О'Флагерті Вілс Уайльд (Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde) Дата народження: 16 жовтня 1854 Місце народж.: Дублін, Ірландія Дата смерті:30 листопада 1900 (46 років) Місце смерті:Париж, Франція Національність:ірландець Громадянство:Великобританія Мова творів:англійська Рід діяльності:прозаїк, драматург, поет Напрямок:эстетизм Жанр: оповідання, роман, повість Magnum opus:Портрет Доріана Грея

Мати - Джейн Франческа Уайльд

Галерея портретів, фото

OSCAR WILDE IN CHILDHOOD

Художник - той, що творить прекрасней. О.Уайльд

Казки О. Уайльда, як і вся його творчість, даже багатопланові, в них піднімається безліч проблем: проблема співвідношення героїв і навколишнього світу («Молодий король», «Відданий друг», «День народження Інфанта»); проблема співвідношення краски зовнішньої і внутрішньої («Хлопчик-зірка», «День народження Інфанти», «Щасливий Принц»); проблема кохання та самопожертви («Соловей і Троянда», «Щасливий Принц», «Відданий друг»).

Фатальною для Оскара Уайльда бала зустріч із лордом Альфредом Дугласом.

После страшного приговора, когда на мне уже была тюремная одежда и за мною захлопнулись тюремные ворота, я сидел среди развалин моей прекрасной жизни, раздавленный тоской, скованный страхом ошеломленный болью. Но я не хотел ненавидеть тебя. Ежедневно я твердил себе: «Надо и сегодня сберечь любовьь в моем сердце, иначе как проживу я этот день?» - D D D De Profundis

Кладовище Пер-Лашез. Оскар Уайльд ( ), англійський письменник. (Cimetiere du Pere-Lachaise, Wilde Oscar, йcrivain). «О нем отверженные плачут, А скорбь их - навсегда».

Памятна таблица,установлена року на будинку О.Уайльда на вулиці Тайт-Стріт

Статуя в Дубліні Статуя Оскара Уайльда

Тарту: Уайльд Оскар і Едуард Вільде

Статуя Оскара Уайльда в Meррioн сквері «Все философские системы я умел воплотить в одной фразе и все сущее – в эпиграмме.» – О. Уайльд

мастер парадоксов! To love oneself is the beginning of a life-long romance. – Любовь к себе – это начало романа длиною в жизнь. Always forgive your enemies; nothing annoys them so much. – Всегда прощайте своих врагов; ничто их так не раздражает. Experience is the name all men give to their mistakes. – Все свои ошибки люди называют опытом. In this world there are only two tragedies. One is not getting what one wants, and the other is getting it. – В этом мире есть только две трагедии. Одна – это не получить того, что желаешь, другая – получить это. Friendship is much more tragic than love. It lasts longer. – Дружба намного трагичнее любви. Она длится дольше. The best way to appreciate your job is to imagine yourself without one. – Лучший способ ценить свою работу – представить, что лишился ее. What is a cynic? A man who knows the price of everything and the value of nothing. – Кто такой циник? Человек, знающий цену всему и не знающий ценности всего. The truth is rarely pure and never simple. – Правда редко бывает чистой и редко бывает простой. There is no sin except stupidity. – Есть только один грех – глупость. I never travel without my diary. One should always have something sensational to read in the train. – Я никогда не путешествую без моего дневника. Всегда необходимо иметь что-нибудь сенсационное, чтобы почитать в поезде.

Ілюстрації до роману Портрет Доріана Грея «Портрет Доріана Грея» памятка декадентської доби

Денис Гордєєв. Илюстрації. "Портрет Доріана Грея"

Роман Портрет Доріана Грея (графічний висновок) Роман Портрет Доріана Грея (графічний висновок) Доріан Грей лорд Генрі Базіл Холлуорд Базіл Холлуорд мелодий, даже вродливий юнак. Король Життя порочный і цинічний аристократ. Принц Парадокс порочный і цинічний аристократ. Принц Парадокс Художник, понад усе цінує мистецтво Художник, понад усе цінує мистецтво дендізм гедонізм эстетизм Оскар Уайльд

Словникова робота: Дендізм – любовь до яскравого вбрання, коштовних і вишуканих дрібничок. Гедонізм – учения, яке найвищою цінністю визнає насолоду в усіх її різновидах. Естетизм – філософська теорія, яка обстоює пріоритет мистецтва, вічну красу і силу. Парадокс – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові.

Сходинки падіння Доріана Грея. Сходинки падіння Доріана Грея. Вбивство людини. Вбивство людини. Розпуста. Егоїзм, безсердечність Захоплення бутафорією. Захоплення бутафорією. Усвідомлення своєї краски Усвідомлення своєї краски Убивство власної совісті, душі. Убивство власної совісті, душі.

Symphony in Yellow An omnibus across the bridge Crawls like a yellow butterfly, And, here and there a passer-by Shows like a little restless midge. Big barges full of yellow hay Are moored against the shadowy wharf, And, like a yellow silken scarf, The thick fog hangs along the quay. The yellow leaves begin to fade And flutter from the temple elms, And at my feet the pale green Thames Lies like a rod of rippled jade.

Симфония в желтом Ползет, как желтый мотылек, Высокий омнибус с моста, Кругом прохожих суета – Как мошки вьются вдоль дорог. Покинув сумрачный причал, Баржа уносит желтый стог. Как шелка желтого поток, Туман дома запеленал. И с желтых вязов листьев рой У Темпла пасмурно шуршит, Мерцает Темза, как нефрит, Зеленоватой желтизной.

The Thames nocturne of blue and gold Changed to a Harmony in grey: A barge with ochre-coloured hay Dropt from the wharf: and chill and cold The yellow fog came creeping down The bridges, till the houses' walls Seemed changed to shadows and St. Paul's Loomed like a bubble o'er the town. Then suddenly arose the clang Of waking life; the streets were stirred With country waggons: and a bird Flew to the glistening roofs and sang. But one pale woman all alone, The daylight kissing her wan hair, Loitered beneath the gas lamps' flare, With lips of flame and heart of stone. Impression du Matin

Impression du Matin Ноктюрн уснувшей Темзы сине-золотой, Аккорды пепельно-жемчужные сменили. Тяжёлый бот проплыл над сонною водой, И тени дрогнули - безвольно отступили. Клубами мутными сползал в реку туман, Домов неясные стояли очертанья. Рассвет задул огни, но чудился обман, - И медлил бледный день вернуться из изгнанья. Хрипя завыл гудок, медлительно-протяжный, По камням застучали обеды телег. Блеснул соборный купол матовый и влажный. Разросся в улицах толпы нестройный бег. Ночная женщина стояла на панели. На бледных волосах дрожал лучей поток, Как угли жаркие, уста её алели, Но сердцу камнем быть велел бесстрастный рок.