Розмаїтого Дмитра, 9- б клас

Старість – дуже важкий період в житті людини, а демографічне старіння вимагає від суспільства все більших фінансових витрат й інших матеріальних ресурсів на обслуговування цієї вікової категорії населення. Суспільство повинно взяти на себе вирішення всіх проблем, пов язаних з комплексом захисту і соціального обслуговування та забезпечення літніх й старих людей.

Старіння населення є однієї з глобальних проблем сучасного світу. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров ' я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74 р., до старого - від 75 до 89 років, а до довгожителів - 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя " третім віком ", і демографи вводять поняття " третього " ( років ) і " четвертого " ( понад 75 років ) віків.

теоретичній систематизації, яка б дозволила обґрунтувати феномен старіння у всіх його аспектах ; навчанні професіоналів, здатних розробляти і виконувати державні програми стосовно населення літнього і старого віку, а також проводити політику соціального захисту осіб цієї вікової категорії.

з біосоціальною сутністю старіння і старості ; зі старінням населення як демографічним процесом у всіх його соціальних наслідках ; з соціальними, психологічними, медичними проблемами літнього і старого віку ; з особливостями адаптації до пенсійного періоду життя ; з можливостями трудової діяльності людини в літньому віці ; з основами догляду за безпомічними старими людьми, а також іншими соціально - психологічними, морально - етичними проблемами.

Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість. Старість – закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку. Старіння – це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння – це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть – неминучі.

Старіння – процес суперечливого розвитку живих клітин від моменту зародження життя до його закінчення. Припущення, що потенційно безсмертні мікроорганізми, позбавлені наукової цінності життя планети як ціле – безмежне, можливостям її розвитку немає меж, але життя в рамках індивідуального існування, обмеженого в часі, не володіє цими властивостями. Для етапу індивідуального розвитку життєві програми запрограмовані, включаючи старіння і закінчення життя - смерть.

Основні поняття геронтології – вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя – відображають людські уявлення про життєві процеси, об єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго.

Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті. Старіння – результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя.

Відомий геронтолог В. В. Фролькис писав, що кожна людина легко може визначити відмінність між молодим і старим, але ніхто не може дати вичерпну наукову характеристику суті старіння і механізмів її розвитку. Вчений А. Комфорт підкреслював, що ні одна із висунутих гіпотез не в змозі пояснити старіння.

Одна із основоположних проблем геронтології полягає в наступному : яким слід вважати процес старіння – нормальним, фізіологічним чи хворобливим, патологічним ? Це питання дискутується давно. Римський філософ Теренцій Публій вперше висловив думку, що " старість є хвороба ", а Сенека підкреслив, що старість – " невиліковна хвороба ".

Гален був переконаний, що старість – це не хвороба, а особливий стан організму і в той же час це не здоров я, характерне для молодості. Він розміщував старість на півдорозі між хворобою і здоров ям. Френсіс Бекон вважав, що старість представляє собою хворобу і її треба лікувати. І. В. Давидовський вважав, що старість може бути ранньою або пізньою виключно з біологічних причин, але як правило, завжди своєчасною, і тільки смерть завжди завчасна.

Природне ( фізіологічне, нормальне ) старіння характеризується визначеним типом і послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно - регулятивним можливостям даної людської популяції. Сповільнене ( ретардіроване ) старіння відмічається більш повільним, темпом вікових змін. Проявом цього типу старіння є феномен довголіття. ( патологічне, прискорене ) старіння характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш вираженим їх проявом в цей чи інший віковий період. Передчасне

Передчасне старіння обумовлене як впливом факторів зовнішнього середовища ( кліматичних, професійних, соціально - економічних, екологічних, побутових та ін.), так і дією різних, особливо хронічних, захворювань на функції визначених систем і органів людського організму.

Знайомтеся, це Девін Скалліон. І йому 16 років. Не віриться? Йому теж. Девін страждає прогерією - рідкісним і смертельним генетичним захворюванням, який пришвидшує процес старіння у дітей і підлітків.