Духовне життя суспільства

Важливою стороною функціонування і розвитку суспільства є його духовне життя. Вона може бути наповнена багатим змістом, що створює сприятливу духовну атмосферу життя людей, хороший морально-психологічний клімат. В інших випадках духовне життя суспільства може бути бідне і маловиразне, а іноді в ньому панує справжня бездуховність. У змісті духовного життя суспільства виявляється його справді людська сутність. Адже духовне властиво лише людині, виділяє і піднімає його над рештою світу.

Духовне життя суспільства дуже складне. Воно не обмежується різними проявами свідомості людей, їх думок і почуттів, хоча з повною підстав можна сказати, що їх свідомість є стрижень, ядро їх особистого духовного життя і духовного життя суспільства.

До основних елементів духовного життя суспільства можна віднести духовні потреби людей, спрямовані на створення і споживання відповідних духовних цінностей, так само як і самі духовні цінності, а також духовну діяльність по їх створенню і в цілому духовне виробництво. До елементів духовного життя слід віднести також духовне споживання як споживання духовних цінностей і духовні відносини між людьми, а також прояви їх міжособистісного духовного спілкування. Основні елементи духовного життя суспільства

Основу духовного життя суспільства становить духовна діяльність. Її можна розглядати як діяльність свідомості, в процесі якої виникають певні думки і почуття людей, їх образи і уявлення про природних і соціальних явищах.

Особливим видом духовної діяльності є поширення духовних цінностей з метою їх засвоєння можливо більшим числом людей. Це має вирішальне значення для підвищення їх грамотності і духовної культури. Важливу роль у цьому відіграє діяльність, пов'язана з функціонуванням багатьох установ науки і культури, з освітою і вихованням, чи здійснюється вона в сім'ї, школі, інституті або ж у виробничому колективі тощо

Основними спонукальними силами духовної діяльності виступають духовні потреби. Останні постають як внутрішні спонукання людини до духовної творчості, до створення духовних цінностей та до їх споживання, до духовного спілкування. Вони обумовлені всією сукупністю обставин життя людей і висловлюють об'єктивну необхідність духовного освоєння ними навколишнього їх природного і соціального світу. У той же час духовні потреби суб'єктивні за формою, бо постають як прояви внутрішнього світу людей, їх суспільної та індивідуальної свідомості та самосвідомості.

Істотною стороною духовному житті суспільства є духовне споживання. Мова йде про споживанні духовних благ, тобто тих духовних цінностей, про які згадувалося вище. Їх споживання спрямовано на задоволення духовних потреб людей.

Духовне споживання може бути в якійсь мірі стихійним, коли воно ніким не спрямовується і людина на свій смак вибирає ті чи інші духовні цінності. До них він долучається самостійно, хоча це відбувається під впливом всього укладу життя даного суспільства. В інших випадках духовне споживання може нав'язуватися людям рекламою, засобами масової культури тощо Відбувається маніпулювання їх свідомістю. Це призводить до стандартизації потреб і смаків багатьох людей.

Виробництво і споживання духовних цінностей опосередковується духовними відносинами. Вони реально існують як відносини людини безпосередньо до тих чи інших духовних цінностей (схвалює він їх чи відкидає), а також як його ставлення до інших людей з приводу цих цінностей - їх виробництва, розповсюдження, споживання, захисту.

Духовні відносини - це насамперед відносини інтелекту і почуттів людини до тих чи інших духовних цінностей і в кінцевому рахунку - до всієї дійсності. Вони пронизують духовне життя суспільства від початку до кінця.

Сталі в суспільстві духовні відносини проявляються в повсякденному міжособистісному спілкуванні людей, у тому числі сімейному, виробничому, міжнаціональному і т.д. Вони створюють як би інтелектуальний і емоційно-психологічний фон міжособистісного спілкування і багато в чому обумовлюють його зміст.

Дякую за увагу)))